Україна опинилася в центрі уваги світової спільноти на початку 2020 року. Проти власної волі, у трагічних обставинах. І люди, які прийшли до влади, серед іншого, на медійному хайпі, не зуміли продемонструвати власний потенціал захисту національних інтересів.

У сучасному світі неможливо ефективно убезпечитися від несподіваних викликів. Проте напрацювання алгоритмів дій у екстремальних ситуаціях є очевидним завданням для будь-якої владної команди. Перебування в Омані (навіть не знаю, як краще написати, з маленької літери чи з великої) Володимира Зеленського виявилося медійною катастрофою для владної команди. Бо справжня катастрофа – загибель українського пасажирського літака в Ірані – не отримала належної реакції влади.

Скажіть, про що говорили зразу після повернення Зеленського в Україну учасники наради на Банковій, якщо серед них не було координатора комітету у справах розвідки при президенті Андрія Богдана, голови СБУ Івана Баканова, міністра інфраструктури Владислава Криклія? Чому високопосадовці дозволяють собі без поспіху повертатися з новорічних відпусток до країни, яка шостий рік веде гібридну війну з Росією? Чи пробував хтось з офіційних осіб написати заяву про відставку, усвідомивши власну профнепридатність?

Ці питання залишаються риторичними. Для мільйонів громадян України, які не володіють азами критичного мислення, дії президента та його команди будуть ефективними, а критика на їх адресу – підступом з боку політичних опонентів. Але варто усвідомити кожному: наша держава показала всьому світові свою слабкість та неефективність, що у проєкції на її розміри та ресурси надихатиме наших опонентів на агресивні дії вже найближчим часом. Голий король стає посміховиськом, а не окрасою нудистського пляжу, і нам всім доведеться це відчути.