Сьогодні, 20 травня, в Рогатині відбулися урочисті заходи, організовані Посольством Турецької Республіки в пам’ять про османських солдат, які загинули в Західній Україні під час Першої світової війни.

 Під час церемонії на військовому цвинтарі у с. Лопушня та на площі Роксолани у Рогатині виступив найстаріший у світі військовий оркестр «Мехтер», який спеціально до цих подій прилетів з Туреччини. Також  виступили Посол Турецької Республіки в Україні Йонет Джан Тезель, Помічник військового аташе Посольства підполковник Ташкин Онар та ін.

Найперший оркестр «Мехтер» був створений в XIII столітті, щоб піднімати дух османських воїнів і наводити страх на ворогів. Вважається, що саме він і був першим військовим оркестром в світі.

Існує дві версії перекладу назви «Мехтер»: «півмісяць», оскільки музиканти шикувалися саме у вигляді місяця; «вищий», слово, яким позначали всіх слуг вищого рангу.

Оркестр мав величезне значення при дворі, супроводжуючи султана не тільки у військових походах, а й у мирний час: на заходах державного значення і в повсякденному житті, наприклад, закликаючи на молитву.

У 1826 році султан Махмуд III розпустив яничар і оркестр «Мехтер» також припинив своє існування. Замість нього був створений військовий оркестр за європейським зразком, керувати яким запросили італійського композитора Джузеппе Доніцетті. Відродження традицій турецької військової музики почалося в середині XX століття.

 Нагадаємо, що 2 листопада 1914 року Османська імперія вступила в Першу світову війну на боці Німеччини та Австро-Угорщини. Перед цим держава вже пережила три військові кампанії (італо-турецька війна 1911–1912 рр. і дві Балканські 1912–1913 рр.), причому дві з них закінчилися для Османської імперії тяжкими поразками і втратою величезних територій в Європі та Північній Африці.

У 1916 році Південно-західний фронт Першої світової війни проходив територією України: в Галичині та Волині. 1 квітня 1916 року в Ставці головного командування російських військ відбулася нарада за участю всіх командирів фронтів, на якому було ухвалено рішення про терміни проведення літнього наступу. Командувач Південно-західним фронтом генерал О. Брусилов запропонував завдати удару в напрямку Луцька силами 8-ої армії. Цей напрямок став головним у воєнній кампанії 1916 року на Сході.

Перед початком наступу Брусилову на ділянці прориву вдалося створити 2-3-кратну перевагу в живій силі, крім того, на всю глибину фронту австро-угорських і німецьких військ було завдано потужні артудари. Під час наступу велика частина сил Центральних держав, що знаходилася перед Південно-західним фронтом, була розгромлена. Тільки полонених було захоплено близько 400 тисяч осіб.

У цих умовах Німеччина та Австро-Угорщина звернулася з проханням до османського уряду негайно їм допомогти. Турецьке командування ухвалило рішення перекинути 15-й корпус (командувач міралай Якуп Шевкі-бей) з району Галліполі на російсько-австрійський фронт. До складу корпусу входили 19-та і 20-та дивізії.

5 серпня війська прибули на фронт в підпорядкування генерал-лейтенанта фон Ботмера. Їм було відведено ділянку фронту по річці Золота Липа, на південний захід від міста Бережани. Безпосередніми сусідами турецьких солдатів стали підрозділи Українських січових стрільців (УСС). За спогадами стрілецького сотника Б. Гнатевича, «турецьке військо виявилося дуже хоробрим, а його офіцери, навчені німцями, були культурними європейцями».

Росіяни перекинули на фронт проти 15-го корпусу 3-тю Туркестанську дивізію, розраховуючи, що турки не воюватимуть проти мусульман-одновірців і почнуть масово дезертирувати. Але все сталося зовсім навпаки − жителі Середньої Азії, одягнені в російську військову форму, цілими підрозділами переходили на бік турецьких військ.

За перший місяць боїв 15-й корпус втратив близько 7000 солдатів і 95 офіцерів. В кінці жовтня на ділянці, яку утримували турецькі солдати, бої стали особливо запеклими, часом противники сходилися в рукопашних боях. Починаючи з листопада 1916 року, інтенсивність боїв на Південно-західному фронті поступово знижувалась. Османські війська виконали покладене на них завдання. У листопаді Якуп Шевкі-бея на посаді командувача змінив Джеват-паша.

Загиблих на полях битв в Галичині османських солдатів та офіцерів, як правило, ховали недалеко від лінії фронту. Так на Рогатинщині поховано 10 тис. османських воїнів. Однак чимало військовослужбовців померло в госпіталях Будапешта, Кракова, Відня, Львова. Серед загиблих були не тільки турки, але також араби і курди.

Всього з серпня 1916 року по серпень 1917 року 15-й османський корпус в боях з російськими військами втратив близько 25 тисяч осіб. На території Івано-Франківської області збереглося не менше шести кладовищ вояків османської армії. Серед них є одне офіцерське, в селі Гутисько.

До 1939 року всі місця поховань турецьких солдатів підтримувалися в належному стані. Але після приходу радянської влади багато кладовищ зруйнували або занедбали, і лише після 2000 року частина з них була відновлена завдяки фінансовій підтримці турецького уряду.

Нагадаємо, Рогатинщина – це не тільки батьківщина Насті Лісовської, дружини Сулеймана Пишного, а й земля, багата на пам’ятки сакральної культури та сучасні туристичні атракції.