Газова залежність

  • Україну можна було би назвати газовою державою. У нас є власні родовища, кваліфіковані спеціалісти… Але видобутого в Україні газу бракує для задоволення навіть третини власних потреб. Наша держава посідає третє місце у світі за обсягами імпорту блакитного палива. При очевидних ознаках газової залежності, в Україні практично нічого не робиться для того, щоб збільшити видобуток власного газу чи бодай скоротити його надмірне споживання. Складається парадоксальне враження, начебто українцям вигідніше торгувати російським газом, ніж давати собі раду, користуючись власним. Чи зможе Україна зіскочити з російської газової «голки» так, як це зробили більшість європейських країн? Чи перетвориться газовидобування в Україні у вигідний бізнес на державному рівні?
    У це важко повірити, але ще якихось тридцять з лишком років тому річний видобуток газу в Україні сягав 66 мільярдів кубометрів. При економному використанні такого обсягу тепер вистачило б цілком (наразі українці споживають на рік 75 мільярдів кубометрів газу). На жаль, відродити славне газове минуле Україні найближчим часом не вдасться. 
    «За найкращих умов у найближчі 5-6 років можна наростити обсяги видобутку газу щонайбільше до 30 мільярдів, оскільки понад п’ятдесят відсотків ресурсної бази у нашій країні вже вичерпано», – вважає завідувач кафедри геології Івано-Франківського технічного університету нафти і газу, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Борис Маєвський.

    Славне минуле
    Промисловий видобуток газу в Україні триває вже понад сто років. Перші прояви природного горючого газу були зафіксовані ще в ХІХ столітті під час видобутку вугілля на Донбасі та при будівництві соляних шахт на Прикарпатті. Для роботи котелень так званий “нафтовий газ” вперше почали використовувати в 1904 році у Східниці (Львівська область), а перший газопровід між містами Борислав і Дрогобич було збудовано у 1911 році. Згодом промислові припливи газу були отримані у місті Калуші (1912 рік), а з 1924 року почалася експлуатація славного Дашавського газового родовища, звідки блакитне паливо першим магістральним газопроводом подавали до Тернополя і Києва. 
    Але тільки в другій половині двадцятого століття природний газ перетворився на основний вид палива, який не передбачав жодної альтернативи. Передумовою для газової монополії в Радянському Союзі стали нові розвідані родовища — сибірські, середньоазіатські, каспійські. Український газ потрапляв до спільного радянського казана, звідки його черпали внутрішні споживачі за копійчаними цінами. 
    Як свідчать документи, з 1951 року видобутий на Прикарпатті природний газ почали подавати в Росію. Через десять років було налагоджено постачання прикарпатського газу в Білорусь магістральним газопроводом Дашава-Мінськ, а після його продовження до Риги та Вільнюса газ пішов до прибалтійських республік. 1966 року газ із України спрямували до Молдови, через рік – до Чехословаччини і Болгарії через територію Румунії, а в 1975 році — в Угорщину. 
    Власне 1975 рік був рекордним за видобутком газу в Україні: відбір з місцевих родовищ становив 66,1 мільярда кубометрів на рік. Треба зауважити, що частка прикарпатського газу уже тоді була незначною. В другій половині 60-х років були розвідані величезні родовища газу в Дніпровсько-Донецькій западині, почався видобуток з Шебелинського газового родовища (Харківська область), яке містить 80 відсотків розвіданих запасів українського газу.  
    З кінця 70-х років видобуток газу в Україні неухильно зменшувався і, зрештою, впав до 17,5 мільярдів кубометрів. Не зарадило цій ситуації освоєння у 1983 році газових родовищ в акваторії Чорного моря. Треба сказати, що й дотепер чорноморський шельф вивчений тільки на 5 відсотків. 
    І хоча, за прогнозами спеціалістів, балансові запаси газових родовищ, яких загалом налічується понад триста, в Україні становлять 900-1100 мільярдів кубометрів газу, щорічний видобуток блакитного палива в обсягах понад 20 мільярдів тепер вважається мало не подвигом. Чому так сталося?
    Як стверджують фахівці, зменшення видобутку газу, зокрема, в Прикарпатській нафтогазоносній області, пояснюється вичерпанням газу із старих родовищ та нераціональним виробленням значної частини родовищ, при якому велика кількість газу залишається під землею. А недавно відкриті нові родовища або малопотужні, або не розробляються зовсім.
    «На глибинах до 4 тисяч метрів українські газові родовища вже майже повністю вироблені, – пояснював репортерові “ГК” професор ІФТУНГ, доктор геолого-мінералогічних наук Борис Маєвський. – Решта запасів українського газу перебувають на великих глибинах або на шельфі Чорного моря, де потрібно проводити видобуток на морських платформах. На Прикарпатті залишилися родовища на глибині понад 6500 метрів, що створює технологічні труднощі для видобутку. Потрібно запроваджувати нові технології буріння. А це вимагає чималих довготривалих інвестицій. Наші ж бізнесмени навчилися поки що заробляти тільки швидкі гроші”. 
    Борис Маєвський висловив фахову думку про те, що за нинішніх умов у найближчі 5-6 років можна наростити видобуток газу до 28-30 мільярдів кубометрів. Але не більше. Хоча, за його словами, краще реальною ситуацією володіють менеджери газовидобувних підприємств. 

    Газ без прибутку?
    Як це не дивно, але навіть в умовах газового шантажу, який щозими переживає Україна, збільшити видобуток власного палива українцям ніяк не вдається. Три кити українського газовидобування – ВАТ “Укрнафта”, ДК “Укргазвидобування”, ДАТ “Чорноморнафтогаз” – спільними зусиллями видобувають трохи більше 20 мільярдів кубометрів газу. Менеджери цих підприємств звертають увагу на велику затратність робіт і нерентабельність виробництва, викликану низькими закупівельними цінами на газ, який щороку встановлює Національна комісія з регулювання енергетики.
    Нещодавно заступник голови правління ВАТ «Укрнафта» Віктор Полубинський заявив, що затверджена на поточний рік ціна продажу природного газу власного видобутку (зокрема нафтового газу) для ВАТ «Укрнафта» на рівні 278-292 грн. за тис. куб. м (без ПДВ) на тлі російської ціни на блакитне паливо є несправедливою стосовно вітчизняних підприємств. 
    “Купуючи газ в Росії за ринковими цінами, Україна тим самим сприяє розвитку іноземних, у даному випадку російських, нафтогазовидобувних компаній, – говорив він. – З іншого – встановлюються «смішні», економічно необґрунтовані ціни на рівні 35-40 доларів на газ власного видобутку для вітчизняних компаній». 
    За словами представника компанії “Укргазвидобування”, який забажав не називатися, НАК “Нафтогаз України” викуповує видобутий підприємством газ, покриваючи виключно собівартість його видобутку, яка наразі становить близько 200 гривень за тисячу кубометрів. За даними ДАТ “Чорноморнафтогаз”, закупівельна ціна видобутого цим підприємством газу становить 191 гривню за тисячу кубів. 
    На жаль, дотації держави у власне видобування газу на порядок нижчі, ніж в газову індустрію північно-східного сусіда. Насправді ж, робота українських підприємств із газовидобування може і повинна бути прибутковою. Навіть за тієї умови, що тільки кожна третя пробурена свердловина виявляється продуктивною. 
    Як повідомили репортерові “ГК” достатньо поінформовані джерела в галузі газовидобування, для того, щоб розпочати розробку газового родовища, треба вкласти приблизно 50 мільйонів гривень, з яких 5-10 мільйонів коштує ліцензія, ще мільйонів десять доведеться витратити на буріння однієї свердловини. Але навіть якщо запас родовища сягає всього півмільярда кубометрів газу, то ці витрати окупляться вже через два роки. А працюючи на потужній свердловині, яка дає по 200-300 тисяч кубометрів на добу, вже через півроку можна рахувати чистий прибуток. 
    В цьому переконалися вже чимало власників приватних підприємств, які займаються видобутком газу на сході та заході України. Скажімо, ось уже близько десяти років успішно працює в Коломиї підприємство “Дельта”, забезпечуючи блакитним паливом мешканців декількох довколишніх сіл. 
    Проте, як пояснюють поінформовані джерела, щоб отримати у розробку перспективне газове чи нафтове родовище, бізнесменам необхідно скористатися потужним політичним лобі. Свідченням таких довкологазових ігор, мабуть, є незрозуміла тяганина із продовженням ліцензії ВАТ “Укрнафти” на видобування вуглеводнів на Микуличинському родовищі в Івано-Франківській області, з якого держава, за офіційними даними, лише минулого року могла отримати близько 32 тисяч тонн нафти з конденсатом і 34 мільйони кубометрів природного газу. Родовище чекає приватника з потрібними політичними зв’язками?

    Українська Паливна Альтернатива (УПА)
    Як вважає професор Маєвський, не тільки збільшення видобутку власного газу має звільнити Україну від паливної залежності. Цьому має посприяти і режим економії газу, і перехід на інші види палива.
    «Коли я чую про газифікацію сіл, то внутрішньо протестую, – говорив науковець у розмові з репортером “ГК”. – Опалювати помешкання газом потрібно тільки там, де немає іншої можливості, до прикладу, в містах, у багатоповерхівках. В селах потрібно палити дровами, відходами деревообробки, іншими видами палива. Так, як це роблять скрізь у світі, де частка використання альтернативних джерел енергії становить до 30 відсотків. У нас же альтернативні джерела не виробляють і одного відсотка енергії”.  
    За словами Бориса Маєвського, в Україні фактично марнують такий вид палива, як вугільний газ, вибухи якого у шахтах натомість забирають життя гірників. У розвинених країнах розробку вугільних полів не починають, поки там не буде проведено підземну газифікацію. 
    …Цьогорічна газова блокада, влаштована Росією, дозволила виявити резерви економії газу та змусила замислитися керівників підприємств (левову частку газу в Україні споживає промисловість) над модернізацією виробництва та перехід на інші енергоресурси. А можливості скоротити обсяги промислового споживання газу, виявляється, є. 
    За підрахунками спеціалістів, заміна в металургійній промисловості технології мартенівської виплавки сталі на конверторну дозволить економити на рік майже півтора мільярда кубометрів газу. Понад 2,5 мільярди кубів можна зекономити, змінивши технологію доменної плавки чавуну. При виробництві будівельних матеріалів перехід з мокрого способу виробництва цементу на напівсухий і сухий зменшить енерговитрати на 25 відсотків. Модернізація газоперекачувальних агрегатів української газотранспортної системи, де наразі споживається аж 6 мільярдів кубометрів газу, дозволить зменшити витрати приблизно до 1 мільярда кубометрів на рік. Якщо ж подбати ще й про належний стан тепломереж, в яких на сьогодні втрати тепла становлять близько 30 відсотків, та про належний облік і контроль за енергоресурсами, забезпечивши населення та підприємства лічильниками, то може виявитися, що власного газу в Україні аж забагато. І тоді українці здобудуть ще одну, газову, незалежність. 

  • Богдан СКАВРОН

    Довідка 

    На Прикарпатську нафтогазоносну область припадає 3,1% всього видобутку газу в Україні. Розвідані запаси газу становлять 94 млрд.куб.м. Більше половини їх сконцентровано в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5-6 км, що є основною технічною проблемою їх промислового видобутку.
    Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8% видобутку газу. Основні родовища розташовані у Харківській, Сумській, Полтавській, Дніпропетровській та Чернігівській областях. Тут виявлено 111 газових родовищ, запаси газу становлять 785,4 млрд.куб.м.
    У Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатується 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд.куб.м. Нещодавно на дні Чорного моря
    геологи виявили ряд перспективних газових підвищень.

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!