З 1 січня 2016 року в Україні набув чинності закон «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їхніх обтяжень», а також деяких інших законодавчих актів, що стосуються реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно з нововведеннями, державна реєстрація проводиться на основі заяви заявника. Нотаріус або його помічник формує і роздруковує два примірники заяви, які підписують заявник та нотаріус. Один примірник  отримує заявник, другий додається до документів, поданих для державної реєстрації прав.
Наступним кроком є реєстрація заяви в базі даних – дата і час її реєстрації вважаються моментом прийняття заяви, повідомляє “Побудовано в Івано-Франківську”.

Разом із документами, які вимагаються при реєстрації прав, заявник повинен надати і документи, що засвідчують сплату адміністративного збору або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав, якщо заявник не звільнений від оплати таких витрат.

Нотаріус повинен створити електронні копії наданих оригіналів документів. Рішення про реєстрацію прав або про відмову ухвалюється за результатами розгляду заяви і документів. Далі він вносить відповідні записи у Державний реєстр майнових прав на нерухоме майно, а потім формує інформацію з нього.
Заявник, за бажанням, може отримати інформацію з Держреєстру в паперовій формі без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки нотаріуса. Всі документи також зберігаються в електронній формі в цьому реєстрі.

Інформація з Держреєстру в паперовій або електронній формі має юридичну силу і містить обов’язкове посилання на Держреєстр прав. Законодавством не передбачено видачу держреєстратором документів на новостворене майно в паперовій формі. Зареєстроване право власності можна перевірити в Держреєстрі.
Під час підписання договору купівлі-продажу, згідно з українським законодавством, і покупець, і продавець повинні платити податки.

Як роз’яснили у Мін’юсті, реєстр нерухомості діє з 1 січня 2013 року, і якщо до цієї дати будинок, квартира і т. д. не змінювали власника, то в реєстрі такого об’єкта немає. Він може бути внесений або в електронний реєстр БТІ, який формувався в 2010-12 рр. і тепер використовується БТІ як архів, або в паперовий архів БТІ. Власникам нерухомості, які не збираються її продавати, дарувати, заповідати, вносити зараз дані в реєстр не обов’язково, всі паперові документи на право власності дійсні.

Але внести бажано з двох причин. Перша – в майбутньому доведеться це зробити (наприклад, власник помре, і постане питання про оформлення спадщини) і треба йти в БТІ за довідкою, що нерухомість дійсно є в реєстрі (штамп про реєстрацію на самому документі не в рахунок). Друга – внесена до реєстру нерухомість гарантовано захищена від аферистів, попереджають у Мін’юсті, а от житло, зареєстроване в паперовому реєстрі, може бути перепродано потай від власника. Внести нерухомість в новий реєстр можна у нотаріуса (це дорожче, від 300-500 грн) або в центрі адмінпослуг (вони є у великих містах, ціна послуги – 34 грн).