У ритмі життя

Як не крути, а музика – це невід’ємна частинка кожного. Так чи інакше, вона супроводжує нас на життєвому шляху, в різноманітних своїх проявах. Ми пов’язуємо із нею свої радості та смуток, перемоги і поразки, дружбу та кохання. Тому, почувши знайому мелодію в кафе чи з вуст старенького передавача на зупинці, мимоволі поринаємо у спогади. Окремі музичні композиції асоціюються у нас з подією чи людиною або ж із певним відрізком часу. Вони мимоволі стають акомпанементом нашого життя – своєрідною клавішею пуску в системі пошуку нашої свідомості, яка активізує в пам’яті моменти, які ми розділили з цією мелодією.

Любов до музики, напевно, виникла разом із людиною. Симфонії природи, що лунали навколо, надихали наших предків всіляко намагатися їх відтворити, а для цього, крок за кроком, створювати нові музичні інструменти. Думаю, ви погодитесь, що соковитого звучання живої музики не в змозі замінити жодна фонограма, тому прогресу її не витіснити. Особливо, якщо це народні мотиви на кшталт троїстих музик на Гуцульщині, які беруть за душу з перших нот, наганяючи незрозумілу ностальгію за традиціями. Проте було одне унікальне явище – платівки. Рипіння від тертя програвача по чорному, мов вугіль, кругу створювало незабутню атмосферу та музику. Ще й зараз де-не-де можна віднайти цей диво-винахід і на якийсь час поринути в епоху минулого сторіччя. Хоча й у прокручуванні ручкою магнітофонної касети була своя особливість.

Кожен проміжок часу в нашій історії звучав по-іншому – її навіть можна так вивчати, з погляду музичних вподобань. І що цікаво, кожна наступна культурна тенденція витісняла попередню лише для своїх сучасників, натомість для їхніх попередників – «Музика вже не та, що була раніше». Майже ніхто не зраджує власним смакам і, вмикаючи улюблену пісню, вкотре переконується, що в часи його молодості на музиці зналися краще. Левова частка правди в цьому таки є, адже прогрес, який нас невпинно веде за собою, бере за основне гасло максимальне спрощення, що не завжди добре, особливо, коли це стосується мистецтва. Але це, знову ж таки, особисті вподобання кожного.

Та музиці притаманні спільні для всіх особливості. Як пісня потрапляє до списку наших улюблених? Зазвичай, абсолютно випадково – ми почули, і нам сподобалось, ми «заразилися». З того моменту ми стаємо нерозлучними з нею, принаймні на деякий період часу або ж і на все життя. Це вже залежить від глибини ураження і точності потрапляння у серце, адже текстовий супровід музичної композиції може бути нам настільки близьким, що вона стає «вічною», ввійшовши до нашої золотої колекції. І для цього їй зовсім не потрібно бути світовим хітом чи (у наш час) лідером за переглядами на Ютубі.

Загалом, музика – це унікальне явище, яке здатне об’єднувати, надихати і навіть змінювати нас. Вона завжди поруч і створює особливий ритм нашого життя. Згадати хоча б силу гімну України, адже саме з ним на устах ішли, ідуть і йтимуть.

Наталія ІВАНКІВ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!