Івано-Франківські автомобілісти подарували Віктору Анушкевичусу старенького “Запорожця” – за “європейські” дороги

Червоного «Запорожця» у понеділок, 6 квітня, пригнали під будівлю міськвиконкому активісти й симпатики Асоціації приватних перевізників Івано-Франківська. Обгорнули авто плівкою, прикрасили бантиками й листівкою з подячним написом, приготувалися до врочистого вручення ключів і техпаспорта.
«Мені для мера ніц не шкода, – жартував власник 25-річного «Запорожця» Петро Кухтарук. – Я довго на ньому їздив, навіть сюди пригнав – машина на ходу. Тепер-от їжджу на «Жигулях», але шарові опори на міських дорогах не витримують і двох місяців. Думаю, хай мер попробує поїздити на такому українському джипі, це ж наш всюдихід вітчизняний. Може, нарешті, задумається?»
Водії підготували навіть доручення на випадок, якщо міський голова Віктор Анушкевичус погодиться відвідати нотаріат для оформлення права власності на подарунок. Меру б також довелося оплатити й за техогляд, оскільки «Запорожець» роками стояв у гаражі. Але Віктор Анушкевичус подарунком знехтував і до людей не вийшов. Лише двічі вигулькнув з-за жалюзі у вікні свого кабінету на третьому поверсі. Фотографи навіть не встигли впімайти його у кадр.
Ідея такого подарунка народилася кілька днів тому, розповів голова Асоціації приватних перевізників Роман Харук. За задумом, перформенс із «Запорожцем» став логічним продовженням і доповненням недавньої акції з перейменування вулиці Джохара Дудаєва на проспект Анушкевичуса. Мета автомобілістів незмінна – змусити керівництво міста серйозно і на ділі узятися за ремонт розбитих франківських доріг. До речі, нагадують водії, «європейські дороги» Віктор Анушкевичус обіцяв ще під час виборчої кампанії у 2006 році. Минуло три роки.
Якщо влада заявляє, що Івано-Франківськ – місто європейське, то й дороги мають бути відповідними, резонно зауважує пан Роман. Натомість, міські шляхи в жахливому стані, а посадовці воліють цього не помічати. От, мовляв, і до Великодня лічені дні, й погода сприяє, а ремонтні роботи на дорогах не проводяться.
Втім, вручити подарунок «винуватцю» свята автомобілістам не пощастило. На прохідній у мерії їх рішуче зупинила міліція. Ключі від «запору» й техпаспорт організатори акції передали у приймальню міського голови, а подарунок залишили на площі. Перед дверима мерії «Запорожець» простояв ще кілька годин, а потім водій виконкому відігнав його на подвір’я однієї з державних установ – подалі від сторонніх очей. Правда, всюдисущі таксисти того ж дня виявили пропажу. Водії сфотографували частину будівлі, біля якої припаркований «Запорожець», вивісили фото на сайті Асоціації http://taksi.at.ua і пообіцяли цінні подарунки тим, хто першими назве вулицю й номер будинку, де «зараз відпочиває славнозвісне авто».
Віктор Анушкевичус до акції автомобілістів залишився підкреслено байдужим. Мер обмежився невеличким коментарем, який розповсюдила його прес-служба. „Показове дарування „Запорожців” свідчить про початок передвиборчої кампанії… Варто також відзначити, що жодних правовстановлюючих документів на перехід права власності на транспортний засіб голова обласної асоціації таксистів не надав», – йдеться у заяві. Мер також нагадав, що цьогоріч на ремонт доріг та міжбудинкових проїздів передбачено 16 млн. грн. Він визнав, що цих коштів недостатньо, аби якісно покращити стан міських шляхів, і єдиний спосіб кардинально виправити ситуацію – солідний кредит.
Насправді ж, незворушність мера була вдаваною. Того ж дня працівники МВК «пробивали» в ДАІ інформацію про «Запорожець». З’ясувалося, що подароване авто зареєстроване на якусь Єфросинію Ходоркіну, 1916 року народження, яка мешкала в Івано-Франківську на вул Василіянок, 12, кв. 3 (тепер там магазин) і померла у 2005 році. Навіть якщо нові власники користувалися машиною за гендорученням, імовірність провокації, «підстави» залишалася надто високою.
Нерви у Віктора Андрюсовича здали наступного дня. Під час вівторкової апаратної наради у виконкомі він таки відірвався на підлеглих. „Якщо хтось думає, що мене заїла вчорашня акція із „Запорожцем”, то — ні!” – сам почав розмову на неприємну тему мер, хоч ніхто з присутніх, звісно, й не ризикнув би поцікавитися. Далі Віктор Андрюсович хвилин сорок завзято шпетив управління комунального господарства та дорожників. „Вчора ввечері я їздив по місту, сам за кермом, — наголосив він. — Це просто жах — Вовчинецька, Василіянок, Хоткевича, Незалежності! Назвіть вулиці, де ви зробили порядок! Та немає таких вулиць… Хто робить Галицьку? Кіт там не валявся…”, – розійшовся міський голова і пообіцяв особисто проінспектувати роботу ремонтних бригад.
Хоча самі організатори «подарункової» акції категорично заперечували зв’язок з політикою, він від того не стає менш очевидним. Вибори міських голів – через рік. Саме час починати результативну передвиборчу роботу з громадською думкою. І кому, як не Віктору Анушкевичусу, це розуміти: свою боротьбу за мерське крісло він почав задовго до офіційного старту кампанії. За інформацією «ГК», голова Асоціації перевізників Роман Харук особливо тісно спілкується з членами опозиційної до міського голови місцевої організації ВО «Свобода». Саме з цього спілкування й народжуються ідеї простих, дотепних і недорогих у реалізації акцій, мета яких – не стільки підняти дороги, скільки опустити досі високий рейтинг мера. А що тутешні «свободівці» уміють робити вибори, вони довели в 2006 році, коли за два місяці короткої кампанії зуміли показати блискучий результат: їхній кандидат Олександр Сич тоді здобув друге місце.
Попри те, що Віктор Анушкевичус, як ніхто з його попередників, уважний до власного іміджу – невтомно працює з місцевими медіа, «світиться» на «Свободі» Шустера, танцює на різних балах і врочисто роздає відзнаки – ініціатива зараз у його опонентів. Вони технологічно виграють: креативні, дотепні акції, які порушують гостру й зрозумілу громаді комунальну проблематику, не можливо затьмарити телерепортажами і прес-релізами про нагородження каратистів, матерів-героїнь чи переможців конкурсу краси. Відтак, якщо погодитися з мером, що передвиборча боротьба почалася, то до перемоги в ній у Віктора Андрюсовича  лише два шляхи. Перший – відремонтувати дороги, навести лад в комуналці. Другий – спробувати здолати конкурентів їхньою ж зброєю. Перший спосіб, як видається, з розряду фантастики, залишається технологія?

Андрій СОВА

Коментар:
Оцінити ефективність антимерівських акцій, а заодно й проконсультувати Віктора Анушкевичуса, «ГК» запросив відомого українського політтехнолога, винахідника тимошенківської коси Олега ПОКАЛЬЧУКА: 

Люди, які влаштовують яскраві перформенси, передовсім орієнтуються на пресу, і їм справді для того, що вони вважають ефективністю, достатньо, аби щось велике і кольорове потрапило в телекамери. Велика кольорова пляма, як-от червоний «Запорожець», буде простіше сприйматися, легше і частіше коментуватися.
Ігнорувати такі піар-атаки – помилка. Нереагування посадової особи свідчить про страх неправильної реакції… Взагалі, у наших посадовців великі проблеми з почуттям гумору. Правильною реакцію було б вийти до людей, спробувати завести цю машину, показати, наприклад, що вона не заводиться, словом, імпровізувати… Завжди можна показати в якийсь спосіб, що з подарунком щось не гаразд. І немає значення, як є насправді. Оскільки перформенс робиться для преси, то й відповідь має бути для преси! Тому, міг би сказати опонентам мер, ви спочатку доведіть до ладу таку елементарну річ, як «Запорожець», а не вчіть, як керувати цілим дорожнім господарством. Словом, треба було виставити на сміх самих насмішників.
В кожному разі відповідь мера не мала б бути асиметричною. Тобто розсилка офіційних коментарів була абсолютно програшним, безпорадним ходом. Бо всяка формальна діяльність чиновника в Україні смішна і слабка апріорі. І справа не в конкретному посадовцеві – нічого особистого. Просто в українців вже за багато років виробилося скептичне ставлення до чиновницького стилю. Тому люди дуже жваво сприймають якісь виходи в народ і нетрадиційні ходи. В цьому сенсі київський мер ефективніший: так, він кумедний, смішний, але свій електорат утримує. Ще раз кажу: йдеться зараз не про мораль, а про технологію. Отже, якщо мер позиціонує себе таким, що стоїть над суспільством, – він у програшній ситуації. Якщо ж він з виборцями динамічно працює на рівні площі, на рівні вулиці, то йому такого типу «пред’яви» ніколи б не зробили.