Чи не кожен з нас хоч раз у житті мріяв бути успішним, багатим, відомим та ще й просто хорошою людиною. Про те, як знайти та зреалізувати себе, ведемо мову з Сергієм Фіцаком – управляючим партнером ІТ-компанії «Softjourn» та спікером TEDxIvanoFrankivsk 2015.

 

– Сергію, як молодій людині досягти успіху?

Непросто. Найосновніше – це вірити в себе і довіряти людям, які навколо тебе. Можна дуже багато вірити в себе, можна пробивати стіни, але робиш себе успішним не ти сам, а люди які навколо тебе. У мене вийшло досягти успіху, бо я  просто віддавав  людям частинку себе…

– Чим для Вас є TEDx?

Для мене TEDx став відкриттям багато років тому. Якщо спортсмени п’ють коктейлі, щоб наростити м’язи, то TEDx – це коктейлі, які накачують мозок. Вони дають розуміння, як можна кудись рухатись, і розуміння, що необхідно кудись рухатись! Це натхнення щось робити. Це впевненість, що людство все-таки буде розвиватись колосальними темпами.

– Наприклад?

Одного разу я подивився TEDx, буквально три хвилини, про те, як запалити людей. Грає музика, всі сидять, і один чоловік починає танцювати. Просто для себе. До нього приєднується друг. А через деякий час до цих двох приєднуються троє, четверо – і через три хвилини вже весь натовп танцює. Спочатку ти один і всі на тебе дивляться, як на ідіота. Але потім ти залучаєш до себе інших, і це перетворюється в тренд, з’ясовується, що ця ідея чогось варта. Вже коли всі її підтримують, то забувають, хто це почав. Але ця ситуація ще раз доводить: якщо не буде друга, якого ти можеш запалити, то справа не вийде.

– Як довго треба йти від ідеї до її реалізації?

Це може бути місяць, а можуть бути і десятки років. Зараз я стикнувся з тим, що дуже багато ідей живуть вже десятки років, проте залишаються нереалізованими. Визначити час шляху до успіху важко, але не можна просто стояти на місці. Як тільки ти зупинишся, хтось обов’язково піде вперед замість тебе.

– В університетах студенти стикаються з терміном «всебічно розвинена особистість». Людина має працювати у конкретному напрямку чи розвиватись комплексно?

Комплексно. Мій приклад – ІТ (інформаційні технології), менеджмент і музика. Я послухав недавно лекцію про диригентів і зрозумів, як можна управляти людьми в бізнесі. Чомусь усі думали, що інновації відбувалися на межі науки і бізнесу. Тепер я бачу, що інновації відбуваються на межі бізнесу і мистецтва. Те, що дає нам мистецтво, не дає жодна наука. Мистецтво дає можливість фантазувати, бачити щось за межами. Наука працює з тим, що ми зараз маємо, а мистецтво працює з майбутнім.

Якщо ти працюєш у бізнесі і не слухаєш музику, не відвідуєш виставок – ти губиш дуже багато з бізнесу.

– Чимало батьків віддають своїх дітей у різні гуртки. Дитина має сама робити вибір чи їй треба нав’язувати любов до прекрасного?

Мій батько дуже цікавився мистецтвом, але не нав’язував його мені взагалі. Вдома були книги з картинами, ми слухали музику. Мене ніхто не змушував це робити. Але це робили батьки. Якщо дитина буде слухати музику і згодом захоче сама відтворити її, то можна порадити їй піти навчатися грати на музичному інструменті. Велика біда у школах. Там втискають дитину в рамки: має знати те і те, а в дійсності зараз знання – це не обмеження. Школа якраз нас чомусь обмежує. Чому замість обов’язкових уроків діти не ліплять, не малюють, не слухають музику?

– В Україні розвинена сфера ІТ-технологій?

Дуже слабо, і це наша велика біда. У нас дуже багато ІТшників, але ми працюємо не на себе, а на когось. Так склалось, що до нас приходять іноземні компанії за дешевою робочою силою. Дуже багато талановитих людей виїжджають в Європу чи США. Причина – гроші, інше життя і можливості.

– ІТшник певною мірою також є митцем…

Для мене ІТшник – це той, хто вчить людей спілкуватися з неживими предметами. Комп’ютер – це шмат заліза. Та завдяки ІТшнику цей шмат помагає людям. Це ми навчили неживу природу зберігати частинку наших знань, спілкуватись з людством, робити за нас логічні чи математичні завдання, а для себе ми залишаємо творчість. Комп’ютер – це логіка. Людина – це фантазія, творчість, крила і політ. 

– А хто такий лідер?

Лідер – це той, хто не боїться ступити в невідомість. Без лідера не буде розвитку. Скажу більше: у кого є діти, той вже є лідером! Ми є лідерами і ведемо дітей по життю. Навчити лідерству можна, але це буде лише мистецтво управління собою і людьми. А можна нічого не вчити, але бути тим, за ким ідуть!

– Чому варто дивитися TEDx?

TEDx особисто для мене – це золотий «пендель», який змушує рухатись далі. TEDx дає натхненний поштовх і розуміння, що майбутнє прекрасне! Треба не зупинятися і йти туди. Я хочу, щоб люди, які прийдуть на TEDx темними, сумними і розчарованими, вийшли натхненними, окриленими і мали бажання щось робити.

– Що нового буде у Франківську на TEDx?

Я розповім, чому комп’ютери ніколи не заволодіють людством. Я впевнений, що людина завжди буде стояти, як мінімум, на одну щабельку вище, ніж комп’ютери й ІТ-технології. Машини ніколи не зможуть нами управляти. У своєму виступі «Від минулого до майбутнього» спробую показати, що життя прекрасне. Треба лише зрозуміти, як з минулого у майбутнє ми йдемо і самі творимо це все!

– Тему лекції про машини і людей ви обрали через її актуальність?

Я обрав таку тему, бо вже дуже давно у цьому бізнесі. Бачу, що багато людей вважають, що скоро ми всі будемо чіпованими, про нас будуть знати все, кожен рух буде контролюватися комп’ютером. Я хочу ці міфи розвіяти.

– Чи потрібно відмежовувати роботу від приватного життя?

Якщо ти на роботі, яка робить тебе щасливим, то нічого не треба відмежовувати. Бо воно і так роздільне. Я на роботі щасливий і вдома теж щасливий.

Для того, щоб бути щасливим, треба перестати шукати це щастя! Ми піклуємося про здоров’я, коли вже хворі. Треба просто бути щасливим, а не шукати. Йти по життю там, де тоді подобається. Проте не забувати: ти не сам у цьому житті, навколо тебе є дуже багато людей і їм треба довіряти.

– Інколи довіра дорого коштує…

Так, деколи буває боляче. Але ті люди, які втратили довіру до інших, напевно, втратять щось від життя. Як тільки я сприймаю людину такою, як вона є, мені стає легше. Завжди треба знаходити точки дотику, а не точки, які нас роз’єднують.

– Чи треба зважати на думку інших?

Не завжди. Тому що буває так, що якась кількість людей проти тебе. Але якщо ти говориш персонально з кожним, то виявляється, що у вас дуже багато спільного. Треба не зважати на думку інших, але персонально донести свою думку кожному.

– Поділіться секретами успіху з читачами «Галицького кореспондента» та учасниками TEDх…

Не намагайтесь повторювати чи копіювати інших, не треба гнатись за лідерством, успіхом, грошима. Просто живіть і робіть те, що вам приносить задоволення! Але вкладайте туди максимум часу, залучайте туди максимум людей, і ви не помітите, як станете найуспішнішою людиною у світі! Для того, щоб життя тебе любило, необхідно любити життя! Для того, щоб досягти успіху, треба любити успіх і віддавати себе усього. Не можна бути чимось, не віддаючи щось. Це біль, від якого ми отримуємо оргазм!

 

Розмовляв Микола ГУРАК