Університет обирає стабільність

6 вересня в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу відбулися вибори ректора. Перемогу вкотре здобув Євстахій Крижанівський, який очолює заклад ще з 1993 року. В організаційному комітеті назвали ці вибори найскладнішими в Україні та зазначили, що жодних порушень не зафіксовано. Втім журналістам на них було потрапити важче, ніж на президентські.

За посаду ректора ІФНТУНГ змагалися три кандидати. Конкурували з професором, академіком НАНУ, заслуженим діячем науки і техніки України Євстахієм Крижанівським професор, доктор фізико-математичних наук, почесний розвідник надр України, засновник і керівник науково-технічної компанії «ДЕПРОІЛ ЛТД» Олександр Петровський та доктор технічних наук, професор кафедри розробки та експлуатації нафтових і газових родовищ Дмитро Вольченко.

Євстахій Крижанівський

69-річний ректор керує університетом вже 24 роки, але вирішив балотуватися ще на один термін. Таке рішення Крижанівський пояснив тим, що має незавершену справу – університет прагне отримати статус дослідницького.

За його словами, зараз в Україні є тільки сім таких університетів. Ним може стати заклад, який має статус національного та забезпечує у певних стратегічних напрямках розвитку державні проривні позиції. Для університету нафти і газу такою проривною позицією є підвищення енергетичної безпеки держави.

«Я вагався перед тим, як йти на вибори. Але вирішив піти, щоб завершити цю справу. Відчуваю, що фізичні сили ще є. Робота в університеті налагоджена належним чином. Думаю, що ми цей статус отримаємо, бо маємо програму і досягнення.  Якщо ми піднімемо університет на найвищий рівень, то зможемо трошки відійти, нехай молодші керують», – пояснив свій крок ректор.

Разом з тим він зізнався, що готує собі заміну. Мовляв, на наступних виборах вже буде достойний кандидат. Щодо теперішніх конкурентів, то Євстахій Крижанівський відзначив, що вони отримали гідні оцінки… Зауважимо, що один опонент отримав 6,1%, а інший – 12,9%.

«Результатами виборів я задоволений.  Явка 96% говорить про те, що виборці не байдужі. З них три четверті повірили в мене. Ну, як я можу бути незадоволений? На жаль, конкуренти мене не привітали з перемогою. Можливо, тому, що один з них був налаштований агресивно і прагнув змінити ректора, а це не вдалося, і він не захотів вітати. Та був ще один молодий конкурент, який ще не раз зможе брати участь у виборах і, можливо, стане колись ректором», – зазначив Євстахій Крижанівський.

На думку ректора, секретом його успіху є використання планової системи розвитку університету. Він пригадав, що на перших виборах було аж 8 кандидатів, однак вже тоді він отримав впевнену перемогу. Раніше, каже, ректора обирали на конференціях трудового колективу відкритим голосуванням.

«Ми з університетом – близнюки. У1967 році він утворився і я прийшов сюди вчитися. Я покидав його стіни тільки на три роки, коли вчився в аспірантурі. Мені важко уявити себе без університету. Я люблю його. Це те, що додає мені фізичних сил і бажання працювати», – наголошує Крижанівський.

Також  він зауважує, що бачить перспективу розвитку університету і в навчальній роботі, і в наукових дослідженнях, і у вихованні молоді. «Зараз треба шукати інші підходи, бо застарілі методи молоді люди не сприймають. Я побудував на цьому свою програму, дякую всім, хто мене підтримав», – резюмував ректор.

Олександр Петровський

Саме цей 55-річний кандидат розкритикував ректора Євстахія Крижанівського. Він розповів, що працює в університеті з перервами вже понад 30 років.

«Я досить успішний бізнесмен і заробляю достатньо. Але я закінчив цей університет, його закінчили і мої діти. Я живу ним і хочу, щоб у нас в місті був дійсно науковий заклад», – пояснив свій крок Олександр Петровський.

За його словами, Євстахій Крижанівський за останніх 24 роки управління університетом спрямовував свої зусилля на встановлення та підтримання особистої необмеженої влади, що призвело до витіснення з університету всіх фахівців, які мали інші думки щодо поточної роботи та напрямків розвитку. В результаті такої політики адміністрація університету представлена фахівцями виключно інженерних і економічних спеціальностей.

На його думку, в управлінні університету немає фахівців, пов’язаних із напрямками роботи нафтогазової галузі. Зокрема, таких, як геологи, геофізики, буровики, розробники, спеціалісти з транспорту і зберігання нафти і газу. Тож це призвело до того, що зараз у закладі фактично знищена нафтогазова наука і освіта.

«В 2015 році виявився непотрібним і я, хоча й вивів кафедру геофізики на міжнародний рівень. При кафедрі була відкрита студентська спілка Американської асоціації геофізиків-розвідників, яка дала можливість студентам брати участь у міжнародних конференціях та професійних заходах», – продовжує Петровський.

Він розповів, що раніше сподівався на те, що Євстахій Крижанівський зміниться і повернеться обличчям до нафтогазової галузі. Тепер зрозумів, що цього не буде, і вирішив сам взяти участь у виборах та присвятити п’ять років свого життя його розвитку, аби передати всі свої знання та досвід.

«Була створена така система, що або ти лояльний до ректора і працюєш в університеті, або – ні. Вже 24 роки ми продовжуємо ту систему взаємовідносин, яка була започаткована в радянський час. Є ректор і довкола нього васали. Я в грошах нічого не виграю, бо заробляю більше, ніж зарплата в ректора. Тому надіюсь, що є тих 50% виборців, які хочуть змін. Це перші демократичні вибори. Голосування відбувається таємно, і це дає можливість виборцям висловити своє відношення до роботи адміністрації», – підкреслив перед виборами Петровський.

А після виборів чоловік на своїй сторінці у «Фейсбуці» подякував усім, хто за нього проголосував, та привітав Євстахія Крижанівського з перемогою. Разом з тим він зазначив, що колектив університету дав ректору зелене світло на остаточне руйнування нафтогазової освіти та науки в Україні.

«Наш час ще не настав, наш час ще прийде! А тим часом я та мої однодумці продовжуватимуть працювати над новими науковими та виробничими розробками, робити свій внесок у енергетичну незалежність нашої країни та популяризувати її у міжнародній науково-дослідній нафтогазовій спільноті», –  написав Петровський.

Дмитро Вольченко

Цей 38-річний кандидат є наймолодшим. Він вирішив піти на вибори, аби змінити університет, місто, область, а в подальшому навіть вплинути на економіку держави. За його словами, раніше він був молодший і не мав достатнього досвіду, аби змагатись за крісло ректора. А зараз вже багато чого досягнув і є відомим серед широкого кола людей.

«Тут, якщо поставити руку на серце, дуже багато радянщини та пережитків минулого. В бухгалтерії ще на калькуляторах рахують, тобто ми й далі працюємо так, як 50 років тому, – пояснює Вольченко. – Я б хотів реорганізувати наш університет, щоб він розвивався за світовими тенденціями. Потрібно, щоб у нас був тісний зв’язок науки з бізнесом. Тому що жодна розвинута країна світу не розвивається без цього. Має бути зв’язок і з промисловістю, бо, на жаль, зараз він втрачений», – пояснює Вольченко.

Кандидат у ректори зауважив, що необхідно створювати нові спеціальності, адже зараз університет набирає студентів на ті спеціальності, що й 50 років тому. Відтак він вважає, що потрібно підлаштовуватися під ринок праці.

До речі, Вольченко акцентував, що було дуже мало інформації про вибори. Наприклад, з коледжу електронних приладів, де є 104 виборці, ніхто не прийшов на зустріч з кандидатами… «Я вважаю, що це ненормально. Думаю, що це сплановано для того, щоб менше людей могли поспілкуватися з кандидатами», – зазначає він.

Виборчий процес

До слова, вибори нагадували парламентські чи президентські. Виборець підходив до члена виборчої комісії, отримував бюлетень, робив свій вибір у кабінці для голосування та опускав його у скриньку.

Список виборців складався з трьох частин: 75% – педагогічні, наукові та науково-педагогічні працівники (1017 осіб), 10% – інші працівники (124 особи),  15% – студенти (216 осіб). Таким чином був сформований загальний список з 1354 виборців.

Вибори тривали з 09.00 до 15.00 на чотирьох дільницях: головна – у фойє бібліотеки університету, в актовому залі коледжу електронних приладів, в актовому залі Бурштинського енергетичного коледжу та в актовому залі Калуського коледжу економіки, права та інформаційних технологій.

Загалом явка виборців склала 96%. Серед 1136 виборців голоси розподілились таким чином: за Дмитра Вольченка проголосувало 82 виборці (6,1%), за Олександра Петровського – 175 (12,9%), за Євстахія Крижанівського – 879 (64,9 %). Ще 42 виборці (3,1%) не підтримали жодного кандидата, а 20 бюлетенів визнали недійсними.

Голова виборчої комісії Сергій Куровець зазначив, що задоволений тим, як пройшли вибори. «Процедурних проблем не було. Також не було жодного зауваження ні від кандидатів, ні від представника міністерства», – наголосив він.

Без поліції – ніяк

Втім, журналістам на вибори ректора виявилося потрапити важче, ніж на вибори президента. Голова виборчої комісії та організаційний комітет повідомили, що для того, аби потрапити на вибори, потрібно було акредитуватися за три дні до їх початку. Нагадаємо, що згідно з законом України «Про інформацію», відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, які проводить суб’єкт владних повноважень.

Заступник голови організаційного комітету Мирослав Дранчук врешті-решт визнав, що, можливо, вони й порушують трохи закон, але не порушують своє положення про проведення виборів. Згодом він додав, що пропускати журналістів без акредитації заборонив представник міністерства…

Тільки після приїзду поліції представники вишу погодилися, що закон України має вищу силу, ніж положення університету. Журналістів пропустили на виборчу дільницю.

Та це вкрай не сподобалось представниці Міністерства освіти та науки, головному спеціалісту відділу з питань кадрового забезпечення підвідомчих закладів та установ департаменту кадрового забезпечення Марині Кабаченко. Вона й далі вимагала акредитації…

Прогнозований результат

Зауважимо, що студенти не надто охоче діляться думками про вибори. Другокурсниця Ірина Назаренко каже, що під керівництвом Євстахія Крижанівського вчитися непогано. Мовляв, лиш би не гірше. За кого проголосувала, не говорить, але переконана, що переможе людина, яка підніме університет ще вище.

Студентка Вероніка Данилюк також не говорить, за кого віддала свій голос. Переконана, що переможе Крижанівський. «Він завжди прислуховується до студентів. Не було з ним ніяких конфліктів. Більшість викладачів говорили, що підтримують його, і він на це заслуговує», – зазначає дівчина.

Молоді викладачі в день виборів висловлювалися дуже обережно про Євстахія Крижанівського і також не розголошували, за кого віддали свій голос. Наприклад, викладач кафедри розробки та експлуатації нафтогазових родовищ Микола Худін, який працює в університеті 6 років, каже, що під керівництвом Крижанівського було «по-різному». Однак він ще має бажання працювати, тому й пішов на вибори.

Старші викладачі не приховували того, що віддали свій голос за Крижанівського, і сподівалися на його перемогу. Серед них і Микола Михайлів, доктор технічних наук, професор кафедри електропостачання та електрообладнання. За його словами, ректор має великий досвід і наукової роботи, і організаційно-методичної, а також вміє підтримувати колектив та вирішувати проблеми. «Його конкурентів знаю трохи слабше. В житті всяке може бути, але надіюсь, що переможе Євстахій Іванович. Більшість колективу за нього», – сказав професор.

Колишній голова обласної ради, завідувач кафедри соціальних комунікацій і права Василь Скрипничук розповідає, що Євстахій Крижанівський має добрі відносини як з колективом, так і зі студентами. До того ж, каже, він відомий усім через те, що багато років очолює університет, а його конкурентів знає мало хто.

«Очевидно, що він має добрі стосунки і з вищим керівництвом нашої держави. Людина знана не тільки тут, а й за кордоном. Він підготував багатьох науковців і має заслужений авторитет. Я поважаю двох інших кандидатів, їх також підтримають, але більш знана особа все-таки Євстахій Іванович», – підсумовує Скрипничук.

Критику на адресу Євстахія Крижанівського висловив тільки батько кандидата на посаду ректора, доктор технічних наук, професор кафедри механіки машин Олександр Вольченко. «Я навіть не знав, що син подався в ректори. Крижанівський завжди договорювався зі всіма і йшов сам на вибори. За 24 роки навіть не підготував собі заміну, йому добре тут. Він дивиться на нас як на шестірок і плює на нас. Йому і його команді наука не потрібна, їм потрібні відкати», – каже Вольченко.

Правильний вибір і символізм

Голова профкому, заступник голови оргкомітету Мирослав Дранчук хвалить роботу Євстахія Крижанівського. Каже, під його керівництвом університет отримав статус державного, потім – національного, а тепер бореться ще за статус дослідницького. Відтак він акцентує: Крижанівський керує університетом не аж 24, а всього лиш 24 роки.

«Він хоче, щоб університет стояв на високому щаблі, і добивається цього послідовно. Крижанівський добрий вчений, господарник, дбає про наукову підготовку кадрів і вміє керувати таким великим колективом. Для такої високої посади і такого вченого 69 років – це не вік. Думаю, що колектив зробить правильний вибір. Ми нікого не агітуємо, але люди свідомі того, який в нас керівник», – зазначив він.

Від імені колективу Дранчук вручив Крижанівському букет червоних троянд, який, за його словами, просякнутий символізмом. «Кількість квіток відповідає кількості років на посаді ректора. 25-та квітка – це той шанс, який ви зараз отримали від нашого колективу. Тут ще є символіка: строгий колір, ніжні верхи і колючі стебла. Останні символізують той довгий шлях сходження закладу від інституту до національного університету під вашим керівництвом, а ніжні пелюстки символізують ту радість, яка була на кожному етапі сходження», – підкреслив голова профкому.

Отже, ІФНТУНГ визначився зі своїм майбутнім на найближчі п’ять років. Викладачі та студенти вкотре обрали стабільність.

Наталя ДЕРКЕВИЧ