Котя, або Темний Владика

Якщо котові чогось не дати, він почекає, поки ви відвернетеся, і візьме сам

Террі Пратчет


            Фрагмент тексту, який ви прочитаєте (якщо матимете бажання), не має нічого спільного із вашими проблемами, війною, вибухами, терактами, глобальним потеплінням, правами ЛГБТ та расизмом. Він про котиків.

Іноді мені здається неймовірним той факт, що чотирилапі пухнастики захопили світ. Як це можливо? Здатність до міграції у них не настільки висока, як у птахів різних видів; розмножуються вони далеко не так активно, як, скажімо, кролі; без допомоги людини, яка виявила одомашнене ще у Єгипті джерело няшності і мімімішності, кицька залишалася б локальним божеством велетенської цивілізації. Тепер Котя має свою паству, і ймення їй Всесвітня Павутина.

            Коти контролюють майже усі ресурси, які підвладні людям, і якщо ви справді хочете допомогти світові – заведіть собі ще одного і підкоряйтесь. Скоро гегемонія пухнастості перетворить цивілізацію на Єгипет нового зразка. Чесно кажучи, я не здивуюся, якщо наступним кандидатом у президенти України буде той самий кіт, на якого переписали хату (через низку маніпуляцій він назбирав кошти на висування) – все ж кандидатура гідніша за більшість попередніх. Слава Темному Владиці, Коті.

Інтернет Інтернетом, але клубочки добра і тепла повинні мати свої матеріальні втілення у тому сегменті життя, який ми називаємо реальністю. А реальність для прикарпатського кота надзвичайно сувора. Напевно, ніде в цивілізованій частині світу (тобто в усьому ареалі життя людини, крім Росії, Північної Кореї та ін.) ви не зустрінете звичаю (традиції? особливості?) топити новонароджених котиків. Жорстка гуцульська господиня проводить спартанський відбір для майбутніх котопоколінь і визначає, кому жити, а кому ні. Сподіваюсь, вас ніколи не заставала зненацька картина, коли маленький сільський потічок загатило кошенятками, бо в трьох кіток на селі одночасно пройшли пологи. Кіт франківський має більше шансів на виживання, якщо його хазяї, звісно, не походять із гірських районів і замість двометрового потічка не використовують каналізаційні стоки. На об’їзних трасах зранку частіше можна побачити тушки собачок, ніж котів – дається взнаки кмітливість і спритність.

            Котяча беззахисність – оманлива. Завжди пам’ятай, котолюбе: не ти пестиш кішку, а вона тобі це дозволяє; не ти її утримуєш, а вона не проти бути у твоїй компанії; не ти її годуєш, а вона не вважає твої харчі огидними. З огляду на це словенський філософ Славой Жижек взагалі приписав котам статус Вселенського Зла: «Я люблю шукати класову боротьбу в дивних сферах. Наприклад, очевидно, що в класичному Голлівуді пари вампірів і зомбі позначають класову нерівність. Вампіри багаті, вони живуть серед нас. Зомбі бідні, вони живі мерці, потворні, тупі, на них всі нападають. Те ж саме можна сказати про кішок і собак. Кішки ліниві, примхливі, люблять експлуатувати. А собаки віддані, люблять працювати, тому якщо б я був в уряді, то я б обклав власників кішок податком. Дуже великим податком». В Австралії такий податок конче необхідний, бо завезений туди Котя за декілька років винищив майже всю ендемічну фауну.

            У Львові є цілий розплідник Зла – «Cat Cafe», де можна не лише погладити і обожнювати котів різних видів і фасонів, але й (вдумайтесь) набратись до безпам’ятства у їх нявкаючій компанії (для любителів коктейлів там теж знайдеться місце, як і для кавоманів). У Франківську бракує такого концентрату пухнастості, у якому кішка б виходила на новий рівень контролю над людиною – мультикористувацький: замість одного-двох послушних рабів божество Котя отримує по двадцять-тридцять щодня, і кожного разу свіжих. Такий заклад викликав би неймовірний біль у нижній частині тазу всім легендарним бабусям, які кажуть: «Ще куди свого кота поцілуй», або незліченним «чорним» котячим трибуналам, які роками топлять кошенят чи віддають їх на поталу вулицям.

Взагалі, законодавство України чхати хотіло на вбивство тварин, а фактично – вбивство немовлят. Як на мене, такі речі повертають нас до печерного віку, де все необхідне діставалось із кулаками і кігтями, а непотрібне викидалось зі скелі. Пригадується, був один неповнолітній садист-гицель, який виставляв у Інтернеті фотографії убивства собак. Зараз цей вилупок воює за ДНР чи ЛНР.

Я кажу про те, що жорстокість веде до жорстокості, вбивство до вбивства, з цього кола немає виходу і немає порятунку, бо, ввійшовши у пентаграму, невідомо, що чи кого прикликаєш. Уся наша галицька нелюбов до «скотини», децентралізована по селах і присілках, втаєна і притоптана традиційністю, свідчить далеко не про переваги виду homo sapiens. Любіть тварин і не завдавайте їм шкоди, і, можливо, карма повернеться обличчям до наших нащадків, які будуть колонізовані неземними цивілізаціями і обернені на хатніх тварин.

 

 

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!