Український національно-визвольний рух 40-х – середини 50-х років був доволі різноплановий. Боротьба велася не лише зброєю, а й словом, пропагандою, гумором. Навіть у таких важких умовах повстанці не забували жартувати. Сміялися із тодішньої влади, доповнювали карикатурами та видавали у друк. Це були періодичні журнали «Перець», «Оса», «Хрін» та сатиричні листівки. Докладніше >>
Патрульна поліція Івано-Франківська оперативно розшукала та затримала чоловіка, якого підозрюють у зґвалтуванні. Докладніше >>
Під час Саміту ядерної безпеки у Вашингтоні Президент України Петро Порошенко провів зустріч із Президентом Сполучених Штатів Америки Бараком Обамою Докладніше >>
Минулої доби кількість обстрілів незаконних збройних формувань по силам АТО зросла до 77 разів. Докладніше >>
Відомому прикарпатському спортсмену, функціонеру та активісту Роману Вірастюку зробили першу з двох операцій на серці – саме тих, на які збирали гроші стараннями усіх небайдужих. Докладніше >>
Водій, який проїхав на червоне світло, виявився нетверезим. Докладніше >>
За інформацією сайту погоди rp5.ua, сьогодні, 1 квітня, у місті обіцяють до 22 градусів тепла, а також дощ у вечері. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи