У міжвоєнному Станиславові не автомобіль, а саме ровер став не розкішшю, а засобом пересування. Тогочасна реклама закликала: «Кожен робітник і ремісник повинен мати добрий ровер з легким бігом…».

І справді, в Станиславівському воєводстві на 1938 рік було зареєстровано біля 30 тисяч роверів, що значно більше, ніж усіх інших транспортних засобів, разом узятих.

У Станиславові ровери продавалися в «Будинку машин «Artes» М. Гайса по вул. Сапіжинській, 10 (тепер – вул. Незалежності), у «Складі машин «Ревера» по вул.Собєського, 30 (тепер – Січових Стрільців), у магазині С. Бліховського по вул. Гославського, 19 (тепер – вул. Чорновола). Деталі для роверів продавали Гунберт та Л. Рапапорт.

Ровери підлягали обов’язковій реєстрації в органах місцевої влади і отримували номер («табличку»). Порядок і правила реєстрації визначала Інструкція Міністерства комунікації та Міністерства внутрішніх справ Польщі про реєстрацію і правила користування роверами на громадських дорогах від 1936 року.

Власник ровера був зобов’язаний подати до органів місцевої влади відомості про своє прізвище, адресу, вік, місце проживання, марку ровера. Ці дані вносилися до реєстраційної книги, в яку пізніше вписувався виданий номер. На номері вказувалася серія з букв польського алфавіту та відповідні числа. В деякі роки номерів на ровери бракувало, тоді вони видавалися за попереднім зголошенням, адже велосипедні номери отримували також власники “роверів з двигунами” об’ємом до 100 куб. см, тобто мопедів, та власники мотоциклів. Такі номери були вигідні тим, що вони не вимагали отримання «Прав їзди». Проте в таких випадках при реєстрації власники «роверів з двигуном» мали надати довідку про об’єм двигуна, отриману від виробника чи з магазину. Номери до воєводств надсилалися з Варшави. Реєстраційний номер коштував 4 злотих.

22 серпня 1932 року воєвода станиславівський видав розпорядження, яким заборонив перевозити пасажирів на рамах роверів, тому що це утруднює керування транспортним засобом і є причиною аварій.

Хоч велоспорт у Станиславові не був таким популярним, як, скажімо, футбол чи хокей, проте наше місто теж мало свою знаменитість – велосипедиста О. Заславського.

Їздили станиславівці і на мотоциклах. На 1932 рік у Станиславівському воєводстві було зареєстровано 106 мотоциклів, а на 1 липня 1932 року їх уже стало 124. Збереглися прізвища мешканців Станиславова – власників мотоциклів у 1932 році: Романовський Казимир, Ульбріх Адам, Давидович Ярослав, Левінський Йозеф, інж. Борек Йозеф, Швальд Давид, Павловський Тадеуш, Войнарович Йозеф та ін. Популярними марками мотоциклів були: B.C.A, Ariel, Pengeat, New Hutson, Rogal, F.N.

Наталія ХРАБАТИН