Друга неділя вересня — День вшанування пам’яті депортованих українців із Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках. 14 вересня в Івано-Франківську вшанували пам’ять депортованих у 1944-1951 роках українців. Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомляє очільник міста Руслан Марцінків, передає “Галицький кореспондент“. За його словами, розпочали цей день з молитви Докладніше >>
Російські літаки летіли з вимкненими радіолокаційними автовідповідачами та без планів польоту. Литовська армія повідомила, що 13 вересня російські літаки порушили правила польоту, тому були підняті винищувачі НАТО. Заяву армії Литви наводить Delfi, повідомляє “Європейська правда“. Як зазначили литовські військові, винищувачі НАТО піднімалися двічі. “Вони піднімалися для спостереження і супроводу російських літаків, які порушили порядок. Обидва Докладніше >>
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Деркачова Ольга
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи