Російська багатодітна сім’я, яка приїхала на Прикарпаття з Підмосков’я, потроху обживається у Галицькому районі. Батько сімейства Олег Бутусін наразі в АТО, його дружина Тетяна з дев’ятьма дітьми порається вдома сама. У понеділок, 16 березня, родину відвідав голова Галицької РДА Ярослав Бартків та депутати райради Василь Салига і Володимир Костишин.

“Чоловік охороняє, щоб у нас був тут мир, – зітхає жінка. – У нас є борг перед Україною. І свої особисті рахунки з тією (російською – ред.) владою, тому він там”. До гостей сім’я вже звикла. Охоче розповідають про те, чому поїхали з Росії і як їх добре зустріли тут, на Галичині. Мовляв, хай люди знають, що западенці – це прекрасні люди.

Втікачі тепер щасливі

“Я опинилася тут завдяки російській владі, – розповідає Тетяна Бутусіна. – І за це я дійсно можу подякувати їй. Адже моїй сім’ї це пішло на користь. Ми побачили, які бувають позитивні люди, які між людьми зав’язуються стосунки. І ми щасливі, і наші діти – це головне! А там не потрібні ані міцні сім’ї, ані діти у тих сім’ях. Бо людина-тиран смокче кров з російського народу. Людей навколо взагалі нема, території знищуються шляхом пияцтва та наркоманії”.

На критику в Росії, продовжує жінка, неадекватно реагують. Навіть попри те, що їхня сім’я багатодітна, вони свого часу зазнали гонінь. Тому й вирішили, що треба втікати. Страху, щоправда, в них не було. Родина дуже віруюча, відчуває, що перебуває під Божою опікою. “Коли з нами Бог, то що може з нами зробити людина?” – посміхається Тетяна.

Збиралися їхати швидко. Розпродували майно майже за безцінь. У Московській області у них була велика господарка: мали трактор, тримали худобу та птицю. Коли збиралися сюди, щось продали, щось роздарували, а щось просто залишили. Бо ситуація була складна. Зараз в Україні, маючи досвід, вони планують також піднімати сільське господарство.

“Ми тримали велике господарство, – зауважує жінка, – були невеликими фермерами. Адже і життя таке, і кількість дітей штовхає до того, щоб бути ближчими до землі. А коли працюєш із землею, то треба тримати скотину. Спершу завели кіз, потім баранів, а далі втягуєшся. Діти захотіли птахів тримати, а згодом ми і корову придбали. Далі бачимо, що однією не обійдемося… Потім у нас було вже п’ять корів і кілька коней”.

Тримаються й чекають

Наразі у сім’ї Бутусіних дев’ятеро дітей: чотири дівчинки і п’ять хлопчиків. Десяту дитинку – хлопчика – Тетяна носить під серцем. Народжуватиме десь близько до Великодніх свят. Найменшій Агафульці – три роки. Найстаршому Роману – 17, він вчиться в 11-му класі, цьогоріч має проходити ЗНО. Звісно, є проблеми з українською мовою, але хлопець сподівається, що мову вивчить. Адже він хоче вступати до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.

“Тримаємося і чекаємо, як всі чекають. Яка різниця, скільки дітей, четверо чи дев’ятеро? Усім потрібні чоловіки та батьки, – каже Тетяна й додає: – Сусіди допомагають і всі односельці. Я дуже здивована таким ставленням, любов’ю та опікою. Люди взимку дуже підтримали, оскільки у нас тут нічого не було. Всі постійно допомагали. Якщо не приходять, то телефонують. Вмерти не дадуть. І за це всім низький уклін”.

Оскільки прабабуся Тетяни була родом з України, то вона вже отримала українське громадянство. Втім, допомоги від держави як багатодітна мати поки що не має. Наразі вона змушена доводити, що не отримує ніякої допомоги від Росії, не є там підприємцем тощо.

“Бюрократія, – зітхає жінка. – На кожну довідку треба дати ще одну довідку… Добре, що хоч родичі допомагають. Ми з ними спілкуємося по Скайпу, правда, політичні теми оминаємо. Бо вони не хочуть ні нам нашкодити, ні собі. Нам уже не страшно – ми вирвалися. І зі скаженими собаками за нами вже не побіжать. Зараз діти щасливі, а що нам ще треба? Вони свого часу багато натерпілися і варті того, щоб бути щасливими”.

Біля купленої хатини є 21 сотка землі. Сім’я вже навіть посадила ранню картоплю. Наступний крок – власна корова. Бо попри те, що сусіди допомагають із молочними продуктами, своя корова – краще. Придбати її наразі Бутусіним не під силу, після зростання цін корови коштують до 15 тис. гривень.

Але погодилися допомогти сім’ї із годувальницею районні депутати. Василь Салига, який є директором агрофірми “Бовшівська”, каже, що уже вибрав для них теличку, яка має скоро отелитися. Після Великодня її можна буде подарувати Бутусовим, а поки що слід підготувати стайню та корми.

Тетяна СОБОЛИК

P.S. Вже наступного дня депутати Галицької районної ради подарували сім’ї Бутусових новенький холодильник.

 

 

Читайте також:

Дім непокірних

Свій серед чужих чи чужий серед своїх?