Відомий франківський поет і прозаїк Юрій Андрухович у своєму блозі на порталі Zbruc прокоментував дійство PORTO FRANKO ГОГОЛЬFEST.

“З Франика пишуть, що  “Гогольfest” відбувся напрочуд вдало, і зворушеним аж такою до себе увагою аборигенам по-справжньому лягли на душу культурні неоколонізатори з їхнім привозним contemporary.

Що ж, усе як і мало бути: франківці переважно зворушуються вже тим, що до них узагалі хто-небудь приїздить. Франківці взагалі охоче зворушуються. Таке вже в них місто – зворушлива оаза вдячності і комфорту.

Утім ця провінція не завжди була аж такою провінційною. Бували і у Франику часи, коли про нього навіть по всяких києвах казали «культурна столиця, йопрст».

Але й самі франківці про ті часи не дуже пам’ятають, бо вони, звичайно, в далекому минулому. Тому, де валили стіни. Принаймні одну з них – берлінську.

Я мушу дещо пояснити. Моє рідне місто Франик (офіційна назва – Івано-Франківськ) за радянських часів було закритим для будь-яких іноземців. Причиною цього стало кілька секретних заводів, на яких вироблялося «щось» – певні загадкові деталі для якихось військово-космічних потреб. Це було схоже на «зону». За всієї закритості Радянського Союзу в цілому нам випало жити в одному з найзакритіших його загумінків.

Тож упродовж весни ми збиралися по кав’ярнях і фантазували на тему, як це можна змінити. Тобто як відкрити місто. Те, що ми взагалі почали фантазувати саме на таку, ще донедавна не зовсім безпечну тему, було незаперечним наслідком радикальної зміни суспільних настроїв. Ім’я цієї зміни – перебудова, і я досі не знаю, кому за неї слід подякувати передусім. Горбачову? Тьху ти, тільки не йому. Дисидентам? Рок-н-ролові?

1989-й був роком магічним. У ньому втілювалося неможливе. Скажімо, таке: навесні кілька ідеалістичних «представників молодого андеґраунду» починають мріяти про якесь нездійсниме міжнародне мистецьке дійство. А вже в листопаді воно стає реальністю і справді відбувається! У ньому беруть участь кілька сотень митців із 43 (як зараз пам’ятаю цю фантастичну цифру) країн світу. Усе наше місто, досі закрите і сіре, починає жити сучасним мистецтвом (contemporary art, yesssss). Юрми відвідувачів, перші телекамери і дух карнавалу та близької перемоги – ось як це було”, – йдеться у блозі.

Нагадаємо, у Франківську шалений виступ групи BRUTTO закрив фестиваль PORTO FRANKO ГОГОЛЬFEST.