Зморшки? Ні, не чули! або Вони перемогли свій вік

Ховають у шафі свій портрет, як Доріан Грей, п’ють настоянку з чудо-зілля чи десь дістали еліксир молодості? «Галицький кореспондент» дізнавався, як людям, які виглядають значно молодшими за свій вік, це вдається.

«Не хочу дорослішати»

Готуючись до інтерв’ю, 34-річна франківка Марічка Голосна зробила все, аби здаватися бодай трохи старшою: нафарбувала очі і губи, вдягнула окуляри і домовилася зустрітися з самого рання – тоді її голос звучить трохи нижчим. Однак тендітній дівчині все одно не вдалося приховати, що вона виглядає лише на років 20.  

Марічка має купу смішних історій, пов’язаних зі своїм віком і тонесеньким голосом. Вже звично, що працівники спецслужб, які перевіряють показники лічильника, коли чують за дверима голос дівчини, просять покликати когось із дорослих. Коли вона відчиняє двері, вони все одно просять покликати когось із дорослих. А одного разу, якраз на її 30-ліття, франківці не хотіли без пред’явлення паспорта продавати їй шампанське. Вона жартує, що, певно, все налагодиться, коли отримає вже пенсійне посвідчення. Якось Марічку навіть не схотіли впускати на дискотеку.

«Думаю, мій секрет молодості в тому, що я просто не хочу дорослішати і ніколи не хотіла, – усміхається дівчина. – Я й досі наївна і по-дитячому безпосередня, обожнюю гратися з дітьми. Авторитарний тато не дав можливості на повну прожити власне дитинство і підлітковий вік, нікуди не випускав із дому, навіть на гуртки чи в бібліотеку. Я просто не встигла набавитися. Тепер ось надолужую».

Зараз Марічка випробовує власні таланти в різних сферах: психологія, акторські курси, арт-терапія. Найбільше їй до душі психологія, завдяки якій дівчина змогла усвідомити свої дитячі стреси і травми. Ось хоча б її високий голос. Марічка пояснює, що в дев’ятому класі вона стала свідком жахливого скандалу між батьками, тоді вона так сильно верещала від страху, що голос неначе застряг у горловій ділянці і так і не опустився нижче. Психологічна травма залишилася на рівні горла. «Я знаю техніки, які б допомогли відкорегувати мій голос, зробити його глибшим, – каже Марічка, – але я не хочу цього. Тонесенький голос став моєю фішкою. Буває, телефоную людям, з котрими не спілкувалася багато років, і вони одразу мене впізнають – через особливий голос». 

«Моя молодість – у моїх амбіціях»

59-річний Олександр Матура вже давно не звертає уваги на компліменти про невідповідність своєму віку – звик. Каже, що байдужий до різноманітних дієт і правил здорового харчування, хоча й не об’їдається цілими днями чипсами, запиваючи колою. Старіти не боїться, але йому трохи лячно від думки про хвороби і смерть – страшно опинитись немічним у ліжку. «Я б хотів померти гідно, наприклад, у горах замерзнути чи загинути від лап дикого звіра», – каже чоловік. 

Олександр змалку був добре розвинутим фізично, у юності служив в Афганістані, там підірвався на міні, мав дуже сильне поранення. Довгий час не міг рухатися. Лікарі казали, що ходитиме лише з милицями. Саме тоді хлопець збунтувався і твердо вирішив – нізащо. Він дав собі обіцянку, що буде кращим за всіх навколо і зробить неможливе. І зробив. Олександр став на ноги і поринув у бойові мистецтва, контактне карате. Тренувався щодня, і так багато років поспіль. У всьому, що робив, прагнув лише досконалості, подолати всі можливі бар’єри і при цьому постійно підіймав свою планку ще вище.

Олександр уже тривалий час займається гірським туризмом. Кілька років тому, надихнувшись фільмом «Пропала грамота», відчув у собі порив служити людям. Так почав волонтерити у горах – висаджує дерева рідкісних порід, відновлює втрачені стежки, в тому числі й історичного значення. Саме ця висока мета, за словами чоловіка, не дає йому старіти. А взагалі Олександр вважає, що старість починається від застигання свідомості – коли людина перестає мріяти, прагнути, творити, насолоджуватися життям. У той самий момент автоматично і тіло починає старіти.

«Що робить моє тіло молодим? – замислено каже чоловік. – Думаю, й досі так працює та установка на перемогу, яку я собі дав ще колись після поранення. Моя молодість – у моїх амбіціях».

«Так, це генетика»

Коли люди дізнаються, скільки років франківці Оленці Набоці, то смішно заокруглюють очі і неодмінно перепитують: «Скільки-скільки?!» Через кілька місяців вона святкуватиме 40-річчя.

«Насправді ніякого дива немає, – усміхається Оленка. – Люди кажуть, що справа у генетиці. І вони дійсно мають рацію – так, це генетика. Майже всім у моєму роду ось так пощастило: мамі, татові, брату…»

Оленка, скільки себе пам’ятає, підтримувала свою фізичну форму: східні танці, пілатес, йога. Багато часу приділяє догляду за обличчям, користується лише професійною і органічною косметикою, вивчила фейсфітнес. Щодо харчування, то жінка просто не їсть усіляке дрантя.

«Так, я боюся старіти, – усміхається Оленка. – І роблю усе, аби максимально відтягнути цей процес. Хочу якомога довше виглядати молодою і красивою».

Франківка каже, що в принципі її життя завжди було відносно спокійним, тому навіть не було вагомих підстав старіти: дітей поки що нема, достатньо сну, робота не стресова, колишній чоловік завжди брав на себе більшість хатніх справ…

До речі, після розлучення Оленка ще більше розквітнула, принаймні так казали всі її знайомі. «Хоча з колишнім чоловіком ми і досі друзі, – говорить жінка. – Я зробила все можливе, аби розлучення стало безболісним для нас обох».

Оленка почала вчитися жити самостійно, працює менеджером з реклами в «Галицькому кореспонденті», рік тому зацікавилася психологією, пройшла курси і продовжує розвиватися в цьому керунку. Це те, що її нині надихає, і на молодість зокрема. «А зморшки?.. – сміється вона. – Ну, ми всі там колись будемо…»

Щастя всім до лиця

Світлана Вахрушкіна – щаслива жінка, адже вона абсолютно байдужа до солодощів і м’яса, а для гастрономічного задоволення їй достатньо миски салату чи гречки з квашеною капустою. Звісно, це не єдина причина, чому Світлана у своїх 50 років так молодо виглядає. Найперше, їй пощастило з генетикою – батько теж високий, худорлявий і завжди молодий. За гарну зовнішність Світлана дякує і своєму коханому чоловікові, який все життя осипав її любов’ю, захищав від стресів і давав можливість займатися тим, що їй до душі. А до душі їй вишивання бісером. У чоловіковій шафі назбиралася вже ціла колекція сорочок, які вишила дружина. А ще Світлана багато читає на тему психології, мотиваційного і духовного розвитку. Віднедавна відмовилася від натурального хутра, планує стати вегетаріанкою. Регулярно вживає вітаміни, час від часу моржує і ходить до лазні. «Мені не потрібні ніякі масажі чи салони, – сміється Світлана. – Лазня раз на тиждень заміняє будь-який наймодніший релакс».

Жінка майже не буває у косметологів, ніколи не робила зі своїм обличчям жодних маніпуляцій і процедур, щоправда, планує зайнятися фейсбілдингом. До спортзалу теж не ходить, бо мешкає за містом, тому для неї це не дуже зручно. Хоча багато років поспіль займалася фітнесом, пілатесом. А нині головна фізична розминка у неї – ранкова зарядка і прогулянка з собакою.

Світлана каже, що її молодість у її двох дітях і внуках. Жінка обожнює свій вік, бо ж і досі має батьків, які називають її донечкою, і одночасно тішиться своєю крихітною внучкою, яка ось-ось буде кликати її бабусею. «Це так неймовірно – бути і донькою, і бабусею, – сміється Світлана. – Мене просто розпирає від радості і гармонії. Звісно, що такі світлі емоції впливають і на зовнішність. А щастя всім до лиця».

Науковці старіють пізніше

За іронією долі 40-річний науковець Дмитро Господарьов уже давно досліджує тему довголіття, працюючи на кафедрі біохімії і біотехнології, і навіть має низку наукових статей на цю тему. Виявляється, надмірна кількість тваринного білка може скорочувати життя, а спокій – збільшувати його тривалість.

Дмитро ще не має жодної сивої волосини і майже без зморшок. Люди часто дивуються його феномену, але чоловік тільки всміхається: «Та ви просто мене з бородою не бачили».

Науковець каже, що його молода зовнішність має не одну причину. Найперше, це здорове харчування: він ніколи не переїдає, і взагалі в їжі невибагливий, спокійно може жити на вівсянці. Алкоголь вживає дуже рідко, не курить. Був період, коли чоловік регулярно приймав настоянку з родіоли рожевої, адже наукові дослідження підтвердили, що вона здатна сповільнювати старіння, та й взагалі просто бадьорить. Також роль відіграла і добра генетика – тато має більше сімдесяти років, проте активно працює та їздить на велосипеді. Та сама історія і з маминими батьками.

А ще Дмитро має спокійний характер, не переймається дрібницями і взагалі ставиться до життя по-філософськи. «Рано чи пізно я все одно постарію, – усміхається чоловік. – Але я це якось переживу. Мені здається, моя дружина більше переймається, чи часом не з’явилися у мене сиві волосини».

Дмитро помітив цікаву тенденцію, що науковці і взагалі люди розумової праці, як правило, і живуть довго, і виглядають значно молодшими. І дуже важливо, аби вони вкладали всю душу у свою справу. «Мені пощастило, – усміхається чоловік, – я люблю свою роботу».

«Зрозуміти своє тіло»

Франківці Марії Ерліх зараз 57 років, і вона каже, що ще ніколи не була такою щасливою: обоє дітей уже дорослі і нарешті можна присвячувати час лише собі, робити те, до чого лежить душа, вільно розпоряджатися часом і взагалі просто насолоджуватися життям.

Марія часто чує компліменти, але не вважає свою молоду зовнішність чимось особливим, пояснюючи, що зараз таких жінок все більше й більше. «Настає новий час, – усміхається вона. – Жінки по-іншому ставляться до віку. Колись було прийнято, що в 50 років кульгати, ходити згорбленою і забитися вдома та в’язати шкарпетки – це цілком нормально. Тепер це в минулому».

Дуже часто кажуть, що людина є тим, що вона їсть. Марія категорично не згідна, вважаючи, що людина найперше є тим, про що думає. Жінка пояснює, що емоційні затиски залишаються в тілі назавжди багаторічними рубцями. Але можна жити і навіть не помічати цих змін, просто тому, що не знаєш, як буває по-іншому. Живеш собі, живеш, поступово списуючи на вік свою неповороткість, нечутливість. Ось ти вже і запахи ледь розрізняєш, і біль та радість майже не відчуваєш. Життя поступово перетворюється на низку хвороб і неприємностей. Тіло з датчика задоволень перетворюється на тягар. Це шлях у нікуди.

«На щастя, я таки зрозуміла своє тіло, навчилася намацувати ці злощасні затиски і розслабляти їх, – говорить франківка. – Я плачу, коли щаслива або коли чую просто зворушливу для мене музику. Словом, моє тіло живе і знову передає стан душі».

Марія знайшла себе в заняттях йогою, пройшла навчання і тепер сама викладає. Через 30 років уявляє себе сивоволосою сучасною бабусею, яка подорожуватиме світом і практикуватиме йогу. А зараз Марія переконує, що не використовує якийсь особливий догляд за собою, рідко фарбується. Кілька разів робила собі уколи краси. Однак тепер, як розповідає жінка, ці процедури їй більше не потрібні, бо хороший ефект для обличчя дає саме йога, під час якої всі м’язи максимально розслабляються, зморшки розгладжуються.

«Знаєте, можна плисти проти течії, постійно захлинаючись розчаруванням і невдоволенням собою, – говорить Марія. – Можна перетворити власне життя на гарячкову боротьбу із зовнішніми ознаками старіння. А можна замислитися і зрозуміти, як працює цей світ. Ми здатні зробити свою зрілість цікавою, наповненою, активною, але ми не зможемо зупинити час. Навіщо тоді мірятися хто краще зберігся, а хто – гірше? Наша молодість – у наших думках, у блиску наших очей, в планах на майбутнє, в здатності приймати стрімко мінливий світ».

Наталя МОСТОВА

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!