Міжнародний скандал довкола вихованця Залучанського інтернату Андрія, що у своїх 15 років важить заледве 13 кілограмів, сколихнув громадськість. У повідомленнях на різних телеканалах та інтернет-ресурсах у Польщі йдеться про нетолерантне ставлення українців до людей з обмеженими можливостями, про те, як дитину морили голодом і довели до напівпритомного стану. Українські волонтери стверджують, що польська сторона планує вибачитися за гіперболізацію ситуації, бо у своїх повідомленнях вона не врахувала особливостей організму важкохворого хлопчика. Та факт залишається фактом: хлопець доведений до виснаження і йому, як мінімум, вчасно не надали медичну допомогу.

Розголос на цілий світ

«Хлопцеві 15 років, а важить він всього 13 кг. У хоспісі в Лодзі триває боротьба за життя вкрай виснаженої дитини», «Поляки борються за життя Андрія. В Україні він міг померти в дитячому будинку», – це заголовки польських видань про українського хлопчика Андрія, який із 2009 року перебуває в Залучанському будинку-інтернаті Снятинського району Івано-Франківської області.

У текстах новин ідеться про те, що невідомо, чи буде дитина взагалі жити, чи має вона шанс на одужання. Організм хлопця надзвичайно виснажений і страждає від недоїдання. У Лодзі дитина бореться за життя. Андрій важить 13 кг, і це не було б дивно, якби він був малюком. Але хлопцеві 15 років, а його маленька вага та зріст зумовлені постійним недоїданням. «Складається дивне враження. Коли я приїхала з України в Лодзь, де хлопця занесли у хоспіс, ніхто не знав, що сказати. Важко повірити у те, що бачиш, бракує слів, – коментує ситуацію Кароліна Анджеєвська, медсестра з хоспісу для дітей фонду «Гая» в Лодзі. – Хлопчик має вигляд 5-6-річного, бо постійно недоїдає».

У сусідній державі не розуміють, чому діти-інваліди живуть в умовах виживання і їхні права порушуються.

«У Польщі ми живемо в інших реаліях: дитина-інвалід має право на все те, що й звичайна. В Україні цим дуже нехтують», – пояснює лікар Урсула Пачесняк, яка допомагає волонтерам в Україні.

Щоб нагодувати хлопчика, необхідно імплантувати в шлунок трубку, через яку в організм надходитимуть спеціальні поживні речовини. Фонд «Гая» розраховує на допомогу, оскільки за лікування незастрахованого Андрія платить власні кошти. Відновлення організму української дитини тривале, вона має навчитися харчуватись через рот, відтак тривають пошуки благодійників, що зголосяться допомогти у лікуванні.

Догляд – належний?

Керівник Снятинської філії благодійної організації «Деполь Україна», що опікується Залучанським інтернатом, Богдана Піскозуб спростовує загострену ситуацію. Запевняє, польська сторона планує вибачитися за перебільшення фактів щодо важкохворого Андрія.

«Звинувачувати керівника сенсу немає, – розповідає волонтер. – Я сама мала справу з документами щодо вивозу Андрія, директор сприяв у цьому питанні і був зацікавлений відправити хлопця за кордон на лікування. Побачивши публікації у пресі, була здивована. Діти в інтернаті не вмирають з голоду, харчуються дуже добре, є і десерти, солодощі. Як можна повірити у те, що дитина вмирає з голоду? У хлопця є встановлений діагноз: незасвоєння їжі –  його організм повертає все, що у нього надходить».

Діагноз Андрія підтверджує його мати Оксана Бурдяк. Каже, в інтернат час від часу їздила, годували його там добре.

«Він їсть, його годують. Проблема в тому, що він повертає все, що з’їдає. Сам викликає блювоту, запхавши пальці до рота. Навіть коли йому зв’яжеш руки, він все одно це зробить пізніше», – розповідає Оксана Володимирівна.

Своїх дій хлопець не усвідомлює. Якщо б розумів, було б легше. У закладі Андрій уже сім років, жодних змін на краще не спостерігають, стверджує мати. Відтак, коли надійшла пропозиція щодо лікування в Польщі, жінка відразу дала дозвіл на виїзд дитини за кордон.

«Я підписала всі необхідні документи. Оскільки чоловіка уже немає, подала свідоцтво про його смерть. Може, якраз за кордоном синові допоможуть», – зауважує жінка.

Хотіли як краще

У Залучанському інтернаті Андрій перебуває із 30 вересня 2009 року з діагнозом «мікроцефалія з важким перебігом і з порушенням функцій органів тазу». Коли польські лікарі запропонували забрати дитину на лікування, керівництво закладу позитивно відреагувало на пропозицію.

«Його оглядали професори з Івано-Франківська, хлопець постійно їздив на лікування. Пізніше приїхали лікарі з Польщі, запропонували свою допомогу. Ми разом із волонтерами підготували документи. Що у цьому випадку зробили не так?» – дивується керівник інтернату Микола Сухолиткий.

Хлопець був нагодований, доглянутий, стверджує керівник. Проблем із продуктами в закладі немає, коштів теж не бракує. Залучають гроші благодійників, цього року це 1 млн. 700 тис. грн.

«Нам довіряють, до нас приїжджають. Що там сталося в Польщі, зрозуміти не можу. Його забирали, щоб допомогти, а вийшло зовсім інакше», – каже Сухолиткий.

Додаткові посади

Перевіряли вихованців Залучанського інтернату обласним департаментом охорони здоров’я навесні цього року.

«У той час тривала перевірка Уповноваженого з прав людини, нам вказали на недоліки щодо роботи закладу. Зокрема, йдеться про відсутність стоматолога, психіатра, психолога. Після того ми сформували бригаду лікарів, які виїжджали в Залучанський будинок-інтернат і надавали кваліфіковану допомогу. Тоді прийняли рішення реєструвати в штатному розпорядку спеціальності, яких поки що немає, відповідно до поданих раніше рекомендацій», – розповів директор департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Мирон Матейко.

Матейко погоджується, що, імовірно, тієї допомоги, яку закладові надають лікарі Снятинської районної лікарні (оглядають та лікують вихованців), недостатньо. Залучанський інтернат – це спеціалізований заклад, у якому перебувають діти з дуже важкими проблемами зі здоров’ям.

«У спеціалізованих закладах необхідний кваліфікований медичний догляд і якісне харчування, дітям має бути комфортно. Настільки актуальним нині є питання соціального супроводу для одиноких, старих людей, що я готовий віддати надлишок ліжок у медичних установах для соціально незахищених категорій населення», – зазначає Матейко.

За дозволом про лікування хлопчика за кордоном до пана Матейка ніхто не звертався.

Порушення не одне

«Дитячі будинки-інтернати для сиріт з інвалідністю, навяні в Івано-Франківській області, зокрема, Залучанський дитбудинок, фінансуються в Україні найгірше, – наголошує керівник Української благодійницької мережі Василь Футерко. – У Залучанському дитбудинку няньок, що доглядають за дітьми, критично не вистачає. Їхня чисельність навіть не дотягує до рівня державних норм. Няньки незаконно позбавлені надбавки до заробітної плати, гарантованої законодавством (Залучанський дитбудинок – єдиний інтернат подібного типу в Україні, де няньки через обласних чиновників незаконно позбавлені такої надбавки)».

Однією з основних причин смертності дітей за останніх 5 років є набряк головного мозку – 17 смертей з 28-ми, найчастіше це стається через недоотримання організмом білка. Терміново потрібна допомога незалежних, добросовісних, високопрофесійних лікарів: гастроентеролога, психіатрів (дитячого та дорослого), ортопеда, стоматолога, педіатра. Залучанський дитбудинок потребує допомоги фахових медиків, але не таких, що приїдуть і проведуть формальний огляд чи обмежаться просто підписанням паперів. І лікарів, які не побояться говорити, зокрема і про бездіяльність своїх колег, продовжує волонтер.

«Те, що озвучили польські журналісти щодо Андрія, насправді перебільшення. Не можна говорити, що хлопчик потерпав від голоду, бо це не так. Він справді мав серйозні проблеми через хворобу. «Незасвоєння їжі» та «голодування» – це різні речі, бо в першому випадку причиною можуть бути проблеми зі здоров’ям, а в другому – недогодовування. Встановити точний діагноз тут, на місці, наші медики не спромоглися, і це вже бездіяльність саме лікарів. Треба питати спочатку наших чиновників, чому на Андрія не звернули уваги, не призначили лікування, не поклали у стаціонар. А мали би, адже лікарям слід періодично, двічі на рік, оглядати дітей, які мешкають в інтернаті», – говорить Футерко. А ще варто запитати, чому досі не можуть скерувати на роботу в дитбудинок лікаря-педіатра, – продовжує волонтер.

«Наче кажуть, що молоді лікарі не можуть знайти роботу, а в дитбудинку вже півроку немає педіатра у штаті. Соціальні дитбудинки Прикарпаття фінансуються найгірше в Україні, це вина наших обласних чиновників та депутатів обласної ради. У Залучанському інтернаті дуже багато дітей з важкою інвалідністю, треба багато часу, щоб їх правильно нагодувати. Одна нянька на 6-10 дітей не може справитись, а штатна чисельність таких спеціалістів навіть не дотягує до встановлених державою норм», – зазначає керівник УБМ.

Українська благодійницька мережа двічі зверталася до губернатора області з проханням про зустріч, однак він так і не знайшов на неї часу.

P.S.

Та все ж ситуація із Залучанським інтернатом доволі неоднозначна. Тиждень тому туди повернувся вихованець закладу, який випав з вікна третього поверху і місяць перебував на лікуванні в обласній дитячій лікарні в Івано-Франківську. Оскільки у заклад спрямовані чималі фінансові потоки, про що говорив і керівник закладу, нагляд за дітьми міг би бути кращим. Як і у випадку із Андрієм, якого забрали на лікування у сусідню Польщу. І де західне суспільство не може зрозуміти, як у ХХІ столітті, коли медицина розвивається доволі швидко, дитина доведена до стану майже повного виснаження.

Ірина ФЕДОЛЯК