Терміни «зелена енергетика» та «зелена економіка» – зараз серед світових трендів. Це не дивно, адже забруднення повітря щороку вбиває мільйони людей та приносить колосальні збитки. Крім того, запаси нафти, газу та вугілля досить швидко вичерпуються. Перехід до економіки, орієнтованої на збереження довкілля, є абсолютно необхідним.

 

ЄС переходить на воду, вітер та сонце

Ще в 1972 році група дослідників на чолі з молодим вченим Деннісом Медоузом вивчала довгострокові наслідки зростання населення, промислового і сільськогосподарського виробництва, споживання природних ресурсів та забруднення довкілля. Ця доповідь під назвою «Межі зростання» (The limits to growth) розповідає про те, що в середині ХХІ сторіччя світові ресурси вичерпаються, але це можна змінити, перейшовши від зростання до розвитку.

А згідно з оновленими даними, які вийшли у 2018 році, існує високий ризик того, що системи, які підтримують життя людства на Землі, перетнуть точки неповернення,  вивільнивши незворотні деструктивні процеси ще до 2050 року.

Така проблема не могла залишити світові уряди байдужими. У 1972 році рішенням ООН була створена Програма ООН з Довкілля (ЮНЕП – від англ. United Nations Environment Programmе). Вона спрямована на вирішення найгостріших проблем з екологією та покращення діалогу між країнами у цій сфері.

У 2011 році ЮНЕП опублікувала доповідь «Назустріч зеленій економіці: шляхи до сталого розвитку та викорінення бідності». Вона визначає зелену економіку як таку, яка підвищує добробут людей і забезпечує соціальну справедливість, і при цьому істотно знижує ризики для навколишнього середовища. У найпростішому розумінні зелена економіка – це низькі викиди вуглецевих сполук і ефективне використання ресурсів, що відповідає інтересам всього суспільства та забезпечує його сталий розвиток без шкоди для довкілля.

Згідно з аналітичною запискою Національного інституту стратегічних досліджень, однією з причин неефективності державної політики сталого розвитку в Україні є традиційне для пострадянських країн домінування індустріального ресурсокористування за умов природоохоронного нормативно-регулюючого підходу.

«Досвід країн ЄС свідчить, що проведення державної політики сталого розвитку потребує координації зусиль не тільки органів виконавчої влади, але й широкого кола громадських організацій, «зеленого» бізнесу, експертного середовища та ЗМІ. Умови Угоди про політичну асоціацію України та ЄС передбачають впровадження сталого економічного розвитку та механізмів зеленої економіки, що відповідає принципам реалізації стратегії сталого розвитку, прийнятої на саміті ООН «Ріо+20», – йдеться у тексті документу.

І дійсно, в Європі впродовж останніх років серйозно займаються «озелененням» економіки. Згідно з «Енергетичною стратегією 2020» (2020 Energy Strategy), до 2020 року ЄС має намір скоротити викиди парникових газів щонайменше на 20%, збільшити частку поновлюваних джерел енергії до щонайменше 20% споживання та досягти енергозбереження на рівні 20% і більше. Всі країни ЄС також повинні досягти показника у 10% відновлюваної енергії, яка використовується в транспортному секторі.

1 вересня 2017 р. набула чинності Угода про асоціацію між Україною та ЄС. Вона засвідчила новий формат відносин на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. Виконання Угоди про асоціацію передбачає, зокрема, співробітництво у сфері розвитку та підтримки відновлюваної енергетики з урахуванням принципів економічної доцільності та охорони навколишнього середовища, а також альтернативних видів палива.

У ній згадується і про надзвичайно актуальну останнім часом сферу охорони навколишнього середовища та зеленої енергетики – питання енергоефективності та чистого виробництва. Згідно зі статтею Угоди №360, Україна та ЄС планують співпрацювати в питаннях охорони довкілля, таким чином сприяючи реалізації довгострокових цілей сталого розвитку і зеленої економіки.

 

Альтернативна енергетика Прикарпаття

Уряд України прийняв енергетичну стратегію до 2035 року, якою передбачено зниження енергоємності економіки у два рази, а також збільшення виробництва як традиційних, так і альтернативних джерел енергії. Частка останніх, за планами Кабміну, має становити 25%.

В Івано-Франківській області цю ініціативу уряду розуміють і підтримують. Людмила Петришин, начальниця відділу енергоефективності та енергозбереження департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Івано-Франківської ОДА, зауважує, що мова йде не лише про енергопостачання, а й про екологію та про соціальні проблеми.

«Тема енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії на сьогодні є надзвичайно актуальною у зв’язку з екологічними та ресурсними проблемами світу. За висновками науковців нашого краю, область має значний потенціал щодо сонячної та вітрової енергетики. І кількість об’єктів у цих сферах стрімко зростає. Сьогодні в нас вже функціонує 15 промислових сонячних електростанцій, загальна потужність яких складає понад 55 мегават», – розповідає Петришин.

Промислові СЕС розміщені в декількох районах Прикарпаття. Темпи їх будівництва вражають. У 2018 році кількість сонячних електростанцій зросла удвічі, і така тенденція продовжиться в наступному році. Інвестори з України та ЄС проявляють інтерес до Івано-Франківщини, адже тут є значні площі, виснажені сільським господарством, які можна використовувати для розміщення СЕС.

«У найближчій перспективі матимемо ще десять великих сонячних електростанцій. Сума інвестицій у наш регіон протягом 2017-2018 років склала 855 млн. гривень. Це як українські, так і зарубіжні компанії, які розуміють вигоду і перспективу такого виду бізнесу. В Україні діє дуже вигідний «зелений» тариф. Зараз це 18 євроцентів за кіловат-годину для сонячної енергетики та 11,6 – для вітрової. Ці тарифи будуть поступово знижуватись із розвитком ринку. Також на відновлювану енергетику дуже легко взяти кредит у банку», – додає Петришин.

«Зелений» тариф в Україні є дійсно високим, в Європі він у середньому в два-три рази нижчий і складає 6-8 євроцентів за кіловат-годину. Можливість заробити на електроенергії і одночасно бути в тренді, використовуючи енергію сонця та вітру, приваблює як малий, так і великий бізнес. Адже більшість українців зараз купують електроенергію по 90 коп. за кіловат, а за 1 кВт виробленої сонячної енергії виробник отримує від держави 5 грн. 66 коп. Тож в експертних колах починають висловлювати побоювання, що такі тарифи, в разі відсутності аукціонів та конкуренції, призведуть до надмірного субсидування великих енергокорпорацій державою.

На території Івано-Франківщини є біогазовий завод у с. Копанки Калуського району та біогазова установка з переробки сміття у с. Рибне Тисменицького району. Також цього року в с. Шевченкове на Долинщині запустили першу чергу вітрової електростанції, що вже згенерувала понад 80 тис. кВт-год електроенергії. Планується будівництво ще кількох таких станцій.

Івано-Франківська обласна рада прийняла цільову програму енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії на 2016-2020 роки. В її рамках зменшується споживання енергоносіїв, як-от природний газ та нафта. Натомість споживається енергія, вироблена з відновлюваних джерел. Також там йдеться про ще одну дуже важливу сферу – енергоефективність та енергозбереження.

Зараз на Івано-Франківщині обсяг енергії, виробленої за допомогою сонця та вітру, є незначним – 0,3% від загальної цифри. Це пов’язано, зокрема, з наявністю в області Бурштинської ТЕС, потужність якої становить 2300 мегават, та інших електростанцій. Втім відновлювана енергетика стрімко розвивається, адже люди розуміють переваги екологічно чистої енергії. Це стосується як великих підприємств, так і простих прикарпатців, які часто ставлять на своєму подвір’ї невеликі сонячні електростанції. Наразі вже 360 приватних домогосподарств Івано-Франківщини генерують сонячну енергію, що є п’ятим показником серед областей України.

 

Інвестиція у власне майбутнє

Прикарпатці з ентузіазмом сприйняли таке нововведення, як сонячна енергетика. Звісно, люди розуміють всю важливість екологічних проблем України та світу, але, крім цього, на енергії сонця можна непогано заробляти.

Одним із підприємств, яке зайняло цю економічну нішу, стала франківська компанія «Еко Енергія». Її фахівці пропонують готові рішення для будівництва різних видів домашніх сонячних електростанцій під ключ. Це мережеві та автономні сонячні електростанції, резервні та гібридні електростанції з використанням сонячних батарей. Також вони надають прикарпатцям фахові консультації щодо оформлення «зеленого» тарифу для фізичних та юридичних осіб.

Оксана Якушевич, керівниця відділу продажу «Еко Енергії», розповідає, що їхнє підприємство докладає всіх зусиль, щоб внести позитивні зміни в навколишнє середовище, надаючи виняткові продукти та послуги, які відповідають конкретним потребам споживачів.

«Наша компанія на ринку вже третій рік. Ми обрали саме цю сферу, адже за нею – майбутнє, і роботи в напрямку відновлюваної енергетики ще дуже багато. Наразі в Україні лише 6% енергії виробляється з сонця, вітру та біомаси, а згідно з планами уряду, до 2020 року ця цифра має скласти 11%. Тож інвестиції в сонячну енергетику є дуже перспективними. Крім всього іншого, вони можуть зробити вас енергонезалежними», – каже Якушевич.

За її словами, у 2018 році СЕС стали дуже популярними серед мешканців Івано-Франківщини, піднявши область у відповідному рейтингу на п’яте місце в Україні та на друге – на Західній Україні. І стрімкий розвиток галузі, згідно з прогнозами численних експертів, продовжиться в наступні роки.

«Незважаючи на те, що, порівняно з південними чи центральними областями, в нас не так вже й багато сонячних днів, люди все одно дуже цікавляться сонячними електростанціями. До нас звертаються як власники приватних будинків, так і мешканці багатоквартирних. За три роки нашої діяльності ми вже встановили понад 50 невеликих домашніх СЕС, і їхня спільна потужність складає приблизно 1 мегават», – додає керівниця відділу продажу.

Згідно з чинним законодавством, максимально дозволена потужність домашньої сонячної електростанції в Україні – 30 кВт, що є досить значною величиною. До прикладу, в більшості країн Європи ця цифра в рази менша. Крім того, «зелений» тариф у нас також є одним із найвищих у світі, і цим варто користуватись, принаймні поки його суттєво не зменшать.

Придбати собі таку станцію (разом із послугами з її доставки та встановлення) коштуватиме приблизно 600 тис. гривень. Ще будуть чималі супутні витрати, як-от встановлення двонаправленого лічильника електроенергії та надійнішої електромережі в будинку. При цьому 30-кіловатна СЕС за рік приносить приблизно 150-200 тис. грн. доходу, що дозволяє окупити витрати за п’ять років, а далі отримувати практично чистий прибуток. Як показує досвід «Еко Енергії», прикарпатців найбільше цікавлять сонячні електростанції саме такої потужності.

При цьому немає практично ніяких бюрократичних складностей. Якщо ви встановили собі сонячну електростанцію, то потрібно подати пакет документів (лінійну схему вашої станції та дані щодо її потужності, техпаспорт тощо) в обленерго. Не потрібно оббивати пороги численних кабінетів і просити якісь дозволи – ви просто подаєте заявку і починаєте працювати.

«Гарантія на обладнання в середньому складає 10-20 років. Після цього терміну генерація енергії починає падати, досягаючи 80% від початкового виробітку. Якщо ваша станція дійсно пропрацює 25 років, то її потужність суттєво впаде, після чого треба буде поставити кілька нових панелей, які до того часу стануть ще ефективнішими, адже обов’язково винайдуть нові технології. Теоретично одна панель може працювати 40-50 років, після чого повністю припинить виробляти енергію. Далі її треба утилізувати, і в світі над цим питанням вже задумуються. Знаємо, що у Франції нещодавно відкрили підприємство, яке цим займеться. Але в Україні це відносно нова галузь, і про такі речі ще ніхто не переживає. Про це думати будемо потім», – пояснює Володимир, працівник компанії «Еко Енергія».

Використання енергії сонця дозволяє не лише заробити, а й відмовитися від споживання інших енергоносіїв, стати енергетично незалежним від держави. Підприємці називають це «сам собі електростанція» і кажуть, що за цим майбутнє.

Тарас ВОЛОШИН

 

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ у регіони» за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю газети «Галицький кореспондент» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Написати головному редакторові Тетяні Соболик: editor@gk-press.if.ua