Депутати скасували шкільну географію і вкрали в українців годину. Через два тижні наслідки крадіжки стануть відчутними – через відміну зимового часу найбільше потерпатимуть мешканці Західної України.

Украдена година

Цього року народним депутатам вдалося відверто і безкарно обікрасти весь український народ. Пропажа хоч і нематеріальна, але доволі відчутна – в українців украли цілу годину. Постановою Верховної Ради в Україні скасовано перехід на зимовий час, тож у ніч на 30 жовтня нам уже не доведеться переводити стрілки на годину назад. Відповідно, того дня українці будуть позбавлені додаткової години для сну, а цей рік врешті-решт закінчиться для нас на годину швидше.

Згідно із затвердженими постановою Верховної Ради змінами до порядку обчислення часу, відтепер в Україні діє час другого часового поясу з додаванням однієї години. Доцільність життя саме за таким часом нічим не мотивована, принаймні, жодних аргументів у висновку парламентського комітету з питань науки з цього приводу немає. У пояснювальній записці до проекту постанови автор цієї новації, народний депутат Олег Надоша вказав лише на міркування про негативний вплив на здоров’я, який, буцімто, викликає щорічне переведення стрілок взад-вперед. Але чому українці повинні жити саме за літнім часом, який випереджає місцевий, поясний час на годину?

Перші незручності така часова переорієнтація українцям уже принесла. Найперше постраждають футбольні вболівальники, які будуть змушені дивитися найближчі домашні матчі за участю українських команд в єврокубках на годину швидше, ніж звичайно. Враховуючи відмову українців від переходу на зимовий час, в УЄФА прийняли рішення перенести матчі харківського “Металіста” з “Мальме” (3 листопада) і “Аустрією” (30 листопада), полтавської “Ворскли” з “Копенгагеном” (30 листопада) та донецького “Шахтаря” з “Порту” (23 листопада) на 21 годину за новим київським часом. У Європі о цій порі буде щойно 19 година…

Зробили “темну”

Власне ускладнення стосунків з мешканцями європейських країн може стати одним із негативних наслідків часового нововведення в Україні. Найбільше ці труднощі спілкування відчуватимуть у західних, прикордонних областях, які взимку розділятиме з європейськими сусідами часова прірва – аж дві години. У зв’язку з цим депутати найзахіднішої Закарпатської обласної ради цими днями звернулися до Верховної Ради з проханням скасувати постанову про зміну порядку обчислення часу.

Закарпатські депутати відзначають, що перехід, фактично, у третій часовий пояс для області, яка упродовж століть жила за середньоєвропейським часом (першого часового поясу), не виправданий ні географічно, ні економічно. “У разі збереження нововстановленого порядку світла пора доби у нашому регіоні в зимовий період наступатиме близько десятої години ранку», – зауважують закарпатці. Найбільше ранкова темрява дошкулятиме дітям-школярам, які добиратимуться до школи потемки, а на перших уроках не зможуть повноцінно працювати, бо дитячий організм, керований біологічним годинником, о цій порі ще не прокинеться.

У зверненні Закарпатська облрада просить Верховну Раду переглянути зазначену постанову, здійснивши перехід на стандартний (зимовий) час другого часового поясу. Голова облради Іван Балога пообіцяв, що якщо народні депутати відмовляться скасовувати постанову, то на початку листопада на черговій сесії облрада буде вирішувати питання про можливість запровадження на Закарпатті власного, регіонального часу.

Урок географії

У своїх вимогах повернути в Україні той часовий пояс, який географічно притаманний для 90 відсотків території нашої держави, закарпатські депутати не самотні. З цього ж приводу із відкритим листом до прем’єр-міністра Миколи Азарова звернувся голова Державної комісії єдиного часу і еталонних частот України академік НАН України Ярослав Яцків. У листі науковець наголошує, що у всіх країнах Європи, території яких, як і територія України, частково охоплюються двома часовими поясами, діє час того часового поясу, який займає більшу частину території країни (у випадку України – це час другого часового поясу).

«Спроби змінити систему обчислення часу в Україні були й раніше, однак влада завжди брала до уваги поради комісії, – сказано у листі. – Але не цього разу”.

Комісія рекомендує уряду зберегти в Україні її місцевий час – другого часового поясу, а для окремих територій запровадити регіональні графіки початку робочого дня. Чи прислухаються владоможці до цієї поради? Наразі більшість народних депутатів і урядовців поводяться, ніби двієчники, яким не вдається затямити базових знань із підручника географії за сьомий клас. До речі, цього року семикласники уже пройшли тему часових поясів і вивчили, що “Україна, як і більшість країн світу, з жовтня до квітня живе за поясним часом, а з квітня до жовтня – за літнім”. Тринадцятирічним дітям вчителі географії роз’яснили, що за міжнародними домовленостями, Земля поділена на 24 часових пояси (по довготі 15 градусів), у межах кожного поясу годинники показують один і той самий час. Школярі уже здали свої практичні роботи, під час яких вимірювали різницю в часі між різними містами Європи, користуючись таблицею часових поясів Землі, яка тепер, після постанови Верховної Ради України, потребує суттєвих уточнень. Переписали підручники з історії, перепишуть і підручники з географії?

Прикметно, що зміни в обрахуванні часу стосуються тільки тих країн, які розташовані на захід від України. Як відомо, цього року від сезонного переведення стрілок відмовилися спершу в Росії, а потім в Білорусі, тому різниця у часі України з північно-східними сусідами залишилася тією ж. Здається, українська влада за відродженою останнім часом “совковою” звичкою бездумно рушила слідом за почином “братніх республік”, віддалившись при цьому від Європи якщо не територіально, то бодай у часі. Ніякої політики?

Трохи історії

Час, за яким тепер житиме Україна, не є чимось абсолютно новим для багатьох українців. Зокрема, більшість народних депутатів, які народилися до 1981 року, мали б пам’ятати, що в часи їхньої молодості та дитинства на всій території Радянського Союзу діяв так званий “декретний час” – поясний час із додаванням однієї години, до якого зараз і повернулися. Щоправда, навіть у той радянський період мешканці західних прикордонних територій, з одного і другого боку Українських Карпат, користувалися в побуті місцевим часом, який відрізнявся від московського на одну-дві години і був наближений до середньоєвропейського часу – першого часового поясу.

З 1 квітня 1981 року Європа і Радянський Союз почали рухатися в часі синхронно – з інтервалом дві години. Радянські науковці порахували, що запровадження літнього часу дає економічні переваги, а радянські медики не виявили при цьому негативного впливу на здоров’я населення.

“Рішення запровадити літній час продиктоване інтересами більш розумного використання паливно-енергетичних ресурсів, – писали у 1980 році радянські газети, готуючи населення величезної країни до часових новацій. – Авторитетні наукові установи – ВНДІ паливно-енергетичних проблем і Енергетичний інститут імені Г.М. Крижановського – виконали дослідження, зв’язані з економією електроенергії на освітлення за рахунок раціонального використання світлової частини доби. З допомогою Астрономічного інституту ім. П.К. Штернберга вчені-енергетики склали десятки графіків, які показують споживання електроенергії на різних широтах… Запровадження літнього часу обіцяє зберегти принаймні 2,5 мільярда кіловат-годин електроенергії – 625 тисяч тонн умовного палива”.

Не мала ніяких заперечень щодо запровадження літнього часу й радянська медицина. Ба більше, Міністерство охорони здоров’я СРСР і Медична академія наук СРСР провели дослідження і встановили, що “існуючий порядок обчислення часу підлягає коректуванню, бо він перешкоджає більш повному використанню світлового часу доби і не відповідає сезонним змінам біоритмів в організмі людини”. Тобто літній час у Радянському Союзі впроваджувався задля поліпшення охорони здоров’я населення! З підстав тієї ж турботи про те ж таки здоров’я населення більшість Верховної Ради ухвалила скасувати літній час. Парадокс.

Можливо, народні депутати України, зігнорувавши географію, скасували літній час тільки тому, що у них викликають неприємні асоціації історичні події після 1981 року- смерть Генсека КПРС Леоніда Брежнєва, початок горбачовської перебудови і, врешті-решт, розвал СРСР? Можливо, вони дійсно вірять, що скасування літнього часу допоможе повернути в Україну старий-добрий “совок”? Розумнішого пояснення цій часовій новації годі придумати…

Богдан СКАВРОН

Пряма мова

Іван КЛИМИШИН, український астроном, професор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, доктор фізико-математичних наук:

Як відомо, нульовим меридіаном прийнято вважати Гринвіцький меридіан, який проходить попри Лондон, і він є центральним меридіаном для нульового часового поясу. Центральний меридіан першого годинного поясу проходить на довготі 15 градусів – на околиці Праги, наступний меридіан – попри Пулково і трошки на захід від Києва, він є центральним меридіаном другого часового поясу. Перший часовий пояс можна назвати празьким часом, другий – київським. Фактично вся Європа, за винятком Ірландії і Португалії, живе за празьким часом. Всі вже до того звикли. Влітку європейці переводять годинники на годину вперед, запроваджуючи літній час, а восени вертаються назад. Таким чином, влітку вони живуть за часом київського меридіана. І ніхто від того не страждає, бо все це дуже умовне і можна до всього звикнути. Проте я не бачу причини, чому в Україні на зиму не можна переводити час на годину назад, як це було торік і позаторік. Ми б жили тоді синхронно з європейцями. А тепер, якщо ми залишимося на тому часі, який маємо, то на зиму різниця з Європою буде вже дві години. Дискомфорт відчуватимуть ті, хто часто їздить за кордон. Для тих, хто їздить у Росію, такого дискомфорту не буде, бо росіяни цього року також відмовилися переходити на зимовий час. Однак Москва не живе за своїм, пулковським часом, росіяни живуть у часі тих територій, які ближчі до Уралу.

У сімдесяті-вісімдесяті роки я часто ходив горами і зустрічався там з людьми, які жили за своїм, місцевим часом, який вони називали варшавським. Це фактично був час празького меридіана, до якого місцеві люди звикли ще за Польщі. Коли прийшла радянська влада, то різниця між місцевим часом і московським була дві години, бо тоді в Радянському Союзі жили за так званим декретним часом, прийнятим у 1930 році.

Запровадження літнього часу, як на мене, було цілком обґрунтованим. Якщо влітку переводять час на одну годину вперед, то виграш у використанні електрики є, що б там не говорили. Тому що сонце сходить влітку занадто рано, коли ж увечері раніше лягають спати, то менше тратять світло.

На жаль, не існує простого способу визначити точний місцевий час за допомогою небесних світил. Відомо, що справжній полудень настає тоді, коли предмети відкидають найкоротшу тінь від Сонця, але, щоб зафіксувати найкоротшу тінь, треба проводити тривалі спостереження в різні пори року. Мій батько умів добре вгадувати час вночі за тим, куди орієнтоване дишло Чумацького Воза – з точністю 5-10 хвилин. Але він багато років спостерігав за зоряним небом, звіряючи себе із сусідським годинником, який у селах був тоді великою рідкістю.