В Івано-Франківський обласному державному архіві щодня чимало відвідувачів. «Святая святих» архіву – величезне сховище. Стороннім вхід сюди суворо заборонений, але для кореспондента ГК зробили виняток.

 

В Івано-Франківський обласний державний архів щодня приїжджає дуже багато людей. Тут міститься кількадесят мільйонів унікальних документів, яких не знайдеш в Інтернеті і які, очевидно, не скоро будуть відтворення в електронному варіанті.

Невелика сіра будівля архіву затиснута між якимись промисловими базами і торговими складами на вулиці Сагайдачного, 42а. «Якщо людині потрібна інформація, вона будь-куди за нею прийде», – сміється директор обласного архіву Катерина Мицан. Документи, які містяться тут, більшою мірою розраховані на дослідників та науковців, але найчастішими відвідувачами архіву є пересічні іванофранківці, яких цікавлять рішення про видачу квартири чи розподіл земель, відомості про стаж роботи чи розмір зарплати, пошуки своїх предків.

Доцільність існування паперових архівів останніми роками ставиться під сумнів. Мовляв, багато інформації міститься в Інтернеті і всі документи мають зберігатися в електронному вигляді. «Викласти наш архів в Інтернет теоретично можливо, але фізично – дуже складно. Інтернет-архіви – це колосальна ручна праця»», – пояснює Катерина Мицан. Щоб переконатися в цьому, досить потрапити у сховище. Стороннім вхід сюди суворо заборонений, але для кореспондента «ГК» зробили виняток. 

Святая святих

«Ого!» – перше, що виривається з грудей. При тьмяному світлі довжелезні двоповерхові стелажі з десятками тисяч коробок здаються просто безкінечними. Таких 9 залів. У цьому паперовому царстві на якусь мить перехоплює подих. «Тепер ви розумієте, чому цього немає в Інтернеті?» – з посмішкою запитує начальник відділу зберігання Анжела Горошко. «Тут 700 000 справ, в кожній справі по 200-250 аркушів». Для того, щоб перенести це все в електронний формат, довелося б наймати цілу армію.

У сховищі працює щось на зразок кондиціонера і постійно підтримується температура 19 градусів за Цельсієм. Але ще не всі зали обладнані так, як мало би бути. Скажімо, найстаріші документи дорадянського періоду – метричні, банківські, судові книги – зберігаються у старих пожовклих порваних коробках і при поганому освітленні. Але один із залів – найсучасніший (на фото), оснащений за всіма правилами, минулого року був визнаний одним із найкращих архівних відділень в Україні.

Звідки корені

Одним з найцікавіших питань, з яким мешканці області звертаються у архів, є генеалогія, себто пошуки інформації про предків і написання родоводу. Катерина Мицан попереджає, що це справа затяжна і одним архівом, як правило, не обмежиться: «Я за своє життя робила кілька родоводів – це дуже складно і займає десь півроку. В більшості випадків треба підключати Львівський державний архів. Найпростіше буде звернутися до спеціальних генеалогічних товариств у Львові, які займаються складанням родоводу від А до Я, але це коштуватиме чималих грошей».

Все ж починати шукати свої корені найкраще з обласного архіву. Процедура проста: звертаєтесь у стіл довідок з заявою, у якій вказуєте, які саме відомості і за який період бажаєте отримати. Залежно від кількості затраченого часу, одне знайдене ім’я коштуватиме від 35 до 189 гривень. А повноцінний родовід хоча б з кількома десятками імен, який сягає 18 століття, коштуватиме майже 1000 доларів. Шукати самому дешевше, але на руки метричні книги практично не видаються, бо записи там зроблені латинською або польською мовами.

«В нашому архіві є можливість відстежити свої корені аж до 1753 року – цим роком датується найстаріша метрична книга з записами дат народжень, шлюбів та смертей», – розповіла нам провідний науковий співробітник архіву Валентина Яновська. Останніми роками роботи в неї хоч відбавляй, бо складати родоводи стало дуже модно. До Івано-Франківського архіву дуже часто надходять заяви з-закордону з проханням надати інформацію про предків, які жили на Прикарпатті до еміграції. А польська шляхта часто шукає підтвердження свого аристократичного походження.

Вже кілька разів до нашого архіву зверталися із програми «Ключовий момент», яка допомагає людям відшукати своїх рідних або відомості про них. Нещодавно завдяки працівникам обласного архіву учасниця телепрограми знайшла своїх прийомних батьків. А
одна з найкумедніших заяв, які пригадує Валентина Яновська, надійшла у 80-х роках із Німеччини. Просили знайти старовинний автомобіль і ровер, які, як сподівалися іноземці, ще могли десь зберегтися на Станіславівщині.

Наталка Голомідова