З 4 по 6 травня в Івано-Франківську відбудеться ІІІ Міжнародний фестиваль «Карпатський простір», ініційований Національним академічним театром оперети та особисто генеральним директором, художнім керівником театру Богданом Струтинським. Основна мета цього масштабного мистецького проекту – сприяти сталому розвитку Прикарпаття як європейського регіону.

Вже втретє Івано-Франківськ опиняється в епіцентрі «Карпатського простору», адже саме це місто має потенціал перетворитися на український Давос – елітарний простір для зустрічей політичного естеблішменту та провідних митців України і Європи. Фестиваль ставить перед собою амбітне завдання представити Франківськ передусім як цілісний потужний інфраструктурний комплекс, який може стати територією зустрічі людей різних сфер інтересів, а також різних країн і націй.

У фестивалі «Карпатський простір» третій рік поспіль задіяні всі основні сценічні, виставкові, публічні та представницькі локації Івано-Франківська. Фестиваль пропонує широкому загалу розроблену кураторами мистецьку програму за основними напрямками: театр, музика, кіно, література, візуальне мистецтво. Паралельно з мистецькими подіями відбуватимуться ряд важливих зустрічей на найвищому дипломатичному рівні за участю послів країн-учасниць форуму.

У 2018 році «Карпатський простір» об’єднає 18 країн-учасниць: Україну, Грузію, Польщу, Азербайджан, Болгарію, Угорщину, Молдову, Швейцарію, Австрію, Литву, Латвію, Естонію, Францію, Мексику, Білорусь, Словаччину, Румунію, Чехію.

Хедлайнери програми фестивалю-2018: Угорський національний драматичний театр та режисер Атілла Віднянський з виставою «Сім’я Тотів» і незалежний театрально-музичний проект «З життя комах», постановка Світлани Бень та Дмитра Богославського (Мінськ, Білорусь). Спеціальний гість фестивалю – вистава «Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка (Київ).

У кінопрограмі фестивалю – гучні українські прем’єри та фільми-призери міжнародних кінофорумів.

Цього року вперше додається програма вистав для дорослих та дітей на сцені театру ляльок, її учасники – з України, Румунії, Польщі та Литви.

«Фестиваль «Карпатський простір» має започаткувати глобальний культурний та світоглядний діалог між країнами Карпатського регіону, стати потужним інструментом культурної дипломатії, адже мистецтво в усі часи було і лишається універсальною мовою та найефективнішим засобом комунікації. Впевнений, що третій фестиваль запам’ятається мешканцям та гостям міста своїми подіями та відкриттями. Ми знову чекаємо зустрічі з усіма в Івано-Франківську – 4 травня стартуємо!» – наголошує Богдан Струтинський.

Напередодні фестивалю розмовляємо з куратором цьогорічної театральної програми фестивалю «Карпатський простір», директором театру “Золоті ворота”, режисером Стасом Жирковим.

– Чого ви очікуєте, як куратор театральної програми, від франківської публіки?

В принципі, очікую відвідин усіх вистав і всіх фестивальних подій. Але я відповідальний саме за театральну програму, тому буду говорити за неї. Це п’ять потужних вистав, і я очікую неабиякої цікавості і розуміння. Мені здається, що саме франківська публіка вже давно готова до сприйняття такого високого, європейського рівня мистецтва.

– У фестивалі беруть участь різні за творчими підходами театри. За яким принципом проводився відбір?

З різними театрами домовлялися. Це театри і з Угорщини, і з Білорусі, і з Грузії, і з Польщі, і з Чехії, але всі вони були зацікавлені в тому, щоби приїхати на фестиваль. Поки що Україна ще в певному тонусі і в зацікавленості людей театру, тому перемовини йшли легко і вдалося сформувати потужну програму.

– Франківськ – місто театральне, на вашу думку?

Мені важко сказати, я тут не живу. Мабуть, легше у вас запитати. Але можу єдине сказати, що Франківськ вписується в таку модель хорошого міста для проведення фестивалів. Чому? Тому що є добрі інфраструктурні умови. Це і готелі, і ресторації, і аеропорт, і вокзал. І місто є невеликим. Тобто локаційно все можна легко прив’язати. Ну, і плюс франківський драмтеатр – це відомий в Україні театр. Вони роблять цікаві проекти.

Тому я думаю, що франківська публіка готова, як я вже казав, сприймати щось важче, ніж в деяких інших нестоличних містах. Я це кажу без всякого столичного апломбу, просто я розумію, що в Києві – тільки двадцять державних театрів і купа незалежних проектів. Зрозуміло, що публіка різна, але ж і драмтеатр, і фестивальний рух роблять своє діло. Тому зацікавленість є і буде. Тому й сподіваюся на повні зали на виставах театральної панелі фестивалю «Карпатський простір».

– Як би ви прокоментували твердження відомого режисера Андрія Жолдака, що потрібно розігнати всі обласні театри і залишити лише один-два?

До Андрія Жолдака я ставлюся добре, до цієї фрази – ні, тому що вона сказана, як мені здається, з якоюсь образою. Може, тому що в нього там не склалося в якихось українських театрах. Але не може ж так бути, що лише театр винний у цьому. Думаю, там і його вина, але я не збираюсь судити. Думаю, все залежить від керівників театрів і зміни системи, якої ми всі прагнемо. Думаю, має відбуватися децентралізація. Ясно, що всі театри працюють по-різному і тому важко, наприклад, порівняти полтавський театр і франківський. Ваш театр працює цікавіше і прогресивніше.

– З вашого досвіду, влада розуміє, яким явищем в українському просторі став театр?

Думаю, поки що влада не розуміє, яким явищем став театр. Але якісь поодинокі випадки трапляються, звісно, в тому числі «Карпатський простір», який підтриманий міською владою. Поодинокі випадки такої підтримки є в деяких областях, і в Києві є така підтримка КМДА. Вони підтримують надзвичайно сміливі театральні проекти, але все це не є такою генеральною лінією чи від президента, чи від Верховної Ради. Поки що з цим боротися ми можемо тільки наполегливо працюючи і переконуючи своєю роботою, тільки в такому випадку ми доб’ємося чогось.

– Яким спільним концептом пов’язана цьогорічна програма фестивалю?

Я не можу відповідати за весь фестиваль, але за театральну програму «Карпатського простору» можу сказати лише одне: всі ті п’ять вистав, які будуть представлені, вони так чи інакше якоюсь мірою пов’язані з Україною. Наприклад, Атіла Віднянський – це угорсько-український режисер, він багато років очолював театр у Берегово, а зараз очолює Національний театр Угорщини. Він напряму пов’язаний з Україною. Якісь спектаклі пов’язані темою з Україною, як-от грузинська вистава, яка зачіпає тему війни і дітей у війні. Надіюсь, програма наша нікого не залишить байдужим.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ