Поява на різноманітних літературних презентаціях письменника Володимир Єшкілєва завжди означає, що будуть якісь провокації, буде пікантно і весело. Такою ж вийшла розмова з автором напередодні презентації двох його найновіших романів.

Ми спілкувались у помешканні письменника, яке пахне індійськими паличками й нагадує маленький храм. На одній зі стін схема ієрархії масонського ордену. “Сьогодні будь-хто, навіть письменник, може очолити цей орден”, – підморгуючи зауважує Єшкілєв, який у місті є відомим дослідником ідей масонства. Поміж розмовами про літературу Володимир Єшкілєв заінтригував ще й своїм умінням гадати на картах Таро, незакінченим шляхом мага та пророцтвами щодо майбутнього України.

– Розкажи про свої нові книги, які будуть презентуватися в Івано-Франківську.

Це два останніх романи: «Побачити Алькор», який вийшов у видавництві «Фоліо», і роман «Тінь попередника», який вийшов у видавництві «Ярославів вал» у серії “Червоне і чорне” Сергія Грабара. Ці романи з різних циклів. «Побачити Алькор» належить до так званого циклу «Богині», першою книгою якого був роман «Богиня і консультант». Це роман про гностичні таємні товариства в Україні: жерців масонів, тамплієрів, містиків “Червоної гілки”, ковен Тага північної Валломи, ті згромадження, які на сьогоднішній день невидимі, але вони теж мають свою владу, свою ієрархію, інтереси, борються між собою. Вони існують насправді, але їхня діяльність базується на закритості, і це зрозуміло, бо гностичний спосіб мислення тяжіє до того, щоб інформація про шляхи, які шукаються до Бога та вищих сил, не оприлюднювалася.

Роман “Тінь попередника” з іншого циклу “Фаренго” – це науково-фантастичний цикл романів, який оповідає про далеке майбутнє цивілізації. Події відбуваються десь 800 років після нас. Людство пройшло через кризу, викликану необмеженим використанням інформаційних і генетичних технологій. Це привело до появи різних мутацій, генетичних виродків, небезпечних хвороб і такого розвитку генної інженерії, коли в домашніх лабораторіях можна буде сконструювати собі смертельний вірус. Адміністративною формою людства є імперія, яка контролює 85 населених світів і технічні засоби пересування між зоряними світами. Ця імперія стикається з інопланетною цивілізацією, і після програної війни починається оповідь про розслідування одного дивного епізоду, який відбувся під час війни. У сюжеті є і страшні космічні монстри, і відверті сексуальні сцени, міжзоряні польоти і містика – я відірвався собі на повну (сміється).

– Ти пишеш про майбутнє людства через 800 років, отже, не віриш у кінець світу?

Не вірю. Я за своє життя спілкувався з дуже багатьма просвітленими людьми: з монахами в Єгипті і Лівії, з тибетськими монахами, з дуже просунутими людьми і в нас в Україні, і жоден з них не дає прогнозу на закінчення світу. У мене таке саме відчуття. Хоча я міг би не довіряти собі, бо я свідомо на якомусь етапі життя зупинив своє зростання як метафізика. Я просто злякався, бо треба перейти через певний рівень містичного зростання, але тоді вже треба виходити з цього світу і йти на вищі щаблі й інші рівні, до чого я не був готовий.

– А як можна вийти з цього світу?

Треба усамітнюватись або йти в монастир, бо на тих рівнях жити соціальним життям вже неможливо. Я би не зміг ні писати книжки, ні жити в своє задоволення. Я просто відклав це на майбутнє і зробив поступку своєму егоїзму, але краєм ока я таки заглянув за край і побачив дивні речі. Коли я був просто людиною, не посвяченою в таємниці, мені цей світ здавався трошки інакшим; коли я зіткнувся з ним, виявилося, що там панують зовсім інші закони. Чим вищий рівень посвяти, тим менше людського «я». Найвищі метафізики – це деперсоналізовані люди, вони не особистості. Вони мають колосальну владу, але в той же час немає сили, яка би керувала світом. Є певні сили, які контролюють масові релігійні рухи або вчення, бізнеси, але тотальної влади вони не мають.

– Моя класна керівничка, коли йшлося про причину чогось, часто казала: “Діточки, то все масони”. Те, що тепер в Україні відбувається, – це масони?

Ні, це якраз відсутність масонів. Якби масони дійсно контролювали ситуацію в Україні, то такий жах не творився би. Масонство – це орден, який має своїм дивізом “Порядок проти хаосу”. А на сьогодні в Україні наші політики ходять радше не до масонів, а до відьом, носіїв хаосу. В оточенні провідних політиків сьогодні купа відьом і екстрасенсів, причому не всі з них шарлатани. Якби це були просто аферисти, то ще б нехай.

– Невже український народ зачарували?

Народ насправді дуже легко програмувати. На пострадянському просторі народ програмується набагато краще, бо, в принципі, те, що робила радянська пропаганда в комуністичні часи, абсолютно точно підпадає під визначення НЛП – нейролінгвістичного програмування. У часи СРСР діяло щонайменше три дуже потужні центри, які працювали над проблемами психотроніки, над дослідженням мозку і електромагнітних впливів на мозок. Хтось випустив Кашпіровського на телебачення – це ж був експеримент на визначення рівня гіпнабельності населення. Рівень просто зашкалював! Наше населення не може протистояти практикам НЛП.

– Але в Україні вже навіть Чумак не виступає. Як зараз гіпнотизують звичайного українця?

Через рекламу. Перша ознака НЛП – це повторюваність і регулярність. НЛП ніколи не діє як разовий заштрик інформації. Це завжди група повідомлень, які з різних сторін послідовно й цілеспрямовано йдуть на реципієнта. А в нас регулярною є реклама. Навіть в інформаційну рекламу можна вставляти непомітні слогани і таким чином програмувати. Я відслідковую дуже багато таких речей.

– Ти як людина просвітлена береш участь у виборах? Ти би радив сидіти вдома чи йти голосувати, і за кого, щоб не дати себе ошукати?

Система побудована настільки хитро, що будь-яке рішення буде поверховим. Той тип демократії, який сьогодні розповсюджений в світі, базується не на свободі прояву, а на свободі вибору. Ідеалісти-демократи хотіли, щоб демократичне суспільство було суспільством креативних людей. Вони програли. А ті, які тепер при владі, дали лише свободу вибору, бо вибори завжди можна звузити.

– То що, все-таки, краще обирати?

Я ходжу голосувати на місцевому рівні. Мені не все одно, хто буде керувати комуналкою міста, бо я в ньому живу. Голосую за тих людей, які є моїми приятелями і мені близькі. А щодо рівня партійного, там не голосую, мені совість не дозволяє голосувати за якусь партію, бо всі партії в Україні насправді не є партіями, це те, що називається фронтальними трендами, які розвинені у вигляді великої соціальної пропозиції, яка стосується здійснення поточної влади, але ця пропозиція не має якості, а лише зовнішні атрибути політики. Внутрішні атрибути політики всі 20 років зберігаються в руках адміністративно-фінансових кланів, які сформувалися ще в надрах СРСР, і ніякого перетасування не відбувається.

– Ти один з найпродуктивніших франківських письменників. Як взагалі відбувається твій творчий процес?

Це для мене самого загадка. В кожного письменника свій ритм. Є багато таких, які починають писати дуже молодими і до 30 років вичерпуються. Є такі, які виписують кожне речення, потім виходять книжки і ти дивуєшся, що він так довго писав, а все одно нічого доброго не вийшло. Я почав писати в 28 років, до того часу я все готувався. Хоча ні, насправді свій перший фантастичний роман я написав у 7 років, він зайняв цілий зошит на 96 сторінок від руки і з моїми власними ілюстраціями всяких монстрів. Після того була дуже велика перерва. А потім пішов такий собі розгін, я писав все більше і більше і зараз вийшов на той ритм, який є. Думаю, писати більше, ніж зараз, я вже не буду.

– Маєш природній ритм писання чи щодня встаєш о 6-ій ранку і змушуєш себе писати по кількадесят сторінок?

Ні, я не настільки вольова людина. Я дуже лінивий, люблю довго поспати. Але якщо мене щось захоплює, я можу 30 годин писати безперервно. Крім того, з часом з’являються чисто професійні навички писання. Текст формується в голові, а не на папері. Я завжди мріяв про великі метаромани, про створення світів, у яких я був би деміургом, себто творцем.

– І зараз ти якраз втілюєш свою мрію?

Так, ці два цикли, які я почав, мені дуже подобаються. Ну, і роман про Сковороду “Усі кути трикутника”, який з’явиться у продажу в кінці лютого, як і роман про Пінзеля, складуть цикл біографічних романів. Ці два світи, які я створив, – це сучасність і далеке майбутнє, мені в них дуже комфортно і дуже добре ведеться сюжет. Є персонажі, яких я дуже люблю і з якими мені приємно працювати, виявляти глибинну психологію, ускладнювати їх, робити більш правдивими. Це свій кайф. А з точки зору побутової, оскільки література мене тепер трошки годує, бо ще два роки тому вона мене не годувала, я можу відмовитися від буденної побутової роботи і виконувати тільки приємні для мене разові замовлення, наприклад, консультації.

– Цікаво, з яких питань консультує письменник Володимир Єшкілєв?

Скажімо, є люди, які хотіли би знати своє майбутнє. Я нарешті після довгих років знайшов ту колоду карт Таро, яка зі мною перебуває у спілкуванні. Це стосується не так конкретних людей, як бізнесів. Вперше я випадково передбачив долю одного бізнесу, за деякими ознаками сказав людині, що далі буде з нею та її бізнесом, партнерами і таке інше. Все збіглося, і вже далі він сказав іншим – і так закрутилося. Це те, що сьогодні лишилося від мого шляху до мага. До мага я ще наразі не дійшов.

– Ти міг би передбачити майбутнє режиму Януковича як своєрідного бізнесу?

Це складно, але я думаю, що він протриває довго. Справа навіть не в самому режимі. Скажімо так, в лісі відбувався відбір. Сильніші хижаки поїдають слабших. В Україні 20 років не між партіями, а кланами йшов такий відбір. Зараз найсильніший звір переміг, і конкурентів у нього ніяких немає. Він достатньо потужний для того, щоб контролювати все.

– Яку зі своїх книжок ти порекомендував би в першу чергу прочитати людям, які ще не знайомі з твоєю творчістю?

Є дві книжки циклу “Богині”, які синтезовано презентують мою творчість: тут з’єдналися і експериментальна література, і фантастика, і сюжетний роман. Вони легкі для прочитання. Навіть якщо людина не ставить собі за завдання познайомитися зі світом окультних сил і не вчитується в знаки і символи, які я намагаюся розшифрувати, вона може читати ці книжки як детективи, як пригодницькі романи. Багато хто читає їх на цьому рівні, і я цим дуже задоволений, бо дуже хочу, щоб мої книжки читалися на кількох рівнях. Щоб там не було того текстуального снобізму філологів, які вважають, що треба шліфувати фразу, конструювати текст.

– Що ти сьогодні хочеш сказати людям своїми книжками? Очевидно, як і в кожного автора, має бути якийсь меседж.

Перший меседж – не будьте лохами. Другий – уважно дивіться на знаки, які вас оточують, бо вищі сили завжди дають попереджувальні знаки. Третій меседж – відділяти головне від другорядного, це те, що не вміє більшість людей. Для кожної людини це своє. Ще Лао Цзи 2600 років тому казав: “Відчуй своє Дао”, тобто відчуй свій шлях. Шлях треба саме відчути, ніхто тобі його не покаже, інші люди мають інші інтереси. Пізнавати дао можна за невидимими знаками й внутрішніми голосами, за тихим подихом вітру, в якому Бог, і тоді відкриється те, що ти мусиш зробити в цьому світі. Хтось має побудувати будинок, хтось написати книжку, хтось проспівати пісню, а хтось має в якийсь момент комусь подати сільничку і цим врятувати світ, як у відомому анекдоті.

Розмовляла Наталка ГОЛОМІДОВА