Найсильніша людина планети Василь Вірастюк поміняв свою дружину Інну на жінку співака шансону із Чернівців Миколи Грицкана. У фінальній частині телешоу “Міняю жінку-4” (“1+1”), яка вийшла 3 січня, вперше помінялися дружинами не звичайні, а зоряні сім’ї. Активна і динамічна Інна на тиждень поїхала до спокійних Чернівців, а Василь приймав у столиці Аллу, яка звикла до цілком іншого життя. «ГК» розпитав подружжя Вірастюків про враження від проекту та про те, що залишилось за лаштунками.

– Василю, як так сталося, що Ви поміняли свою жінку?

Буквально за день до того, як нам подзвонили з проекту “Міняю жінку”, ми якраз дивились цю передачу. Потім їдемо з дружиною в машині, а вона каже: “Ти знаєш, класно би було взяти участь в такому проекті, але я би погодилась лише в тому разі, якби мене заперли в Сполучені Штати”. Чому? Бо Інна дуже добре готує, а як відомо, американці до їжі ставляться несерйозно, їдять все нашвидкуруч. Чіпси, пластівці, залиті молоком. Інна каже, що вона би їх по-доброму здивувала. А тоді буквально наступного дня нам зателефонували і запропонували взяти участь у проекті. Ми були здивовані. Більше бажання було в Інни.

– А Ви не змогли відмовити дружині?

Їй хотілося нових емоцій. Побачити невідоме місто, бо, за умовами проекту, учасники не знають, куди їх відправлять. Інна сподівалася, що їй випаде багатодітна сім’я. Просто цікаво. А мені то все одно, я ж залишаюся в Києві, вдома з дітьми.

– Як Ви сприйняли Аллу, чим вона відрізнялася від Інни?

Алла – абсолютна протилежність Інни. Якщо моя Інна дуже імпульсивна, динамічна, на кухні, як вітер, то Алла навпаки. Вона нікуди не поспішає, живе в такому спокійному чернівецькому ритмі. Та й вона чесно зізналась, що від кухні далека. Тому я їй першого ж дня сказав: “Алло, Ви сідайте, не напружуйтесь. Все одно Ви не знаєте, що треба готувати дітям чи мені”. А тим більше, що Інна, коли їхала, наварила нам цілий баняк борщу, наготувала м’яса, так що Ви сильно не переймайтесь”. Так вона в принципі і зробила – сильно не переймалась (сміється).

– Але Ви виставляли їй якісь вимоги до життя у Вашому домі?

Ні, я її попросив просто нам не заважати – оце і була найголовніша умова. Я їй просто сказав: “Не заважайте, будьте поруч”. Звісно, вона допомагала дітей одягнути-роздягнути, підігріти, подати обід.

– Вам якраз нових емоцій не хотілося?

Ми живемо у виробленому ритмі, і щось змінити в цьому столичному ритмі важко. Режим у нас зовсім інакший, ніж у Аллиній сім’ї в Чернівцях. Вони там собі встають о восьмій-дев’ятій ранку, помаленьку розкачуються. Дитина у них не ходить до школи. А ми встаємо о шостій – пів на сьому. Близько сьомої дружина готує сніданок, ми збираємо дітей, снідаємо. Завчасно виїжджаємо, щоб без корків їх нормально завезти – у садок молодшого, потім старшого завожу до школи. Тоді сам їду на тренування, далі – у справах. Після обіду починається все у зворотньому напрямку – збираю всіх, відвожу додому. Вони обідають. Увечері я ходжу на тренування з малими, вони займаються східними єдиноборствами. От таке. Тут важко щось нове внести в такий графік. Тому я їй так сказав. Тим більше, що вона попередила, що руки в неї не до кухні.

– Ви так великодушно пожаліли Аллу. Не знати, чи інший чоловік так терпляче вислухав би таке зізнання.

Ну, вона ж не для того приїхала, щоб я над нею знущався. Передача ж зовсім не про те.

– Чи намагалася вона щось змінити або додати у Ваше життя?

Вона сказала, що, на її думку, у нашій сім’ї важко щось змінити, тому вона цього робити не збирається. Вона просто побачила, що у нас все так добре і злагоджено.

– Невже проект нічого не змінив у Вашому житті?

У нас стосунки і так були прекрасні, але після цього проекту я почав якось по-іншому дивитися на нас, бо зрозумів, що сімейна пара – це взаєморозуміння, коли не потрібно людині щось пояснювати, вона тебе розуміє і відчуває, що ти хочеш зробити.

– Василю, як відбувається життя з камерами? Оператори знімають кожен крок чи все-таки є моменти, коли тактовно вимикають камери?

В робочий день вони постійно перебувають біля нас. Вночі камер немає, але, за контрактом, завжди з жінками присутня дівчина-редактор, яка має стежити за порядком або просто контролювати, щоб не було несподіваних ситуацій, бо ж сім’ї бувають різні. І чоловіки, до яких вони приїжджають додому, буває, по-різному реагують. Якщо вони агресивні, щоб не було неприємних несподіванок, редактор завжди присутній.

– Вам не було неприємно через присутність камер у Вашому домі?

Я скажу коротко – я вже звик до камер, для мене нічого незвичного не було.

– Були якісь внутрішні правила на проекті? Чи заборонялось щось учасникам?

Не можна було спати разом (сміється). Насправді, все було, як у житті, так і тут. Якщо виникає якась сварка між новою парою, то це все знімається. Все на екрані. Це реально. Нічого немає вигаданого чи прописаного у сценарії наперед. Все йде так, як іде. Клеїться чи не клеїться – все це видно у передачі.

– Ви не шкодуєте, що викреслили п’ять днів зі свого звичного життя і пожили трохи іншим?

Та ні, чого шкодувати? Усі здорові приїхали, помінялися назад. Все добре. Я дуже радий, що дружина приїхала. Таке враження, що ці п’ять днів я жив із лівою рукою, а тут у мене дві руки з’явилося!

– Інно, це була Ваша ідея поміняти звичну сімейну обстановку. Вам сподобався новий досвід?

Мені було цікаво подивитися, як живуть інші люди, інші сім’ї. Я подивилася.

– Таке враження, що родина шансоньє не виправдала Ваших сподівань…

Просто я дуже активна людина, а це дуже спокійна, врівноважена сім’я. Їх влаштовує таке життя, цей спокій, ця тиша – їм добре так жити. Це їхнє життя, і вони його обрали. А в мене інший вибір. У мене три хлопці, потрібно завжди бути активною, щоб у них все було, щоб вони були нагодовані, щоб їм було комфортно, треба робити уроки. Треба постійно все встигати.

Я звикла до життя в русі. Київ – це місто постійного руху. Чернівці – дуже спокійне і повільне місто. Всі повільно прокинулись, повільно поїли, повільно пішли… Це просто не моє життя. Якщо комусь так добре – слава Богу!

– З новим чоловіком дозволяють спати в одній кімнаті чи відселяють і суворо контролюють?

Взагалі, мені здається що такі думки учасникам проекту навіть в голову не приходять (сміється). Але якщо в когось і приходять, то хіба що після проекту це можна втілювати в життя. На проекті це неможливо. Якщо хтось хоче щось поміняти у своєму житті, то нехай змінює після передачі, щоб не було ніяких проблем у знімальної групи і в цього проекту. Хоча люди різні бувають. Уявіть, якщо хтось щось таке зробить на проекті, це ж потім сім’ї руйнуються, це дуже великий біль. Так не можна. Тому, безперечно, потрібен контроль.

– З якими емоціями Ви повернулися до свого чоловіка і дітей?

По-перше, я за ними неймовірно скучила. А по-друге, за п’ять днів спокійного і мирного життя у мене назбиралося дуже багато енергії!

– Ви маєте ще якусь роботу чи хобі, чи весь час йде на господарство та дітей?

До аварії у мене була робота. А тепер довелося дуже багато чого змінити у житті і звикнути до цього. Мені на цю тему дуже не хочеться говорити.

– Ви зайняли місце Алли, яка, як каже Василь, Ваша повна протилежність. Що Ви знаєте про неї?

Алла не ходить на роботу, не водить машину, не їздить на базар за покупками, вони живуть тихо і спокійно. Я завжди в суботу їду на базар і купляю все для хлопців, бо потім цілий тиждень їх треба годувати. У Києві це доволі проблематично: поки доїдеш через корки, поки припаркуєшся. Алла не сприймає таких речей – як це вона одна піде, сама принесе!.. А я сама ходжу і сама приношу. З Василем ходити на базар – це ще більша проблема, ніж самій. Більшість часу ти стоїш і роздаєш автографи. Я ходжу сама. Василь зустрічає мене біля будинку і допомагає все занести. Алла дуже спокійна. У неї один чоловік і дитина. Чоловік поїхав на гастролі, і їй особливо не треба напружуватись, як каже Василь.

– Ви намагалися щось змінити у родині Миколи та Алли?

Я хотіла змінити лише одну річ. Для мене було неприйнятним те, що чоловік постійно говорив “Я, я, я, я” і постійно ходив і намагався щось зробити, хоча деякі речі він уже призабув, деякі з віком вже не міг зробити. Але ж не можна постійно казати “Я”, якщо у тебе є жінка і дитина. Треба казати “Ми” і сприймати родинне життя трохи по-іншому. Оце єдине, що я хотіла змінити. Щоб він більше часу приділяв доньці, більше ходив з нею на якісь дитячі тренування чи дитячі заходи, бо дитині потрібен тато, і варто, щоб він приділяв їй значно більше часу.

Розмовляла Наталка ГОЛОМІДОВА