У четвер, 1 грудня, Оркестр Радості і Щастя “Перкалаба” презентувала свій новий альбом “Дідо”. Ось що вже пишуть про альбом музичні критики: «Те, чим оперує у своїй творчості синдикат «Перкалаба», не може просто вміститись у класичні рамки музичного розуміння. Адже професійність, потужний кач, зіграність та інші речі є важливими, але не первинними у сучасному мистецтві. Важлива ідея як механізм того чи іншого професіоналізму. Бо руками у музиці рухає голова і гаряче серце. Цілком зрозуміло і те, що за довгою історією і дискографією найпомітніше у «Перкалаби» видно її прогрес від українського масштабу до відомого європейського колективу. Саме цю думку і підтверджує новий альбом під назвою «Дідо».

З особливостей диску – присутність на ньому багатьох спільних треків з відомими музикантами. Серед них – українські етно-зірки «ДахаБраха», вокаліст німецького гурту «RotFront» Юрій Гуржі і навіть Євген Гудзь з легендарного гурту «Gogol Bordello». Також на платівці можна знайти і кавери-респекти Кузі («Було Не Любити») і героям російського андеграунду «НОМ» («Любовь инженера»).

«Галицький кореспондент» зустрівся з «Перкалабою» перед презентацією альбому в Києві.

– Інформація про новий альбом «Дідо» вже зчинила фурор в Інтернеті через запрошених артистів – «Гоголь Борделло» (Нью-Йорк), «РотФронт» (Берлін), НОМ (Санкт-Петербург), «ДахаБраха» (Київ). Як вам вдалось це зробити і чим зумовлений саме такий добір учасників?

Всі ці артисти є нашими друзями, вони з радістю відгукнулись на пропозицію взяти участь у нашому альбомі. Музичні критики, яким ми дали «Дідо» на тест-прослуховування, відзначили одну з особливостей – кінематографічність нового матеріалу. Так що всіх учасників можна назвати виконавцями певних ролей, причому всі зіграли головних персонажів. До речі, один із треків взяли в американсько-німецький фільм, прем’єра якого відбудеться в Берліні 29 березня наступного року. «Перкалаба» вже запрошена грати там.

– Музиканти, які долучилися до нового альбому, живуть в різних кінцях світу. Як ви звели їх докупи?

Зараз для того, щоб створити якийсь інтернаціональний проект, не потрібно кудись їздити, для цього є Інтернет. Ми тільки «ДахуБраху» писали в себе в студії. Решта музикантів писались у своїх студіях і присилали нам сесії, а вже в Києві наш саунд-продюсер Олег Артим зводив.

– Розтлумачте, будь ласка, ваші ідеологічні настанови «попускаймоси, набуваймоси, покаймоси». Це є ваші засади позитивного світогляду?

Це не є настанови. Це своєрідні мантри, які несуть в собі позитивну інформацію і енергію – це власне видно. Якщо засади – це фундамент, то ми стоїмо на тому, як нас виховали і виростили батьки. А виховали нас добре, одним із доказів цього є те, що за 12 років існування «Перкалаби» у нас не було жодного жорсткого конфлікту в групі. Ми всі дуже різні і поважаємо інакшість кожного, власне як і інакшість решти у цьому світі.

– З творчості групи випливає, що Гуцулія, яка для вас є кореневою музичною територією, – вельми психоделічний регіон. Наскільки достовірне це враження?

Однозначно. Ближче до неба. Герметичність як культурна, так і природна, творить цю психоделію. Гуцульська ідентичність базована на певних кодах, поняттях і кодексах. Гуцули – дуже індивідуалістичний і гострий нарід. Вони чужих сприймають як гостей, однак можна довго прожити і ні разу не «проїхати», але так своїм і не стати, хоча теперішні впливи згубно діють навіть тут, як на мене, але просто не так катастрофічно. Крім того, гори – це не рівнина, тобто не комуна. Мало де на рівнині можна побачити таку чистоту в хатах і на подвір’ях, як в Гуцулії. Тут це природно.

– Яким чином еволюціонує «Перкалаба»? Наскільки взагалі митцеві потрібно потрапляти під зовнішні впливи, чи варто обмежуватися сигналом зсередини?

Еволюціонує, як будь-який живий організм. «Перкалаба» – надзвичайно живий організм, і тому ця еволюція радісна і, є думка, ще навіть не на піку. А стосовно впливів – нам здається, найголовніше навчитись слухати своє серце і вміти чути інших.

– Наскільки відрізняється сприйняття творчості групи в Україні та за кордоном?

У нас тексти все-таки формуються з відчуттям, що слово має магічну енергію, у нас ніде і ніколи не виникає проблеми несприйняття. Люди скрізь чисту емоцію сприймають однаково, чи це радість, чи це сум – це універсальні відчуття. Завдання музикантів – максимально професійно володіти інструментами, щоби ця емоція не була зіпсована невмілістю вираження.

– Концерти «Перкалаби» супроводжуються потужним викидом енергії. Яким чином ви тримаєте себе в тонусі? Ружні грибочки?

Та насправді ні. Грибочки і все решта, звичайно, мають в собі багато радості, але якщо в тебе всередині живуть чорти, то тобі не допоможуть ні грибочки, ні решта. Найкращий допінг – чисте серце.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ