Вберегтися вдома

З 12 березня в Україні було запроваджено карантин через поширення коронавірусної інфекції. Скільки часу він ще триватиме, невідомо, наразі ж з 11 травня деякі карантинні обмеження було послаблено.

Кожен по-різному реагує на вимоги карантину. Хтось зовсім не боїться заразитися, тому до карантину поставився спокійно і дозволяє собі час від часу виходити на прогулянку. Комусь доводиться ходити на роботу і дотримуватися всіх встановлених правил, а дехто взагалі замкнувся вдома, ніби у фортеці, та зайвий раз не з’являється на вулиці.

“Галицький кореспондент” поспілкувався з тими франківцями, які обрали режим суворої самоізоляції, і поцікавився, що саме їх спонукало до такого рішення.

Сидимо вдома і не створюємо проблем

Франківка Оксана Говера під час карантину тільки шість разів вийшла за ворота. Каже, що до карантину її сім’я поставилася дуже серйозно. Як тільки його оголосили, відразу через Інтернет придбали упаковку одноразових рукавичок, маски, а ще – ультрафіолетову лампу для дезінфекції та антисептики.

“Карантин у моєму житті майже нічого не змінив. Він припав на весну. Оскільки ми живемо у приватному секторі, у нас є город, маленьке господарство, тут завжди є робота. Я робила все те, що й так би робила навесні. Єдина відмінність – нікуди не виходила. Ще в січні я звільнилася з постійного місця роботи. Тепер лише працюю як фізична особа-підприємець. Моя присутність в офісі не обов’язкова”, – розповідає Оксана.

Її чоловік продовжував під час карантину ходити на роботу, а вона з двома дітьми весь час залишалася вдома. Продукти також купував чоловік. Коли приходив додому, то заходив у будинок через задні двері. У коридорі, де  стоїть ультрафіолетова лампа, переодягався та викладав придбане на стіл. Тоді й вмикалася лампа.

“Ті продукти, які мають бути у холодильнику, забираємо одразу, а все решта – там дезінфікується. Карантин тільки підтвердив мою думку, що треба планово підходити до покупок. Покупки робимо тільки раз на тиждень. Попередньо складаємо список, а тоді чоловік їде у магазин”, – зазначає франківка.

Оксана Говера з дітьми

Хліб у цій сім’ї печуть самі. Також мають великий запас закруток. А ще у них – ферма перепілок, тому завжди у холодильнику є свіжі яйця та м’ясо. Жінка стверджує, що розводити перепілок зручніше, ніж курей: вони вигідніші і за ними легше доглядати. Картопля у них також своя. Цьогоріч змайстрували ще й невелику теплицю та посіяли печериці. А через паркан проживає добрий сусід, який має велике господарство і завжди готовий продати свіже молоко.

“З молока, яке не випили, можемо зробити сир чи кефір. Слідкую, щоб були засоби особистої гігієни вдома. Я вже знаю, що у будинку має бути на той випадок, якщо знову буде карантин”, – говорить Оксана Говера.

Діти через карантин тепер завжди вдома. Багато їхнього часу забирає дистанційне навчання. До 14:00 години вони навчаються, а потім роблять домашнє завдання. У їхньому дозвіллі мало що змінилося. Вони і до карантину читали, гралися у саду, розважалися на гойдалках чи каталися велосипедах.

“Я роблю те, що й завжди – контролюю процес їхнього виконання завдань. Якщо їм потрібна моя допомога – допоможу, але переважно вони вчаться самі. Їх двоє, між ними різниця у віці тільки три роки, тому завжди знайдуть собі спільне заняття. Нічого нового для них не придумувала. Часто граємо у настільні ігри всією сім’єю. Так було завжди”, – ділиться жінка.

Франківка припускає, що, можливо, її сім’я вже перехворіла цим вірусом. Ймовірно також і те, що вони можуть бути носіями, тому не хочуть наражати на небезпеку близьких. Тому так сумлінно дотримуються карантину.

До різних повідомлень про коронавірус жінка теж ставиться з дотриманням інформаційної “гігієни”. Якщо побачить у новинах якийсь негатив чи те, що хтось поширює неправдиву інформацію і наганяє паніку, то вона на ці джерела більше звертати увагу не буде. Натомість Оксана охоче читає думки науковців щодо вірусу та фахівців з економіки.

“Є люди, яким я довіряю, їхні погляди на карантин збігаються з моїми. Є вірус, і не важливо, яка його природа. Він заразний. Я навчила родину, що не треба до нас приходити. Не тому, що я не хочу їх бачити чи ми боїмося заразитися. А тому, що ми не знаємо, чи самі є носіями. Сказали сидіти вдома – добре, сидимо і самі собі не створюємо проблем”, – каже Оксана Говера.

Лише страх і більше нічого

66-річна мешканка Івано-Франківська Катерина Сухоребська зазначає, що слідкувала за тим, як розгорталися події у Китаї та Італії. Тому знала, що в Україні також буде карантин, тож почала готуватися завчасно. У супермаркеті жінка купила необхідний запас: засоби гігієни, миючі засоби, крупи, багато хліба та інші продукти.

“Хліб порізала на скибки та заморозила. А коли мені треба було – витягала і розігрівала у тостері. Під час карантину майже з дому не виходила. Тільки іноді – за свіжими продуктами. Як ішла, то вдягала маску і рукавиці. Вдома все викидала. Також викидала пакети та упаковки”, – розповідає франківка.

У квартирі вона проживає одна, але часто спілкується з рідними: дітьми, внучкою та племінницею. Жінка каже, що вона підтримує карантин. Впевнена, що так люди будуть менше між собою контактувати і хворіти.

“Це потрібно! Не можна, щоб багато людей хворіли, бо хто тоді буде лікувати? Зауважила, що пенсіонери менше на вулиці виходять. Це добре. Як дивлюся ті новини, то лише один страх і більше нічого. Коли вже розумію, що мені забагато інформації, перемикаю канал на якийсь фільм чи серіал”, – говорить пані Катерина.

Жінка досі дотримується самоізоляції. Лише дорогою з магазину може дозволити собі довшу прогулянку. Під час карантину вона наводила лад у домі, закінчувала ті справи, які раніше відкладала. Жінка часто виходить на балкон, аби трохи подихати свіжим повітрям.

“Законослухняний українець”

“Дощ травневий, пандемічний. Настрій в мене не панічний. Два місяці в карантині. Надвір вийшов лише нині”, – такі рядки пише у своїх віршах 64-річний франківець Андрій Гелета. Він уже два місяці перебуває вдома на карантині, а на вулицю йому вдалося вийти лише одного разу. З квартири він виходить тільки у масці та рукавицях.

У чотирьох стінах під час карантину він пише вірші. У нього їх уже 2611. Деякі з них – про пандемію.

“Я – законослухняний українець. Сиджу чемно вдома. Серйозно сприйняв пандемію. Тому з перших днів сиджу вдома разом з дружиною та донькою. Покупками займається донька. Дружина ще кілька днів виходила у магазин в масці та в рукавицях. Але потім послухала доньку і сидить вдома. Купують тільки вкрай необхідне”, – каже пан Андрій.

Франківець зізнається, що має велику спокусу прогулятися надворі. Часто через вікно бачить, як ходять люди в масках і без них. Але як колишній лікар швидкої допомоги добре знає, що порушення самоізоляції може погано закінчитись для нього і його сім’ї.

У липні буде чотири роки, як лікар залишив роботу через проблеми із хворим серцем. Згодом захопився поезією. Друкує свої вірші у соцмережі – під дописами багато позитивних відгуків від читачів.

На його думку, карантин – це єдиний вихід уникнути великих неприємностей для людства. Каже, що він хоч не вбиває вірус, але зменшує кількість жертв. Новини читає рідко. Переконаний, там багато дезінформації і навіювання лихого.

“Невігласи в медицині пишуть дурниці. Головний висновок з пандемії, який зробив для себе, – це те, що людство дуже вразливе до надважких обставин. Всі боялися війни. А коронавірус зробив лихо, яке невидиме, але робить дуже багато зла”, – каже франківець.

Більше часу для рідних

Не виходила зі свого помешкання протягом двох місяців також 31-річна франківка Марина Сухарева. Розповідає, що спочатку вона не дуже вірила у смертоносність вірусу і необхідність карантину. Але все одно вирішила пересидіти непевний час вдома. Франківка виховує двох дітей, тож переживає за їхнє здоров’я.

Самоізоляцію вона проводить з дітьми і чоловіком. Вони проживають в Івано-Франківську, але на час карантину вирішили переїхати у село. Там діти можуть побігати по подвір’ї, та й дорослі зможуть трохи вибратися з чотирьох стін.

“Не було у нас ажіотажу, щоб ми їздили по магазинах і скуповували все. На щастя, ніяких проблем у нас під час карантину не було. Якось діти мали кашель, але температури у них не було. По телефону проконсультувалася з лікарем і в аптеці купила всі необхідні ліки”, – каже Марина.

За продуктами у сім’ї їздить чоловік. Покупки вони роблять нечасто – раз на два тижні. Опісля – з дому не виходять.

6-річний син Марини до карантину відвідував дитячий садок, а 11-річна донька – ходила до школи. Тепер школярка займається під час онлайн-уроків. Марина зізнається, що інколи їй бракувало часу, аби пояснити доньці тему зі шкільної програми, яку вона не зрозуміла.

Марина Сухарєва

“Зараз на це маємо більше часу. Разом дивимося онлайн-уроки, трохи нагадую собі, бо забула вже дещо. Тепер з цим набагато легше. Якось вчили вірш, робили аплікацію”, – розповідає франківка.

Новини жінка слухає, однак намагається фільтрувати інформацію. На її думку, якщо уряд попросить самоізолюватися, поносити маску та рукавиці, то чому б ні, адже це важливо для особистої безпеки.

“Всю інформацію дуже до голови не беремо. Намагаємося ставитися до ситуації простіше. Зробила висновки для себе, що треба більше часу проводити з дітьми. Тепер ми точно будемо більше приділяти їм часу і після карантину”, – переконана Марина.

До вірусу – по-філософськи

66-річна мешканка Івано-Франківська Оксана Твердохліб та її чоловік ще на початку карантину вирішили, що не будуть виходити з дому.

Продукти два рази на тиждень їм приносять діти, а жінка попередньо пише список. Вони під дверима залишають пакети і йдуть, а тоді франківка їх забирає. А якщо пані Оксана щось має передати дітям, то робить аналогічно: залишає пакунок під дверима перед їхнім приїздом. З рідними прямого контакту подружжя не мало. Навіть коли у доньки був день народження, то тільки по телефону привітали і передали подарунок, який заздалегідь підготували.

“Ми з чоловіком пенсійного віку. Він виходив у березні один раз до аптеки, бо діти у той час були зайняті. Ще раз виходив у квітні до лікаря. Коли приходив додому – робив усе, як рекомендує МОЗ. У коридорі він знімав верхній одяг та взуття, а тоді відразу йшов його мити”, – розповідає Оксана.

Пані Оксана пече хліб для дітей. А у вільний час вишиває, читає, малює чи сидить перед ноутбуком. У той час її чоловік займає місце перед телевізором. У подружжя сварок не виникає – живуть мирно. До слова, разом вони уже 47 років.

Новини жінка дізнається в Інтернеті. Зазначає, що до цієї ситуації ставиться по-філософськи. Вважає правильним, якщо людина вирішила убезпечити себе вдома.

“Є люди, які не надто дотримуються карантину. Це їхній вибір, їхнє життя. Вважаю, що не треба близько брати все до серця. Якщо можеш щось змінити – зроби, не можеш – прийми. Все у наших з руках”, – каже вона.

Ірина КУЙБІДА

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!