Три дні – з 15 до 17 травня – в Івано-Франківську стали Днями Америки. З візитом на Прикарпаття прибув представницький десант Посольства США на чолі з Надзвичайним і Повноважним Послом США в Україні Джоном Теффтом.

Посол Джон Теффт не вперше завітав на Франківщину, але вперше – з кількаденним візитом. Така увага закономірна в контексті масштабного американсько-українського проекту з видобутку сланцевого газу, зокрема й з Олеського родовища, територія якого захоплює Прикарпаття. Але йшлося не тільки про газ. Фестиваль «Дні Америки в Івано-Франківську» став святом контакту культур. І навіть прикрий, дивний інцидент з фальшивим замінуванням приміщення, в якому відбувався один із заходів, не зіпсував свята.

Програма заходів була насиченою і різноманітною: серйозні дискусії про розвиток громадянського суспільства й круглий стіл про видобуток сланцевого газу чергувалися з демонстраціями американської кінокласики й автентичної кулінарної спадщини індіанців. Та попри щільність графіку Джон Теффт знайшов час для спілкування з «Галицьким кореспондентом».

 

– Пане Посол, Ви добре знаєте Україну ще з часів Помаранчевої революції…

Чесно кажучи, знаю навіть раніше, приблизно з 1991 року.

– Отже, можете оцінити розвиток країни фактично протягом усього часу її існування. Як, на Вашу думку, країна змінювалася і як змінилася? Які основні тенденції? 

Ви знаєте, я цього літа закінчуватиму свою посольську каденцію в Україні і тому, природно, замислювався над цими питаннями, навіть при тому, що я не працював з питань України весь час її незалежності, тобто якийсь час не займався, потім повертався до цих питань. Але, справді, певний досвід спостережень є.

Про серйозні зміни важко судити, коли ти сам знаходишся в процесі, який спричиняє ці зміни. Перевагу мають історики: вони дивляться на довші періоди розвитку і набагато чіткіше бачать, як усе змінювалося. А все ж я зупинюся на кількох моментах.

За 20 років незалежності України її суверенітет, територіальна цілісність залишається непорушною. І це не просте гасло. Це означає дуже конкретні речі, які є важливими для України, українців, для світу, для США також. По-друге, Україна чимало досягла, якщо дивитися на період з 1991 року, змін було чимало.

За цей час виросло нове покоління, яке вже виходить на передові позиції. Це покоління дуже відмінне від попередніх. Це доброзичні люди, які зовсім по-іншому відкриті до світу. Це дуже важливо! Та чи означає це, що Україна досягла того, що прагне український народ? Ні. Україні потрібно ще багато чого зробити, щоб добитися поступу в розвитку як  демократичної держави, в утвердженні верховенства права, в боротьбі з корупцією і в побудові більш сталої економічної моделі, яка в майбутньому могла б привести до процвітання. Тобто є багато сфер, де можна сказати, що склянка не є повною, але в той же час вона не є порожньою.

Не можу не звернути сьогодні увагу на питання свободи преси. Ми бачимо зараз з цим проблеми. В той же час Україна має цілий гурт дуже талановитих журналістів, які чудово роблять свою роботу, які не лише проводять журналістські розслідування, беруть гострі інтерв’ю, але й вказують на серйозні системні проблеми, які стримують подальший поступ країни.

Також хочу додати, що Україна стала на поріг підписання угоди про Асоціацію з Євросоюзом, і ми дуже сподіваємося, що угода таки буде підписана, і це стане історичною віхою у розвитку країни.

– Ви зовсім не згадали Помаранчеву революцію, яку багато хто також вважає віховою подією. До того ж, Ви також до неї мали певний стосунок як дипломат.

Так, я тоді був помічником заступника державного секретаря США з європейських та євразійських справ. Ми тоді були дуже схвильовані і мали великі надії, я тоді працював з нашим послом в Україні. Ми намагалися підтримати Помаранчеву революцію, тому що, на наш погляд, вона просувала країну в тих напрямках, про які я щойно говорив. Ми так само, як і багато українців, потім були розчаровані тим, що зміни, які обіцяла Помаранчева революція, не були втілені. Але важливим моментом є те, що ми не здаємось, ми продовжуємо бути тут і працювати, щоб допомогти Україні провести реформи, які повинні привести її до того суспільного стану, на який вона заслуговує.

– Ви стали послом якраз напередодні обрання Віктора Януковича Президентом України. Як оцінюєте ці три роки його президентства?

Можливо, якісь остаточні підсумки підбивати зарано, але я зазначу, що ми мали занепокоєння з приводу деяких процесів в Україні. Колишній державний секретар Клінтон окреслила їх як «відкат» від демократичних позицій. В це визначення, звичайно, входять і такі речі, як вибіркове правосуддя – справи проти колишнього прем’єра Юлії Тимошенко і міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, тиск і атаки проти преси, питання верховенства права. В цій галузі ми замість покращення бачимо, радше, погіршення.

Я ще пошлюся на свій власний нещодавній виступ в Національному економічному університеті в Києві, де я говорив про проблеми верховенства права і як це впливає на бізнес-клімат. Адже такі явища, як рейдерські атаки, неможливість досягти справедливості у судах тощо – все це дуже негативно позначається на розвитку країни.

Та хочу сказати і про позитивні моменти, які були теж суттєвими. Ми тісно співпрацюємо з Європейським Союзом і з Радою Європи, щоби надавати Україні допомогу в низці питань, які викладені в документах Саміту ЄС –Україна і стосуються реформи системи прокуратури, реформи системи судоустрою, зміни виборчих законів. В моєму посольстві є люди, які буквально день у день працюють з колегами з ЄС і відповідними представниками уряду України над цими питаннями. Не можна сказати, що досягнуто остаточних результатів, але все-таки є помітний поступ в галузях. Прикладом цього є новий Кримінально-процесуальний кодекс. Та це все не буде ефективним, поки не відбудуться радикальні зміни в системі прокуратури.

Ще хочу згадати про дуже позитивний поступ у наших спільних зусиллях з нерозповсюдження зброї масового знищення. Ми виконуємо угоду, за якою Україна позбувається свого збагаченого урану. Ми їй допомагаємо перетворити його на низькозбагачений і збудувати новітній прискорювач елементарних частинок.

– Які Ваші висновки про минулорічні парламентські вибори? Чи зауважили Ви радикалізацію суспільства в Україні, прихід націоналістичних партій в парламент? Яка Ваша думка з цього приводу?

Після виборів нашу позицію висловила Хілларі Клінтон, яка сказала, що ми поділяємо думку міжнародних спостерігачів, зокрема з ОБСЄ, що вибори 2012 року стали кроком назад порівняно з попередніми загальнонаціональними виборами. Основні проблеми такі: відсутність рівноправного поля гри для учасників виборів, використання адміністративного ресурсу, незбалансоване висвітлення виборчих кампаній у ЗМІ, непрозорість фінансування виборчих кампаній політичних партій.

Щодо результатів правих партій в США є занепокоєння – і в уряді, і в низці американських організацій – з приводу антисемітської тональності деяких висловлювань провідних діячів партії «Свобода».  Ми спілкувалися безпосередньо з лідерами партії і про це їм казали. Ми знаємо, вони добре розуміють, що з нашої точки зору такі речі неприйнятні і ми засуджуємо усі форми антисемітизму, ксенофобії, гомофобії. Це не повинно проявлятися ні в національному, ні на міжнародному рівнях. В країні, яка збирається дотримуватися західних стандартів у своєму розвитку, це неприйнятно!

– З іншого боку, дуже помітна тенденція до ре-радянізації України, яку провадить правляча команда, повернення до радянських міфів і ідеологем. Як Ви ставитеся до цієї тенденції? 

Так, в Україні і справді існує чимало тенденцій, які часто суперечать одна одній. Я впевнений, що український народ не хоче жодних проявів фашизму, не хоче ксенофобських крайнощів. В США нам вдалося виробити політичну систему, в якій не мають успіху ні вкрай праві, ні ліві радикальні партії, а успішними є центристські сили. Україні також варто придивитися до досвіду успішних європейських країн.

– Що в США думають про «руський мір», в який сьогодні активно втягують Україну?

Нагадаю слова Хілларі Клінтон, яка перед відходом з посади сказала, що США не підтримують жодних спроб якогось відновлення, відродження колишнього Радянського Союзу. Ми неодноразово казали, в тому числі і на рівні наших найвищих лідерів, що не приймаємо концепції сфер впливу. Ми вважаємо, що країни мають самі суверенно визначатися і самі вибирати собі союзи, до яких вони приєднуються. Україна повинна мати гарні стосунки з усіма країнами-сусідами, але в той же час повинна бути суверенною, незалежною і цілісною державою.

– Ви вже згадували, що сподіваєтеся, що Україна в цьому році підпише угоду про асоціацію з ЄС. Протягом двох десятиліть Ви спостерігали, як Україна постійно уникає геополітичного вибору, проводячи так звану політику багатовекторності. Та цього року, схоже, таки доведеться робити якийсь рішучий крок – або ЄС, або Митний союз. Які шанси на користь угоди з ЄС, на Вашу думку?

Я дуже сподіваюсь, що ця угода буде підписана. Ми з самого початку були палкими прихильниками цієї угоди і ними залишаємося. Я думаю, більшість українців саме цього хочуть. Вони вважають, що Україна повинна мати європейське майбутнє. Це не означає, що не треба мати добрих відносин з Росією. Але якщо йдеться, зокрема, про конкретні правила торгівлі, то тут треба вибирати. США також зараз ведуть переговори з приводу укладення великої, колосальної, угоди торгівлі з ЄС. Якщо поглянути на це з економічної точки зору, я бачу величезні переваги цього союзу для України.

– Вважається, що сьогодні у зв’язку з серйозною економічною кризою ані ЄС, ані США не надто переймаються станом справ в Україні. Недавно один з Ваших попередників на посаді, Стівен Пайфер, заявив, що Янукович сьогодні надто переоцінює важливість України для Заходу. Як гадаєте, справді переоцінює? І які можуть бути наслідки такої помилки? 

Сполучені Штати твердо налаштовані підтримувати відносини з Україною. Робочі групи нашої Комісії із стратегічного партнерства продовжують зустрічатися. Минулого місяця Київ відвідала заступниця Державного секретаря з політичних питань, а вже цього – міністр закордонних справ Леонід Кожара зустрічався у Вашингтоні із держсекретарем Джоном Керрі. Кажучи коротко, наш діалог триває як з просування вперед у царинах згоди, так і з чіткого окреслення того, які існують розбіжності, зокрема щодо вибіркового переслідування. З цього останнього питання одноголосно ухвалена минулого року резолюція Сенату теж демонструє, що Україна залишається важливою для США – і не лише для Адміністрації.

Стівен Пайфер висловлює свої оцінки тепер як незалежний експерт, але гадаю, він власне мав на увазі, що Захід не повинен керуватися аргументами, що, мовляв, критикувати уряд України означає підштовхувати його до Росії і Митного Союзу. Можливо, варто звернутись до нього самого, щоб детальніше з’ясувати його думку.

Я ж можу запевнити: США вважають, що Україні слід мати гарні стосунки із усіма її сусідами. Росія завжди буде важливим торговельним партнером для України – через географію і історію двох країн. Президент Янукович неодноразово підтверджував свій намір йти шляхом тіснішої інтеграції з Європейським Союзом, і ми усіляко підтримуємо таке рішення як віддзеркалення прагнень народу України.

– Як фахівець з пострадянського простору і Східної Європи, які Ви взагалі бачите тенденції на цьому просторі в сенсі розвитку-згортання демократії? Чому, на Вашу думку, у Грузії відбувся такий “відкат”? Можна Грузію вважати поразкою американської політики на пострадянському просторі?

Як посол США в Україні, я завжди радий обговорити питання американсько-українських відносин, але щодо Грузії, я вже не посол в тій країні. Тому переадресую вас до мого колеги у Тбілісі по коментар щодо американського погляду на політичні події там.

– Очевидно, що Україна сьогодні задихається від браку фінансових ресурсів і гостро потребує кредитного плеча, зокрема й підтримки МВФ. А однак, співпраці не виходить. Чому?

Ми заохочуємо уряд України відновити взаємодію з МВФ у напрямку віднайдення розв’язань економічних проблем. В інтересах самої України впроваджувати реформу енергетичного сектору, зменшувати бюджетний дефіцит і переходити до гнучкого обмінного курсу.

Співпраця передбачає виконання висунутих МВФ умов, бо це є частина досягнутої шляхом переговорів домовленості.

– Що лякає американських інвесторів в Україні? 

Стисла відповідь звучатиме так: американські корпорації кажуть мені, що аби допомогти Україні вивільнити свій економічний потенціал, найперше потрібні зміни у діловому, комерційному середовищі. Вони хотіли б витрачати менше часу на податкові перевірки і більше – на пошук шляхів зростання. Бізнес має бути впевнений, що контракти і домовленості безумовно виконуватимуться, що права інтелектуальної власності захищено.

Корпорації шукають економіки і споживчі ринки, які могли б динамічно зростати внаслідок розумного макроекономічного менеджменту і у середовищі, де міцно вкорінене верховенство права. Таке середовище може створитися лише за умови відданості справі реформ і побудові інклюзивних, міцних інституцій.

Ці реформи абсолютно необхідні для залучення іноземних інвестицій у таких масштабах, яких потребує Україна для розробки своїх енергетичних ресурсів і посилення енергетичної безпеки. Експерти кажуть, що Україна могла б прийняти вдесятеро більше, ніж нинішній обсяг прямих іноземних інвестицій, якби було повністю знято наявні проблеми з бізнес-кліматом.

– Ще під час свого представлення на посаді посла Ви зазначили, що економічне процвітання України залежить від реформування енергетичного сектору, США і ЄС в цьому готові допомагати. І як за ці три роки допомогли? 

Ми вважаємо, що у низці ключових напрямків, де ми працювали разом, досягнуто справжнього поступу.  Наприклад, енергійний діалог у Робочій групі з енергетичної безпеки в рамках Комісії із стратегічного партнерства і напрацьовані в результаті механізми співпраці дозволяють Україні рухатися вперед із розвідкою нетрадиційних джерел газу і нафти, а також покращувати надійність і безпечність атомних електрогенеруючих потужностей.

Досягнутий Меморандум про порозуміння з нетрадиційного газу відкрив шлях для дослідження Геологічною службою США потенційних покладів сланцевого газу в Україні, а очікуване підписання контракту між компанією «Шеврон» і урядом України означатиме, що ми пропонуємо подальшу підтримку просто тут, в Івано-Франківській області.

Крім того, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) реалізувало в Україні проект реформи муніципального опалення, і 13 травня в Києві відбулася заключна конференція, що підбила підсумки чотирирічної співпраці із 25-ма українськими містами і Міністерством регіонального розвитку у покращенні енергозбереження на муніципальному рівні. Проект було запущено у лютому 2009 року, відбувалася спільна робота з урядом України і місцевою владою із запровадження системних покращень в опалювальному секторі на трьох рівнях: національному, муніципальному і споживчому. Проект сприяє створенню фінансово життєздатного і стабільного сектору районного опалення, який надає населенню, суспільним установам і місцевій промисловості якісні послуги. В результаті проекту реформи муніципального опалення муніципалітети зекономили 295 мільйонів кубометрів природного газу, залучили 175 мільйонів доларів на проекти енергозбереження, зменшили викиди вуглецю на 534 тисячі тонн, створили Незалежну регуляторну агенцію комунальних служб і п’ять регіональних центрів перепідготовки, забезпечили теплом 172 тисячі мешканців нових будинків і ще 540 тисячам людей принесли покращення шляхом різних аспектів проекту.

– Сьогодні уряд намагається внести зміни в законодавство, які стосуються ГТС, – передбачити можливість оренди чи навіть приватизації «труби». Гадаєте, це і є «реформування енергетичного сектору», чи, як застерігає опозиція, підготовка до здачі стратегічного ресурсу Росії?

Газотранспортна система України – важливий стратегічний ресурс країни. Мені важко судити про деталі пропонованих законодавчих змін. Однак я закликав би усіх, задіяних у прийнятті рішень щодо майбутнього газотранспортної системи, зважати на довготермінові інтереси України і її народу. Це включає такі питання, як доступ до ГТС і підтримання її робочого стану, що потенційно може впливати на залучення іноземних інвестицій, потрібних Україні для розробки своїх енергетичних ресурсів, включаючи і нетрадиційний газ.

– Ви стежите за реакцією українського політикуму на проекти з видобутку сланцевого газу? Є сили, які висловлюють застереження до цього проекту, причому з різних ідеологічних таборів – проросійського і націоналістичного. Що б Ви сказали цим політикам? 

Екологічні групи і в США висловлювали занепокоєння видобутком сланцевого газу.  Перебуваючи в Києві трохи раніше цього року, очільник енергетичного офісу в Державному департаменті Карлос Паскуаль сказав, що занепокоєння – це добре, бо ми завжди повинні ставити питання. Але також і відповідати на них потрібно на основі фактів, і якраз так ми намагаємося чинити у Сполучених Штатах. Що ми зробили у США? Ми дуже уважно роздивилися процес видобутку сланцевого газу і як він потенційно впливає на якість повітря, на воду, як використовуються хімічні сполуки, потрібні для фрекінгу, чи є вплив на сейсмічну активність. Ми документуємо всі уроки і намагаємося ділитися ними з нашими друзями по всьому світу.

Хотів би нагадати, що у листопаді минулого року ми спільно з Івано-Франківським університетом нафти і газу зорганізували форум, на який привезли експертів зі США, в тому числі з тих штатів, де розроблено ретельну регламентацію видобутку сланцевого газу, який там провадиться, – Пенсильванії, Колорадо і Техасу. І вони ділилися набутими знаннями і досвідом з українцями. Ми і надалі заохочуватимемо такого роду обговорення: вже під час цього візиту, 16 травня, я взяв участь у круглому столі зі сланцевого газу, оскільки що більше країна і громади знають, як правильно розробляти цей ресурс, то кращі шанси, що його використовуватимуть із користю для всієї нації, ну і, звичайно, це матиме позитивні глобальні наслідки.

– США постійно і вагомо підтримувало в Україні розвиток інституцій громадянського суспільства. Ви особисто презентували в Івано-Франківську один з безлічі проектів у цьому напрямку – ТехКемп.2.0. А якщо відверто, у Вас ніколи не виникало сумнівів в ефективності таких витрат грошей американських платників податків? Чи буде США й надалі підтримувати в Україні громадянське суспільство? Які проекти сьогодні пріоритетні?

 

Ми уважно моніторимо роботу отримувачів наших грантів, щоб мати певність, що вони роблять соціально значущі справи і розвивають самодостатні інституції. Ми вважаємо зростання ролі і ефективності груп громадянського суспільства в Україні ознакою того, що ми підтримуємо добре збалансований пул організацій.

За 21 рік американська допомога США Україні склала майже 5 мільярдів доларів, що є найбільшим обсягом, який надавався на двосторонній основі. Із цієї загальної суми близько 815 мільйонів доларів пішло на сприяння демократії і програми обмінів.  Мета – допомагати створенню сталої інституційної бази, яка просуває демократію і права людини. А за обмінними програмами, починаючи із 1992 року, у США побувало понад 40 тисяч українців.

– Як оцінюєте стан свободи слова в Україні? Що робить Посольство США для підтримки свободи слова в країні? 

Ми і надалі ретельно стежимо за подіями у царині свободи преси в Україні і порушуємо перед українською владою питання, що викликають стурбованість, під час рутинних дипломатичних контактів та на засіданнях нашої двосторонньої Робочої групи з політичного діалогу і верховенства права. Ми помітили зростання втручання влади і тиску на ЗМІ, а також зростання насильства щодо журналістів з боку чиновників національного і місцевого рівнів та з боку невстановлених наразі осіб.

USAID та посольський відділ зв’язків з громадськістю мають розвинену грантову програму та інші проекти на допомогу у розвитку незалежних професійних ЗМІ в Україні і на заохочення роботи молодих журналістів у жанрі розслідувань.

– Ви задоволені проведенням Днів Америки у Франківську? Що думаєте про інцидент із фальшивим замінуванням в Університеті нафти і газу? Які загалом враження від спілкування з місцевою владою? 

Загалом, я дуже задоволений фестивалем «Дні Америки в Івано-Франківську». Передусім тому, що на заходах побувало дуже багато людей з міста і області. І вони казали нам, що їм сподобалося. Як я сказав при завершенні виступу групи “Alloy Orchestra”, що музично супроводжувала показ фільму Бастера Кітона «Генерал», я думаю, що для усіх це був незабутній досвід. Здається, глядачам сподобалися і наші документальні фільми. Я був у захваті від того, скільки студентів прийшло на Американський освітній ярмарок. Чималу увагу публіки і преси привернули шеф-кухарі американської індіанської кухні.

Звичайно, нам прикро, що сталося те фальшиве замінування, але ми не хочемо, щоб це кидало тінь на наш візит.

Це мій другий приїзд до Івано-Франківська, і я вдруге вражений щедрістю і гостинністю тутешніх людей, не в останню чергу губернатора Михайла Вишиванюка і мера Віктора Анушкевичуса та їхніх дружин. Жодних слів не вистачить, щоб належно подякувати івано-франківцям за те, якими пам’ятними вони зробили для мене ці візити, і за те, що так підтримали «Дні Америки».

Розмовляв Сергій БОРИС