Злодії у церкві

Їх не спиняють ні Божі заповіді, ні Кримінальний кодекс

Одні ходять до церкви молитися, а інші – красти. Злодії не мають конфесії, тому не гребують поцупити в храмах усе, що бачать: гроші, телефони, ноутбуки, скриньки для пожертв, рушники, квіти, хустинки і навіть вино для причастя.

У церкві люди втрачають пильність, бо переконані, що в сакральному місці ніяке зло з ними не може трапитися. Йдуть до храму за духовним натхненням, а виходять – із порожніми кишенями.

Голос сказав забрати

На початку жовтня в церкві Царя Христа, що на Майзлях, під час молитви жінка викрала… мощі святого Йосафата Климентія в металевій шкатулці. Крім того, прихопила з собою тарілку і футляр зі срібними ложками для причастя. Священник храму звернувся в поліцію і завдяки системі відеонагляду,  встановленій у церкві, злодійку вдалося знайти. Нею виявилася парафіянка храму. Як з’ясувалося, жінка має психічні розлади. Вона пояснювала, що внутрішній голос сказав їй забрати мощі додому, бо в церкві люди до них не моляться.
Взагалі, крадіжки в церквах – далеко не рідкість. І це стосується не лише Прикарпаття. Інтернет-простір просто кишить такими історіями з різних регіонів. Наприклад, цьогоріч у Бережанах на Тернопільщині священник залишив телефон у ризниці перед літургією. Через деякий час пристрій зник. Особу крадія встановили досить швидко. Ним виявився 42-річний мешканець Бережан. Чоловік – безробітний, до місцевої церкви навідувався часто. Священник, знаючи про його складне становище, часто допомагав селянину: то продуктами, то грошима. А той віддячив за доброту по-своєму – під час літургії непомітно викрав телефон. Коли на номер подзвонили, злодій вирішив ще й поторгуватися за його повернення.

А у львівській церкві під час богослужіння вкрали скриньку з пожертвами. Злодій понад 10 хвилин втілював ідеальний план крадіжки, але не помітив відеокамер. На записі видно, як один із відвідувачів спершу ставить свою куртку на скриньку з пожертвами, кілька разів хреститься, поступово просуваючи скриньку до виходу, а згодом виносить її із приміщення.
Від початку 2019 року в Івано-Франківській області, не беручи до уваги крадіжку у церкві на Майзлях, було вчинено ще три аналогічні злочини у культових спорудах. З приводу одного факту крадію уже оголосили підозру, а ще дві крадіжки досі не розкриті, винних шукають.

Торік на Прикарпатті правоохоронці зареєстрували 17 кримінальних проваджень з приводу крадіжок із культових споруд. Як повідомили у Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області, всіх осіб, які вчинили крадіжки, встановили, їм оголосили підозру.

Найчастіше такими злодіями виявляються раніше судимі чоловіки, які ведуть асоціальний спосіб життя. Крадії здебільшого лакомляться на пожертви парафіян храму, які зберігаються на видноті у скриньках. Буває, проте вкрай рідко, що викрадають дрібну побутову техніку – електричні чайники та праски. Крадії потім збувають техніку на стихійних ринках. Траплялося також, що викрадали церковну атрибутику – хрести, підсвічники. Минулого року в одному із храмів на Івано-Франківщині викрали металевий хрест та два підсвічники, цьогоріч – церковну атрибутику вкрали у трьох храмах.

У більшості випадків повідомлення про крадіжку до правоохоронців надходить не від самих священнослужителів, а від осіб, які прислуговують у церквах, та громадян, що на добровільних засадах допомагають священнослужителям.

Злодіям байдуже, церква це чи ні

У Кафедральному соборі Воскресіння Христового (катедра) часто після літургії людям радять бути обачними і добре пильнувати свої речі, бо злодіям байдуже, церква це чи ні. У більшості храмів в Івано-Франківську є і сигналізація, і відеоспостереження, але крадіїв це не спиняє.

Як розповідає сестра-монахиня Григорія, в храмі час від часу трапляються крадіжки. Особливо, коли дуже людно – під час Богослужінь чи святкувань. Наприклад, на Паску якийсь чоловік пішов додому без великоднього кошика – під час освячення, поки оглядався, поцупили все його добро. Під час служби Божої, коли починається причастя чи миропомазання, не раз люди залишають свої речі і йдуть уперед до священника. Коли вертаються – уже нічого нема.

Крадуть не тільки гроші, але й телефони, продукти, недавно в хлопця поцупили ноутбук, який він лишив на лавці під час вранішньої літургії, а сам пішов до причастя.

«Не раз кажу людям, аби не ставили сумку далеко від себе, наголошую, щоб дивилися за нею, – каже церковна працівниця. – Де там! Знаєте, що мені відповідають: пані, як вам не стидно таке казати? Ми ж у церкві». 

Жінка розповідає, що в неї вже не одну сумку в храмі потягнули. Зазвичай крадуть, коли якесь свято. Покладе біля свого стола, лиш відвернеться – нема сумки. Тепер ховає її аж у столі. До речі, вона вже не одного крадія «застукала». І навіть викрила один хитрий спосіб – коли за допомогою дротика витягують купюру зі скриньки з пожертвами, при цьому роблячи вигляд, ніби ревно моляться. Що працівниця робить із такими спритниками? Бере за шкварки і виганяє геть. Як правило, це пияки. Хоча трапляються і гарно вбрані, охайні люди, на котрих би ніколи не подумав.

«А одного разу під час літургії стояв якийсь пияк біля мого столика з вервицями, книгами, свічками, – розповідає церковна працівниця. – А я була трохи далі. Так ось, він стоїть-стоїть… Потроху підходить і хап – книжечку потягнув і кашкетом прикрив. І дивиться на мене. Я строгим поглядом показую, аби вернув на місце. А нахаба мені кулак виставляє. Я знову показую, щоб повернув украдене. Вже й люди навколо почали реготати. Ну нащо йому та книга? У людини, певно, є якась така потреба вкрасти бодай щось. Чолов’яга тоді таки віддав книгу».

Сестра Григорія розповідає, що якось у церкві вкрали квіти і кошик, а іншим разом – навіть хустинку, якою витирають ікону після того, як люди її цілують.

До речі, декотрі люди, які стверджують, що їх у церкві обікрали, йдуть до монахині чи одразу до священника і вимагають компенсувати втрати.

«Багато приходять і просто вимагають, аби церква дала гроші, бо їм начебто треба на лікування, а по людині ж видно, що то на горілку, – розповідає сестра Григорія. – Недавно був чоловік, який казав, ніби служив в АТО і тепер ми зобов’язані дати йому якісь кошти, мовляв, він же недаремно за нас воював. Мій брат теж воював на Сході, так само втратив там здоров’я, але він би ніколи собі не дозволив таке говорити».

Іноді трапляються абсолютно нахабні крадіжки. Сестра Григорія розповідає про випадок, який недавно трапився в монастирі сестер-мироносиць, що на вулиці Кондукторській. Там є каплиця, куди на літургію сходяться люди. В один із таких днів у приміщення зайшов якийсь підозрілий чолов’яга і впевнено попрямував до шухлядки з грошима. Витягнув її, поклав у пакет і пішов – ніби то йому належить. Сестра, яка пильнує за порядком, на той момент кудись відійшла на кілька хвилин, а віряни все бачили, але не встигли второпати, що коїться, адже злодій поводився, як господар.

Років п’ять тому, коли в катедрі міняли вікна, уночі заліз злодій, спилявши ґрати, і розбомбив скриньки для пожертв. На щастя, там був лише дріб’язок, бо якраз напередодні священник забрав звідти кошти. До речі, таку процедуру роблять двічі на тиждень – як один із заходів безпеки від злодюжок.

Отець Євген Шувар, референт Митрополита Галицького Кир Андрія, розповідає, як одного разу посеред ночі до церкви в селі Вікторів заліз чоловік, який був напідпитку. Притягнув драбину, по ній піднявся до вікна, розбив його і так потрапив усередину храму… А далі найцікавіше: чоловік знайшов там пляшку вина (ту, що для причастя), випив і пішов собі. Зловмисником виявився місцевий житель, який просто дуже сильно хотів похмелитися.

У Кафедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці (так звана «голуба церква») злодії зрізали нижні частини старовинних мідних ринв, які мали десь зо сотню років. Швидше за все, просто здали на брухт. Мисливці за металом внадилися і до монастиря св. Йосифа чину сестер-василіянок. Одного разу поцупили величезну залізну колодку, іншим разом – шланг для поливу городу і залізний хідник, щоб взуття витирати. А якось пияк потягнув навіть вазон з монастирського подвір’я, хапнув – і гайда втікати. Перехожий злапав злодюжку, а той відмахнувся, мовляв, просто хотів допомогти і викинути в смітник, бо подумав, що то непотріб для монахинь. А насправді, мабуть, планував продати на базарі і заробити на «сто грам».

Краще в церкві, ніж у пивнушках

Настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в Криворівні, що на Верховинщині, отець Іван Рибарук каже, що вже кілька разів у їхню церкву вночі намагалися залізти злодюжки – на щастя, замки там дуже міцні.

Цікаво, що в цьому храмі є ікони, які свого часу були десь викрадені, але злодюг затримали на митниці. Їх зрештою передали Івану Рибаруку, хоча й гадки не мали, звідки ті ікони. Також у церкві є ікони, які одного разу приніс чоловік, зізнавшись, що дістав їх нечесним шляхом, хотів перевезти до Америки, але захворів на важку недугу і все переосмислив.

Священник пригадує давню історію, коли років 20 тому заїжджий злодій вкрав у місцевій каплиці ікони і пішов селом їх продавати. За іронією долі, зайшов у хату, господар якої колись пожертвував ті ікони для каплиці. Чоловік хутко зметикував, що й до чого, сказав крадієві трохи зачекати, поки він позичить у людей гроші, аби купити ікони. Сам тим часом викликав міліцію.

Іван Рибарук також пам’ятає випадок, як у церквах крали Євангеліє, а коли врешті злодія впіймали, то слідчий запитав: «Ну що, чоловіче? Ти крадеш по храмах… А Бога не боїшся?». На що отримав геніальну відповідь: «Все добро, що є в церквах, і так людське. То краще я буду красти в церкві, ніж по пивнушках».

«Професійні злодії до храму рідко йдуть, хіба заради цінного антикваріату, – каже отець Євген Шувар. – Як на мене, багато дрібних крадіжок у церквах люди вчиняють просто несвідомо, адже чимало з них все ще лишаються духовними каліками. Є такий жарт про злодія, котрий краде і каже: «Боже, поможи мені вкрасти, а я тобі за це потім поставлю велику свічку». Таких людей треба не засуджувати, а молитися за них».

Наталя МОСТОВА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!