Гібридні вибори

Поки більшість нардепів пишаються ухваленням «історичного» закону про місцеві вибори, експерти критикують їхнє дітище та прогнозують йому не довше як дворічне існування.

14 липня Верховна Рада врешті прийняла багатостраждальний закон, що регламентує проведення виборів до органів місцевого самоврядування. Парламентарії заледве встигли освіжити виборче законодавство, оскільки до місцевих виборів, що відбудуться 25 жовтня, часу залишається небагато.

Авторами законопроекту №2831-3 виступили депутати Вадим Денисенко, Сергій Алєксєєв (обидва – БПП), Ігор Попов, Юрій Чижмарь (обидва – Радикальна партія Олега Ляшка) та Олена Ледовських («Народний фронт»). В цілому його підтримали 257 народних депутатів.

З 18 червня, коли проект закону був проголосований у першому читанні, до нього надійшло понад півтори тисячі поправок. Але остаточне ухвалення закону зайняло не більше, ніж півгодини. Депутати вирішили не зосереджуватися на численних поправках, а підтримати пакетом всі пропозиції профільного комітету. 

Після підписання закону президентом, в чому ніхто не сумнівається, місцеві вибори відбуватимуться по-новому.

 

Партії – понад усе

Нову виборчу систему ще називають гібридною, оскільки вона зберегла частину мажоритарної і частину пропорційної систем.

Наприклад, у виборчому бюлетені виборець бачитиме перед собою і назву партії, і поряд з нею – прізвища від одного до трьох кандидатів, які представляють цю політсилу в регіоні, а також прізвище кандидата, за яким гарантовано закріплюється місце у місцевій раді, якщо його партія подолає виборчий бар’єр.

Прохідний бар’єр для партій встановлений на позначці 5%, а ось виборчим блокам брати участь у виборах в останній момент таки заборонили. Також не є суб’єктами виборчого процесу громадські організації та різноманітні об’єднання громадян, а самовисування кандидатів дозволене лише на рівні сільських та селищних рад.

Критики цієї норми дивуються, що у країні, де активно розвивається громадянське суспільство, громада фактично відсторонена від виборчого процесу. Зокрема, експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай у своїх блогах попереджав, що цим законом запроваджується партійна монополія на висунення кандидатів до місцевих рад і що окремі партії хочуть відрізати широкі кола громадян від впливу на місцеву владу.

 

Депутат не назавжди

З іншого боку, одним із обнадійливих нововведень є право виборців відкликати своїх обранців. Механізм відкликання депутатів місцевих рад та місцевих голів передбачає, що виборці повинні зібрати підписи, направити їх у територіальну виборчу комісію, а ТВК зобов’язана передати ці підписи політичній партії, яка на з’їзді може відкликати свого представника з регіону і замінити його іншим. Але тут є один нюанс, який викликає занепокоєння експертів: партія не зобов’язана відкликати свого депутата, а лише може розглянути таку можливість.

Між іншим, після осіннього волевиявлення вибраних слуг народу, попри обіцянки, не так вже й поменшає. Але тепер кількість депутатів у місцевих радах хоча б поставлена у чітку залежність від кількості виборців. Якщо чисельність виборців до 1 тис., депутатів має бути 16; 1–3 тис. – 20; 3–5 тис. – 30; 5–20 тис. – 36; 20–50 тис. – 46; 50–100 тис. – 50; 100–250 тис. – 60; 250–500 тис. – 76; 0,5–1 млн. – 90; 1–2 млн. – 110 і понад 2 млн. виборців – 120 депутатів.

Таким чином, наприклад, в Івано-Франківську все залишиться, як було. Міська рада і далі буде складатися з 60-ти депутатів, бо саме таку кількість обранців визначає закон для 100-250 тисяч виборців.

Важливо також, що вибори депутатів сільських і селищних рад будуть проводитися за мажоритарною системою відносної більшості, а вибори депутатів обласних, районних, міських та районних у містах рад – за пропорційною системою з відкритими партійними списками. Тобто за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів у територіальних виборчих округах, на які поділяється багатомандатний виборчий округ. Тут право висувати кандидатів на вибори мають тільки партійні організації.

 

І два тури, і один

Фактично, так само, як і раніше, обиратимуть у нашому обласному центрі і міського голову – за мажоритарною системою абсолютної більшості. Це означає, що якщо в першому турі ніхто з кандидатів не набере 50% плюс один голос, то буде проводитися другий тур. Щоправда, кандидат з підтримкою менше 50% голосів може перемогти і в першому турі. Але для цього різниця між ним і найближчим конкурентом має становити не менше 20%.

А ось вибори мерів у містах, де кількість виборців є меншою, ніж 90 тисяч, а також сільських та селищних голів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі, тобто в один тур. І тут, на відміну від великих міст, право висувати кандидатів на виборах матимуть не лише партії, у малих містах і селах залишиться можливість самовисування.

 

Складна політична арифметика

Переможцем у виборах за пропорційною системою стати буде не так просто. Ним вважатиметься кандидат, який переміг на своєму окрузі і партія якого здолала 5%-й бар’єр. Однак і це ще не є гарантією, що він стане депутатом. Бо кількість мандатів, які партія отримає у місцевій раді, залежить від відсотка її підтримки. А місце депутата у списку партії і, відповідно, його потрапляння чи непотрапляння до ради – від його внутрішньопартійного рейтингу. Чим більше виборців проголосує за кандидата, тим вище місце він отримає у партійному списку, а відтак матиме більше шансів стати депутатом. У цьому, власне, і полягатиме принцип «відкритих списків», коли номер кандидата у списку визначатиме не партія, а виборець.

«До ради проходять ті кандидати від партії, які отримали найбільшу підтримку виборців, а не ті, яких партія поставила на перші місця у списку», – написав у «Фейсбуку» спікер парламенту Володимир Гройсман.

Натомість один з авторів Виборчого кодексу України Євген Радченко назвав таку систему недосконалою і небезпечною. Мовляв, одні райони в облраді будуть перепредставлені, а інші недопредставлені. Це станеться, якщо люди проголосують за якогось кандидата, а його партія не здолає прохідний бар’єр. Натомість інша партія, яка набере більше голосів, може привести більше кандидатів, хоча люди їх і не підтримали.

Якщо партія в сумі не набере 5% голосів, то до ради не потрапить жоден з її кандидатів, навіть той, що здобув впевнену персональну перемогу на своєму окрузі. Експерти прогнозують, що можуть виникнути ситуації, коли деякі округи, за результатами голосування, не зможуть делегувати до ради жодного кандидата. Це якщо на окрузі переможуть кандидати, партії яких не подолали 5%-й бар’єр. Що робити у такому випадку – невідомо. Адже в законі є тільки обмеження максимального представництва – зокрема, що у складі облради кількість депутатів від міста чи району не може перевищувати 20% від загального складу ради.

Словом, навіть голова КВУ Олексій Кошель, який загалом позитивно оцінює нові виборчі правила, каже, що система складна і потрібен час для навчання членів виборчих комісій. Але, за його словами, «нова система змушує кандидатів нести політичну відповідальність не тільки перед виборцями, а й перед політичними партіями, які не хочуть втрачати рейтинги».

А ось народний депутат від БПП Микола Томенко різко розкритикував новий закон. «…Загальний аналіз засвідчує, що цей закон написаний в інтересах кількох партій, що мають потужний адмінресурс, фінансові та медійні можливості, – передає слова депутата його прес-служба. – Логіка домінування партійних відсотків над авторитетом, професіоналізмом та принциповістю кандидата в депутати може зіграти злий жарт при остаточному визначенні, хто ж таки переможе серед депутатів».

Крім того, нардеп вважає, що «розробники закону реально ввели в оману і суспільство, і самих депутатів, сказавши, що буде значне скорочення нинішнього депутатського корпусу, а реально під скорочення потрапить лише кілька десятків рад і прогностично депутатський корпус зменшиться лише на 5-10%».

 

Шерше ля фам!

Абсолютно революційною у вітчизняному виборчому законодавстві є передбачена цим законом гендерна квота серед учасників виборів. Депутати визначили, що серед кандидатів у депутати повинно бути не менше 30% представників однієї статі. Фактично мається на увазі, що має бути не менше 30% жінок-кандидатів. Але, як зауважила під час прийняття закону нардеп Ірина Геращенко, «якщо в місцевих виборах буде 30% чоловіків, це теж нормально». Щоправда, критики цієї норми застерігають, що вона може призвести до погіршення якісного складу місцевих рад. Але її захисники наголошують, що це європейська практика, яка функціонує в більшості країн Старого Світу.

 

Перехідний етап

Насамкінець додамо, що на виборчу кампанію в органи місцевого самоврядування закон відводить 50 днів. Також він визначає, що цього разу місцеві вибори відбудуться не на всій території України. Чергові місцеві вибори, призначені на 25 жовтня, не відбудуться в тимчасово окупованому Росією Криму та на територіях Донбасу у зв’язку зі здійсненням Російською Федерацією збройної агресії проти України та неможливості забезпечити в цих умовах дотримання стандартів проведення виборів. Це зазначено у перехідних положеннях до законопроекту.

До речі, і сам законопроект аналітики вважають перехідним, тимчасовим. Якщо до кінця літньої сесії Верховна Рада проголосує зміни до Конституції стосовно децентралізації, то через два роки, коли в Україні зміниться розподіл адміністративних територій, а відповідно, і виборчі округи, доведеться проводити нові місцеві вибори вже за іншим законом, що врахує ці зміни.

Тарас ТКАЧУК

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!