В Євросоюзі покупець вибагливий

На Прикарпатті, порівняно з минулим роком, обсяг експорту збільшився майже вдвічі. Найбільше область експортує запчастини до автомобілів, продукти рослинного походження, полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них, деревину та вироби з неї тощо. Чи легко нашим підприємствам на європейському ринку, дізнавався «Галицький кореспондент».

 

Нові можливості

1 вересня минулого року в повному обсязі набула чинності Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. А ще з 1 січня 2016 р. у нас функціонує поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі з ЄС. Хоча у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі не втомлювалися розповідати про переваги такого кроку, але взаємне відкриття українського та європейського ринків викликало і певні побоювання.

Одне з побоювань, наприклад, полягало у тому, що вигода від запровадження зони вільної торгівлі буде непропорційною. Мовляв, конкурентоздатні європейські товари хлинуть на український ринок, в той час як українській продукції буде вкрай важко знайти свою нішу на ринку Євросоюзу. Сумніви висловлювалися також і щодо того, чи зможе європейський ринок замінити російський.

Однак лише за перший рік вільної торгівлі з ЄС український експорт у Європу зріс на понад 3%, а товарообіг – на понад 6%. Майже 40% української торгівлі зараз припадає на Європейський Союз, у той час як на Росію – більше 10%. Для низки галузей України Євросоюз став основним торговельним партнером. Найбільше туди експортують аграрії та виробники харчів. Згідно з даними Державної служби статистики, найбільшим покупцем українських товарів у ЄС залишається Польща, Італія, Нідерланди та Німеччина.

 Експорт в області

Як повідомили на Івано-Франківській митниці ДФС, протягом січня-березня 2018 р. через митницю підприємства експортували 306 тис. тонн товарів на суму 215 млн. доларів США, що в 2,2 рази більше за показник 2017 року. Більшість товарів ми експортуємо в ЄС. За словами голови ОДА Олега Гончарука, близько 60% експорту наша область відправляє на європейські ринки, а 10% – в країни СНД. Однак останній показник постійно падає. Найбільші експортні поставки з Прикарпаття здійснювалися до Румунії, Польщі, Німеччини, Туреччини, Чехії, Білорусі, Словаччини, Італії, Нідерландів.

А от у 2017 р. обсяги експорту товарів становили 665,4 млн. доларів. Одним із вагомих торговельних партнерів області серед країн Євросоюзу є Румунія (20,8% зовнішньоторговельного обороту області з країнами ЄС), обсяги експорту з якою склали 117,2 млн. доларів. Майже 80% експорту складало електричне устаткування. Крім цього, до Румунії відвантажували деревину та вироби з неї.

Експорт товарів до Польщі становив 59,5 млн. доларів. Нерезидентам з Польщі відвантажували в основному органічні хімічні сполуки, пральні машини, деревину та вироби з деревини, пластмаси, полімерні матеріали.

Ще понад 30 млн. дол. експорту припадало на Німеччину. Провідну позицію в експорті до цієї країни займали насіння і плоди олійних культур (27,8%), натуральне та штучне хутро (20,1%), деревина та вироби з деревини (18,9%), пластмаси, полімерні матеріали (11,9%), одяг та текстильні матеріали (10,9%).

 Експортна стратегія

Ще наприкінці 2017 р. Кабмін затвердив експортну стратегію на 2017-2021 роки, або, як її ще називають, «дорожню карту». Міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів зазначав, що це чіткий план дій, як Україні перейти від переважно експорту сировини до експорту наукомісткої інноваційної продукції.

При Мінекономрозвитку створена також Рада з просування експорту. Вона повинна забезпечувати ефективний діалог між урядом та бізнесом задля оперативного інформування про нові можливості та отримання зворотного зв’язку. Одне з її засідань минулого року відбулося в Івано-Франківську. Тоді Степан Кубів відзначив, що Прикарпаття має великий експортний потенціал.

Крім того, при міністерстві діє Офіс з просування експорту – так зване «єдине вікно» допомоги українським експортерам у виході на іноземні ринки. Керівник та один з ініціаторів створення Офісу з просування експорту, радник міністра економічного розвитку і торгівлі Мар’яна Каганяк розповідає, що спільно з урядом Естонії Офіс створив системний освітній продукт «Експортна революція», який розрахований на два рівні експортної готовності компаній. Це комбінація онлайн та офлайн модулів, які вже пройшли 757 учасників. З серпня стартував новий набір на другий рік програми та розпочинається окрема програма, націлена на креативні індустрії «Креативний експорт», який охопить понад 900 учасників та триватиме 30 місяців.

Експерти Офісу надають послуги індивідуального експортного консалтингу та допомагають компаніям оцінити свої експортні можливості, перевірити експортну ідею та забезпечують підтримку на етапі інтернаціоналізації.

 Себе треба рекламувати

Однак не все на практиці виходить так, як у теорії. Насправді, щоб вийти з експортом на європейський рівень, треба здолати чимало перешкод. Заступник начальника управління економічного та інтеграційного розвитку виконкому Івано-Франківської міськради Володимир Устинський розповідає, що часто у недосвідчених підприємців виникають проблеми якраз через необізнаність. Не всі знають, які потрібно мати документи на товар та сертифікати. Чиновник запевняє, що це не бюрократія, а необхідні умови безпеки.

Втім він зазначає, що малі та середні підприємства радіють, що мають можливість експортувати. Наприклад, «Елітфіто» виробляє олії холодного віджиму, а це дуже цікавить не тільки ЄС, а й Канаду та США. Європа ж хоче чогось нового, особливо, якщо це стосується здорового харчування.

За словами Устинського, умови експорту для малих, середніх та великих підприємств – однакові. Однак у малих є велика проблема – їх не знають. Не кожне мале підприємство може поїхати на виставку за кордон і прорекламувати себе. А великі мають більше можливостей і коштів.

Чиновник радить усім брати приклад з «Елітфіто», яке постійно вивчає ринок і  їздить на виставки в Німеччину, Польщу та інші країни. Звісно, поїхати і показати свою продукцію недешево і не кожен може собі це дозволити. Однак це відкриває нові можливості. Крім того, малі підприємства можуть потрапити на виставки безкоштовно, попередньо звернувшись у міськвиконком.

«Головна проблема малих – у тому, що вони невідомі, хоча й роблять чудові речі. От, наприклад, недавно равликову ферму відкрили на Городенківщині. Це хороша ідея, тому сподіваюся, що власники потім будуть експортувати своїх равликів. За кордоном вони ціняться значно дорожче», – зауважує пан Володимир.

Однак потрапити на європейські ринки не так просто. Володимир Устинський зазначає, що навіть якщо ви були на виставці, маєте всі сертифікати, то там все одно можуть перевірити товари. Недавно була ситуація, коли європейці закупили яєчний порошок в української фірми, зробили аналіз і виявили там антибіотики. Звісно, що після цього товар не прийняли.

 Європейські вимоги

Про труднощі та перешкоди на європейському ринку розповідають і самі підприємці. Наприклад, директор франківського ТОВ «Інтелком», що виробляє дитячі іграшки і працює на експорт ще з 2002 року, продаючи їх в Угорщину, Польщу, Словаччину, Болгарію, Румунію, Литву, Латвію та Естонію, Володимир Окрепкий наголошує, що проблеми з експортом були швидше внутрішні, ніж зовнішні. Тобто вони насамперед пов’язані з якістю продукції. Бо щоб вийти на європейський ринок, потрібно відповідати європейським стандартам. Після того, як фірма добилася потрібної якості, відкрився шлях в Європу.

«Проблемою був, звичайно, один із факторів відшкодування ПДВ. Експорт передбачав автоматичне відшкодування, але на практиці це виявилось дуже довгою процедурою. Тому конкурувати на європейському ринку з урахуванням того, що ПДВ, який держава зобов’язана відшкодовувати, не відшкодовувався, було важко, бо з урахуванням цього ставили ціну на Європу. Зараз, на щастя, таких проблем вже немає», – зазначає директор.

Галина Ковбас, директорка підприємства ПАТ «Галичина», яке спеціалізується на пошитті верхнього жіночого та чоловічого одягу і має виробничі потужності для розміщення замовлень на пошиття виробів з давальницької сировини, розповідає, що з Європою почали співпрацювати ще з 90-х років. Для цього довелося повністю змінити технологію виробництва. Деякі складнощі почалися після війни на Сході України. Не всі потенційні замовники їдуть через це в Україну і завжди питають, чи Івано-Франківськ не входить у воєнну зону.

Скаржиться Ковбас і на брак робочих рук. Каже, що багато хороших спеціалістів виїхали за кордон, залишаються здебільшого люди пенсійного віку. «Деякі європейські фірми відмовлялися від співпраці, як тільки приїжджали і дивилися на техніку і цехи. Для них дуже важливо, щоб був вигляд, належне обладнання. Ми не можемо похвалитися надсучасним обладнанням, але наші машинки куплені ще в радянський час і дуже якісні. Можливо, навіть кращі за сучасну техніку і перейдуть ще не одне покоління. Однак багато клієнтів, які приїжджають на підприємство, дивляться на готові вироби, бачать роботу і готові до співпраці», – зауважує пані Галина.

Наталя ДЕРКЕВИЧ

 

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ у регіони» за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю газети «Галицький кореспондент» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Написати головному редакторові Тетяні Соболик: [email protected]

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!