У полон захисник потрапив 12 квітня 2022 року під час оборони Азовсталі.
Про це повідомляють на сторінці Городенківської міської ради.
Стало відомо, що під час обміну, який відбувся 13 вересня, серед звільнених полонених є і військовослужбовець, уродженець села Рогиня Городенківської громади Іван Сметанюк.
Іван Романович Сметанюк 29 місяців перебував у полоні, 13 вересня 2024 року захисник нарешті повернувся з полону.
Цей обмін особливий, адже вперше за тривалий час вдалося звільнити з полону українських жінок: їх серед звільнених 23. Зокрема, це цивільні українки, яких росіяни затримали та незаконно позбавили волі ще до повномасштабного вторгнення.
Вдалося звільнити також жінок, які зазнали негуманного поводження, зокрема через примусову участь у так званому “судовому процесі” над захисниками Маріуполя.
Серед звільнених: 23 солдатів та сержантів, 19 офіцерів. Восьмеро – представники ЗСУ (зокрема двоє з ТрО), двоє з Нацполіції, четверо прикордонників, 13 військових моряків, 15 захисників Маріуполя та Азовсталі з Нацгвардії. Решта семеро – цивільні.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи