Не так давно Сервіна Сулейманова вважали чи не найтехнічнішим молодим боксером у світі, і він виправдав цей статус блискучою перемогою на юніорському світовому чемпіонаті в Аргентині. Нині він сам готує перспективних юніорів нашого регіону до майбутніх перемог та титулів. Про свої тренерські успіхи й нинішні боксерські тенденції Сервін Сулейманов розповів «ГК» в ексклюзивному інтерв’ю.

– Сервіне, насамперед, дозволь привітати тебе як тренера зі срібною нагородою твого вихованця Володимира Федорака на юніорському чемпіонаті України. Як дався цей успішний виступ?

Змагання проходили у Чернівцях і зібрали найсильніших юніорів України. Від нашої області змагалися під моїм керівництвом як старшого тренера збірної одразу 16 молодих боксерів. Найуспішнішим виявився Володимир Федорак (50 кг), який на шляху до медалі провів п’ять поєдинків: по черзі здолав опір суперників з Дніпропетровська, Донецька, Харкова, аж поки не зійшовся у фіналі з боксером Іщенком з Херсона. Я би не сказав, що Володимир програв вирішальний бій – перемога херсонця стала результатом не так його виступу, як суперечливого рішення суддів. Але поміж тим, завдяки такому успішному виступу Федорака запросили до Балаклави на тренувальні збори збірної України цього року, після чого наша команда вирушить на турнір у Баку (7 травня), а згодом – на чемпіонат Європи у Болгарію (червень).

– Особисто ти як старший тренер області задоволений виступом збірної і персонально своїми вихованцями?

Спершу на юніорський чемпіонат України мали їхати вісім боксерів, а поїхали – шістнадцять. Відверто кажучи, серед них вистачає “необкатаних” хлопців. Вважаю, що на змагання такого рівня треба везти достойних боксерів, а не так – аби був. Особисто моїх вихованців, які представляють ДЮСШ «Колос», змагалося троє – вищезгаданий Федорак, а також Владислав Ніфантов (48 кг) і Роман Захарейчук (80 кг). Два останніх поступилися у своїх стартових поєдинках, хоча мали всі шанси на перемогу. Будемо продовжувати працювати і підвищувати їх майстерність.

– Як оціниш перспективи Володимира Федорака на чемпіонаті Європи? Хто може стати його основними конкурентами там?

Шанси є завжди. Потрібно тільки правильно ними скористатися. Щодо конкуренції на молодіжному рівні, то найбільшу загрозу для нас становлять боксери з Росії, Азербайджану – словом, пострадянські країни.

– На продовження теми про твою тренерську діяльність. Три вже декілька років працюєш наставником молодих боксерів. За цей час зрозумів: тренувати – це твоє?

Я треную так, як тренували свого часу мене. Головне – це праця спортсмена. Навіть із талантом, але без постійної праці над собою боксер фактично нічого не вартий. В нашій роботі важливо, щоб діти мали бажання тренуватися і було звідки брати кошти. У нас справді є талановита та перспективна молодь, з якою хочеться працювати. Навіть молоді дівчатка, які в нас тренуються, стали третіми в Україні. Зокрема, наша вихованка Марія Богутська дуже гарно відбоксувала під час матчевої зустрічі між Україною і Росією. Взагалі складається дуже добра тенденція, що молодь зараз тягнеться в боксерські зали. Якщо минулого року до нас в секцію прийшло 50 дітей, з яких після відсівання залишилося тільки 10, то цього року як прийшло півсотні охочих, так усі залишилися в боксі.

– На твою думку, з чим можна пов’язати таку позитивну тенденцію? Можливо, молодь надихають успіхи братів Кличків та й загалом українського боксу?

Насамперед, бокс – справжній чоловічий вид спорту, який виховує як бійцівські якості, так і волю до перемоги, загартовує тіло і дух. Разом із тим величезну популярність боксу в нашій країні, безумовно, зробили брати Клички. І загалом, в Україні бокс завжди був на високому рівні. Подивіться на успіхи тих же Ломаченка, Усіка, Котельника, Сидоренка, Дзіндзірука та інших справді класних боксерів – і все стане зрозуміло.

– До речі, як ти сприйняв тріумф збірної України на минулорічному чемпіонаті світу в Баку?

Вже вдруге ми посідаємо найвище загальнокомандне місце у світових першостях. Вперше це сталося у 1998 році, коли я став чемпіоном світу в Аргентині. Тоді наша команда завоювала три «золота» і дві «бронзи». Ми теж тоді стали першими у світі і переживали подібну ейфорію. Нинішній почин наших боксерів, без сумніву, приємно здивував. Особливо враховуючи, що ми обійшли свого головного конкурента – збірну Росії, яка, як правило, до цього обходила нас. Якщо брати світовий рівень, то тут розташування сил приблизно таке: Куба – Росія – Україна. Але наші хлопці, як бачимо, переломили цю тенденцію: чотири чемпіони і один віце-чемпіон – дуже класний результат.

– Тоді як оціниш перспективи наших боксерів на Олімпіаді в Лондоні, враховуючи, що свого часу ти відчув на собі усю складність олімпійського рингу?

Вважаю, що Олімпійські ігри – той самий рівень, що і світовий. Якщо ти виграв чемпіонат світу, то знаєш своїх конкурентів вже й на Олімпіаді, відповідно, готуєшся до них. Це я можу сказати компетентно, адже боксував і на «світі» (1998 рік – ред.), і на Іграх-2000. Важливо, що наших боксерів почали поважати на найпрестижніших змаганнях – це величезний плюс для нас, адже Україна і справді боксерська держава.

– Свого часу Сервіна Сулейманова вважали одним з найкращих молодих боксерів світу. Ти це неодноразово доводив у ринзі на світових та континентальних змаганнях. Як вважаєш, чи все тобі як боксеру вдалося реалізувати?

Вважаю, що як боксер я міг би зробити дещо більше. Якраз зараз починає приходити усвідомлення цього. Виграв «світ» серед молоді – можна було вигравати і на дорослому чемпіонаті світу. Перспективи були. Як ви, мабуть, знаєте, сам я з Криму, і ще перебуваючи там, виграв сім чи вісім разів чемпіонат України, але нікуди не виїжджав за кордон – не було можливостей і грошей. У той же час на чемпіонати Європи та світу їздили ті боксери, в яких я вигравав. Але доля мене занесла в Івано-Франківськ, де у мене з’явилися добрі можливості нарешті проявити себе за межами країни – виграв чемпіонат світу та Кубок Європи. Міг успішно виступити і на Олімпіаді, але програв перший бій болгарину, в якого рівно за місяць виграв вже у рамках Кубка світу… Але закінчив кар’єру я цілком свідомо – перемігши у 2007 році на чемпіонаті України в Одесі. Був ще деякий досвід на профіринзі, але я відмовився від цього, очевидно, на користь тренерської роботи. І не жалкую.

Розмовляв Андрій МЕНІВ

Довідка:

Сервін Сулейманов

Майстер спорту міжнародного класу з боксу.

Народився 25 січня 1980 року в Таджикистані.

Виступав у ваговій категорії до 57 кг. Тренер: Валерій Дем’янов.

Досягнення:

1997 рік – чемпіон України серед юнаків;

1998 рік – чемпіон світу серед юніорів (Аргентина);

1999 рік – переможець Кубка Європи;

2000 рік – учасник літніх Олімпійських ігор (Сідней, Австралія);

переможець Кубка світу (Росія);

2004 рік – чемпіон України серед студентів;

1999-2006 роки – неодноразовий переможець чемпіонатів України.

З 2010 року – працює тренером в ФСТ «Колос», а також старшим тренером юніорської збірної Івано-Франківської області.