Нещодавно в Івано-Франківську громадянський рух “Відсіч” поширював листівки із закликом не купувати товари російського виробництва. За кілька місяців ініціатива охопила вже 50 українських міст. Як з’ясував “ГК”, свідомі франківці ще до початку акції відмовилися від споживання російських товарів, тож залюбки підтримали ідеологічний бойкот.

Спершу українські солодощі, сири, потім щебінь, гіпс, залізничні вагони і навіть турбореактивні двигуни – напередодні підписання  Україною Угоди з ЄС Росія заборонила ввіз практично усіх груп товарів. Апогеєм цієї торгової війни стало повідомлення Оксани Забужко про те, що власники російських книжкових мереж, які мають представництва на території України, перестали брати на реалізацію книжки українських видавництв.

Залишити цей абсурд без відповіді громадські активісти не могли. Акція “Не купуй російське!” від руху “Відсіч” стартувала 31 серпня. За кілька місяців листівки з зображенням зубатої матрьошки та переліком російських товарів облетіли вже 50 українських міст, зокрема й Франківськ. Їх поширюють не лише активісти руху, а й звичайні українці, які заповнили анкету на сайті руху і виявили бажання долучитися до бойкотування.

“Ми розпочали бойкотувати російські товари через ворожу політику Росії щодо України, – розповів “ГК” Сергій Оснач, один з координаторів руху. – Треба сказати, що Росія й раніше регулярно вчиняла проти України недружні кроки. Тож чимало українців, які стежать за проявами «братерства» з боку нашого північно-східного сусіда, вже давно не купують російського, зокрема я. Але цьогоріч у зв’язку з намірами України підписати Угоду про асоціацію з ЄС тиск Кремля значно посилився — Росія заборонила ледь не всі українські товари, російські прикордонники нізащо вбили українських рибалок, автоматники ЧФ РФ захопили будівлю в Севастополі, до того всього у російських ЗМІ на Україну ллють все більше бруду, а кремлівські владці казяться й обіцяють зробити Україні ще гірше. Тому сьогодні багатьом українцям стало очевидно: Росія нам ніякий не брат і не партнер”.

Крім волонтерів та активістів руху, відзначає Сергій Оснач, завдяки кампанії “Не купуй російське!” навіть аполітичні громадяни стали звертати увагу на штрих-коди товарів. “Ми знаємо це напевне, бо в кожного з нас широке коло знайомих, крім того, ми спілкуємося з людьми під час поширення листівок і регулярно отримуємо схвальні відгуки у соцмережах. А ще завдяки кампанії «Не купуй російське!» багато українців довідалося, що в них є однодумці, які також не купують російського”.

На листівках майже 1500 найменувань російських товарів, які можна придбати в українських крамницях. Якби не моніторинг “Відсічі”, більшість українців, можливо, ніколи б і не дізналися, що каву “Ambassador”, пиво “Pilsner”, чай “Lipton”, “Grienfield”, побутову хімію “Silan”, “Lenor”, “Vanish”, “Fairy”, “Calgonit”, “Gala”, “Comet”, “Ariel”, “Tide” для українських споживачів виробляють у Росії. Розрекламовані батончики “Milky Way”, “Snickers”, “Picnic”, “Twix”, шампуні та фарби для волосся від “Gliss Kur”, “Garnier”, “Dove”, “Syoss”, “Loreal”, “Recital” в Україну також переважно не везуть з-за кордону. Як пояснює Сергій Оснач, на українському ринку одночасно присутні аналогічні товари певних брендів, які можуть бути вироблені на заводах, що розташовані як на території Російської Федерації, так і на території України або країн Європи чи США. “Тому навпроти продукції певних фірм ми зазначали, що також наявні аналогічні товари неросійського виробництва і покупці мають зважати на штрих-код”.

Підприємець Руслан Руско не купує російських товарів уже багато років. “Я і до акції не купував нічого російського. Просто дивлюсь на упаковку і не купляю товарів з кодом, що починається на 46. Це, зокрема, багато шоколадок, батончиків, майже вся продукція “Несквік”. Деякі молочні продукти. Багато побутової техніки, пиво тощо. Моя відмова від російського суто ідеологічна, якість цих товарів я навіть не вивчав”. З ідеологічних міркувань бойкотує усе російське також Іван Куриляк: “Це принципово, і це в крові… ще з часів Помаранчевої революції. Обирати, що не купувати, просто – країна-виробник всюди на товарах зазначена”.

Як розповіла “ГК” Наталя Сербин, громадська діячка, російські товари ніколи не були їй симпатичними, тож вона максимально намагається купувати продукцію місцевих виробників, а одяг – європейських брендів. Журналіст Руслан Коцаба роздрукував собі листівку “Не купуй російське” і намагається не брати зазначені там товари: “Не беру продукцію “Vici”, дитячі продукти, крім “Чупа-чупс” і “Несквік”. Перестав брати миючі засоби і побутову хімію з кодом 46. Жінка бойкотує якісь креми”.

Плакати, наліпки та листівки з закликом не купувати російське поширюються не лише у великих містах, а також у малих містечках та селах. Активістам вдалося охопити майже цілу Україну, тож не дивно, що про бойкот російських товарів свідомими українцями, за підрахунками “Відсічі”, написали вже у 19 країнах світу. Сергій Оснач зауважує, що бойкот російських товарів триватиме доти, “доки Росія не відмовиться від імперських зазіхань на Україну, від ворожої до України політики й не почне ставитися до України та українців із повагою”. Отже, вивчаймо коди, панове патріоти!

Наталка ГОЛОМІДОВА