За шостий день Паралімпіади в Ріо українські спортсмени вибороли – 5 золотих, 2 срібні та 4 бронзові медалі. Докладніше >>
За шостий день Паралімпіади в Ріо українські спортсмени вибороли – 5 золотих, 2 срібні та 4 бронзові медалі. Докладніше >>
В Україні втримається високий атмосферний тиск, суттєві опади малоймовірні. Докладніше >>
Верхній шар асфальту обновили за ніч Докладніше >>
На початку 2016 року в Івано-Франківську ввели плату за харчування у шкільних їдальнях для учнів 1-4 класів. Нововведення викликало різко негативну реакцію у батьків, але дехто з них погодився платити вказану суму, якщо підвищиться якість готової продукції. Інші не розуміли, чому видатки за харчування дітей, які до цього погашалися з міського та державного бюджетів, лягли на їхні плечі. Тоді ж пропонували компроміс, щоб хоча б частину витрат взяла на себе міська влада. Докладніше >>
Вітаємо Анну Гакман з перемогою! Вона отримала 1131 голос у фотоконкурсі на тему «Моє море» (відпочинок на морі). Докладніше >>
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи