З каналізації – у річку

У селі Ямниця, неподалік від Івано-Франківська, розташована станція аерації стічних вод комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром». Щодня вона приймає десятки тисяч кубометрів стічних вод, а після кількох етапів очищення скидає очищену воду в Бистрицю. Про те, як відбувається цей процес та з якими найбільшими проблемами довелося зіткнутися у цій справі підприємству, дізнавався «Галицький кореспондент».

 

Етапи очищення

Стічна вода з міста потрапляє на очисні споруди по двох колекторах діаметром 2000 та 1200 мм. За добу станція приймає 80-84 тис. кубометрів нечистот. Очищення стоків відбувається у два етапи: механічна та біологічна очистки. Механічна очистка поділена ще на три етапи.

На її першому етапі решітки виловлюють сміття, яке приходить із стічною водою, на другому – аеровані пісколовки видаляють з неї пісок, що потрапляє у сплавну каналізацію центральної частини міста, коли падають дощі або тане сніг. Третій етап – це первинні радіальні відстійники, де вода очищується від таких собі завислих речовин та жирових накопичень, які ще зашилися. «За рахунок різкого зниження швидкості відбувається розділення. Завислі речовини осідають на дно, а жир спливає вверх», – пояснює керівник станції аерації Олександр Дячук.

Далі йде біологічна очистка. Вона відбувається за допомогою спеціально вирощених біологічних організмів, які пристосовані саме для нашої стічної води. У вторинних відстійниках мулова суміш осідає на дно, а очищена вода через переливи збирається у лотки та передається трубопроводом у річку.

«Ми скидаємо воду в Бистрицю, тому Державне управління екології дає певні гранично допустимі концентрації, в які ми повинні вкладатися по 20-ти показниках», – додає начальник технологічної дільниці станції аерації Галина Команяк.

Сам мул насосами відкачується та розподіляється. Частина його повертається в аеротенк, а надлишок відкачується на мулові майданчики.

 

Велика реконструкція

З 2012 по 2014 роки на станції аерації провели реконструкцію очисних споруд. Олександр Дячук каже, що до неї йшли довго – вперше про це заговорили ще в 2001 році, але спочатку коштів не було, а далі тягнулося оформлення технічної документації, відбувалися тендери…

Проект реконструкції розділили на два лоти: оновлення технологічної лінії очисних споруд та побудова лінії обробки осаду. Так, вдалося відремонтувати головну насосну станцію та замінити обладнання, збудувати з нуля горизонтальні пісколовки, реконструювати первинні відстійники та придбати до них додаткові насоси.

Щодо біологічної очистки, то тут реконструювали аеротенки, а все технологічне обладнання закупили нове. Такі ж зміни відбулися на вторинних відстійниках. «А от болюче питання у нас із другим лотом», – каже пан Дячук. Питання щодо обробки осаду на сьогодні все ще не вирішено, а його вже немає куди дівати. Весь осад, до речі, зберігається на території очисних споруд на спеціально облаштованих полях.

 

Рівняння на Європу

На реконструкцію станції аерації витратили 6 млн. євро, які виділив Міжнародний банк реконструкції та розвитку під гарантії уряду. У тендері брали участь європейські країни, а виграла польська фірма «Еколог».

Окрім самої реконструкції, керівник станції відзначає також обладнання, частину якого закупили за кордоном: «У нас воно гарної якості. Наприклад, насоси встановлювала нідерландська фірма «ABS», аераційну систему поставили італійську, у відстійники обладнання купили в польської фірми».

Перед початком робіт вивчали ситуацію в Польщі й робили реконструкцію саме за їхнім прикладом. Проте, звичайно ж, зробити все, як у поляків, не вдалося, бо доводилось економити. «Наприклад, є таке польське місто Бидгощ. Там очисні споруди приблизно такі, як наші. Вони коштують близько 138 млн. євро, ми ж провели реконструкцію за 6 млн. євро. Тому коли нам говорять, що ми використали дуже багато коштів, то я порівнюю ці цифри», – зазначає Олександр Дячук.

Керівник підкреслює, що вкладали кошти в найнеобхідніше, але зараз Франківськ може навіть позмагатися з тією ж Польщею за якістю очищення стічних вод.

Спеціалісти з «Водоекотехпрому» тепер часто їздять в Європу – дивляться, що можна перейняти від закордонних колег. Зокрема, декілька тижнів тому пан Дячук їздив у столицю Молдови – Кишинів, бо там є спеціальні технології для обробки осаду – ємності, куди закачують осад і обезводнюють його. Він оглянув їх, і вже зараз економічна служба вираховує, чи доцільно впроваджувати таку систему в Івано-Франківську.

Керівник станції додає, що в Україні проблема з обробкою осаду не вирішена ні в одному місті, бо для таких робіт потрібно знайти інвестора. Проте дехто вже робить реконструкцію так, як у Франківську. «Нам кажуть, що ми проробили важку працю, бо мали малий бюджет, але багато роботи», – підсумовує прес-секретар КП «Івано-Франківськводоекотехпром» Володимир Шпег.

 

Каналізація – не смітник

Разом із стічною водою до станції аерації припливає багато побутового сміття. «Таке враження, що мешканці Івано-Франківська переплутали каналізаційний трубопровід із сміттєпроводом», – зауважує Олександр Дячук. А так не має бути, тому що очисні споруди розраховані суто на очистку стічних вод.

Прибирати це побутове сміття працівники «Водоекотехпрому» змушені самі. «Насправді у нас багато чого робиться руками. Ми робили реконструкцію первинних відстійників, але побутове сміття людям доводиться граблями збирати», – каже Галина Команяк.

Є на станції ще одна проблема, яку створює полігон твердих побутових відходів. «Він нам скидає фільтрати, а це дуже складна речовина», – пояснює керівник. Наші очисні споруди для такого фільтрату не годяться. Але оскільки станція вибору не має, то кожного дня потроху приймає ці речовини, хоча вони й ускладнюють роботу.

«Нам би ще якийсь усереднювач побудувати. Тобто такий собі резервуар для рівномірної подачі стоків. Коли, наприклад, було б багато стоків, ми не приймали би все одразу, а наповнювали його і потім у суху погоду очищували», – додає пані Команяк.

За очищенням стічних вод Івано-Франківськ далеко не останній в Україні, адже наша станція аерації однією з перших зробила реконструкцію. Проте проблеми залишаються, і працівники комунального підприємства борються з ними по-різному. Зокрема, щоб вирішити питання з обробкою осаду, шукають інвесторів. А щоб у майбутньому франківці не плутали каналізацію і сміттєпровід, розповідати про проблему сміття у стоках починають ще дітям, які часто приїжджають сюди на екскурсії.

Людмила ОЛЕНЮК

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!