Минулих вихідних на схилах Говерли проходив перший етап чемпіонату України-2010 з фрірайду – спуск із гір на сноуборді та гірських лижах на непідготовлених трасах. Видовищні змагання відбувалися в рамках щорічного туру «Freeride cup». Своїми враженнями від етапу поділився з «ГК» його переможець, один з найкращих фрірайдерів України Андрій Дьомін.

– Андрію, вітаємо тебе з черговою перемогою на етапах «Freeride cup». Розкажи детальніше про ці змагання та специфіку фрірайду.

В першу чергу, сноубордінг має досить багато різновидів: альпійські дисципліни (паралельний та слалом), які входять у програму зимових Олімпійських ігор, а також фрістайл і фрірайд. Фрірайд – це катання на сноуборді на необкатаних схилах, тобто там, де ніхто не катався. Переважно фрірайдом захоплюються ті, кому набридло катання на одноманітних заїжджених трасах. Їх приваблює вільне катання, в якому кожен може сам обирати шлях чи складність. Стосовно самих змагань, у цьому році було вирішено організувати цілий змагальний тур „FREERIDE CUP 2010″, який буде проходити у форматі Кубка, тобто складатися з декількох етапів, за підсумками яких і буде визначено чемпіона України. Власне, перший з етапів проходив минулими вихідними (22-24 січня) на схилах Говерли. Інші два етапи відбудуться, відповідно, на схилах Чорногірського хребта, біля Ворохти (25-28 лютого), та в Драгобраті на Закарпатті.

– Сильні морози не злякали учасників етапу?

Більшість з попередньо заявлених райдерів взяли участь у змаганні, які виявились найскладнішими за всю історію „FREERIDE CUP”. По-перше, фрірайдерам довелося долати дуже складний схил, який мав скелясті виходи, велику крутизну і задуті засніжено-льодові ділянки. По-друге, погодні умови виявились досить складними – температура мінус 20 градусів та сильний вітер перетворили зону старту на справжню Арктику. Тим не менше, на старт кваліфікації вийшли 57 райдерів, з яких 29 змогли пробитися до вирішальної стадії. А ось день фіналу подарував учасникам сонячну чудову погоду, і навіть сильний мороз не зміг завадити серйозній боротьбі за місця на подіумі. У підсумку мій доробок склав 66 балів, що стало найкращим результатом змагань. Друге місце посів Олександр Лукач – 60 балів, а третє – Ігор Дейнеко – 59 балів.

– За яким принципом проводяться змагання з фрірайду?

Головне у фрірайді – не швидкісне долання схилу на час, а проходження визначеної гірської ділянки технічно і безпомилково. Єдине часове обмеження – це тривалість спуску, яка залежить від довжини дистанції. Скажімо, учаснику дається чотири хвилини, за які він має впоратися зазвичай з підступним схилом. Судді оцінюють виступ райдера балами за контроль, техніку, плавність проходження, а дві основні оцінки – це лінія спуску (складність маршруту) та загальне враження. Власне за це мені і подобається фрірайд, адже тут маємо елемент і творчості, і певної стратегії. Тож перед стартом кожен з учасників ретельно обмірковує лінію спуску для кваліфікації чи для фіналу.

– Видовищні елементи чи карколомні стрибки додають загальних балів?

Здебільшого, вони впливають тільки на загальне враження, проте головними критеріями залишаються дотримання обраної лінії та плавність спуску, а також контроль борда. Зазвичай перемагає той, хто обрав найскладнішу лінію проходження дистанції.

– А як щодо травматизму? Адже райдери катаються на незнайомих і часто дуже небезпечних ділянках?

Незважаючи на те, що фрірайд вважається екстремальною дисципліною, статистика травм тут набагато менша, аніж у звичайному катанні на заїжджених схилах гірськолижних курортів. Там є набагато більша ймовірність травмуватися, ніж на необкатаних схилах. Головне – позбутися певного психологічно страху і сміливо приймати виклик гір.

– Як загалом фрірайд розвивається в нашій країні?

Сьогодні ця видовищна дисципліна досить активно розвивається в Україні, і це не дивно, адже ми маємо чудові карпатські гори. З усіх екстремальних зимових видів спорту він, безперечно, найбільш динамічний. Звісно ж, фрірайд зараз тримається переважно на фанатизмі, що не перешкоджає усім його симпатикам об’єднувати свої зусилля. Свідченням цього є створення численних фрірайд-клубів в нашій країні та регулярне проведення змагання, починаючи з 2007-го року. Скажімо, ми з друзями декілька років тому створили фрірайд-команду, яка наразі досить успішно виступає на різних змаганнях та турнірах.

– А як щодо закордонних змагань? Чи була нагода спробувати свої сили на схилах Європи?

Минулого, 2009-го, року ми вперше спробували сили за межами України. Нам пощастило потрапити на кваліфікаційні змагання одного з етапів Кубка світу. У підсумку я взяв 5-те місце, а мій колега посів 12-те місце, що є дуже непоганим дебютом, адже у цих змаганнях бере участь увесь фрірайдний світ. Справа в тому, що є міжнародний кваліфікаційний рейтинг, який складено за підсумками виступів райдерів на світових етапах. За підсумками минулого сезону я посів 10-те місце, маючи усього один міжнародний старт, проте з високим результатом. До речі, я мав можливість опинитися і у „призах”, але не вистачило досвіду виступів на змаганнях такого високого рівня.

– Які плани на цей змагальний рік?

Насамперед, братиму участь у трьох етапах українського „FREERIDE CUP 2010″. Щодо міжнародних змагань, за високе 10-те місце у рейтингу мене вже кваліфікували на змагання до Австрії, куди вирушаю найближчим часом. А от мої напарники по команді, мабуть, туди не потраплять…

– Проблема, мабуть, цілком знайома на сьогоднішній день – відсутність фінансування.

Якщо раніше певну спонсорську допомогу виділяли виробники гірськолижного обладнання, зараз, у зв’язку із відомою світовою кризою, їх бюджети на рекламу суттєво урізані. Тому ми фактично не спонсоруємось. Тим не менше, нам вдалося минулого року поїхати до Європи, що стало справжнім проривом для українського фрірайду. Ми реально зрозуміли, що можемо гідно виступати на міжнародному рівні.

– Фрірайд є твоїм хобі? Чи, все ж таки, справою усього життя?

Я вже давно займаюся сноубордом, перед тим були лижі та альпінізм. Але моя основна діяльність не пов’язана з фрірайдом, хоча має багато чого дотичного. Ось вже чотири роки я займаюся розробкою проектів гірськолижних комплексів на кшталт „Буковелю”. На сьогодні в Україні планується побудова двох великих комплексів. Окрім того, я літаю гідом у так-званому «хеллі-скі»: катання на лижах чи сноуборді з суміжною допомогою гелікоптера. Тобто на вершину гори лижників та сноубордистів доставляє не звичайний витяг, а вертоліт. Останнім часом цей сервіс став доступним і дуже популярним на багатьох гірськолижних курортах нашої планети. Виявляється, і в нас є люди, які готові платити чималі гроші за це, відтак «хеллі-скі» з’явився і в Карпатах.

Розмовляв Андрій МЕНІВ

Довідка ГК

Андрій Дьомін

Вік: 33 роки.

Дисципліна: сноуборд.

Стаж катання: з 1998 року, фрірайд з 2000 року.

Місця катання: Приельбрусся, Європа, Карпати, Словаччина, Південна Африка

Особисті досягнення: Чемпіон України з фрірайду 2009 року, переможець „Zlydenь freedide cup-2009″. Призер багатьох українських та європейських змагань із фрірайду.