Річниця подружнього шлюбу – 60 років – вважається однією з найзнаменніших дат в історії сім’ї. Погодьмося, такий ювілей трапляється нечасто і тому завжди потребує особливої уваги, вшанування та поваги.

Багатство не у грошах

12 лютого у родині Шевчуків з села Рівня, що входить до складу Рожнятівської ОТГ, радісна подія. Дмитро Григорович та Анастасія Михайлівна відзначають “діамантове весілля”. Ця сім’я й справді міцна, як найтвердіший камінь у світі – діамант. Але камінь цей не тільки твердий, а й коштовний. Так і шлюб через 60 років отримує схожу цінність.

Свято Трьох Святих обрали Шевчуки датою свого одруження невипадково. Молода пара хотіла, щоб ці три святі стали покровителями їхнього спільного життя. Три архієпископи – Василій Великий, Григорій Богослов та Іван Золотоустий, які за життя здобули славу своєю святістю, оберігали подружжя всю їхню спільну дорогу.

За ці шість десятків років у пари були як злети, так і падіння. Як самі кажуть, їхнє накопичене багатство вимірюється не в грошах і набутому достатку, набагато важливіше для них – тепло близьких: дітей, внуків і правнуків.

А народили і виховали вони трьох дітей: доньок Любу та Марію і сина Ярослава. Дочекались сімох онуків та дев’ятьох правнуків. До життєвих здобутків можна ще додати мудрість, накопичену з роками, та час, проведений у любові та повазі один до одного.

Часи були нелегкі

Дмитру Григоровичу сьогодні 83 роки, Анастасії Михайлівні навесні виповниться 81 рік. За 60 років спільного подружнього життя вони завжди намагалися знаходити розуміння, а навколишній світ сприймали однаково, хоча були тоді нелегкі часи. Вони гідно, пліч-о-пліч пройшли всі випробування долі і зібрали діамантове намисто яскравих щасливих подій. Їхні онуки нині з гордістю переповідають красиву історію їх вірного кохання вже своїм дітям.

Протягом свого життя Дмитро та Анастасія тяжко працювали. Чоловік пропрацював два роки на вузькоколійці, їздив на сезонні роботи на південь України. Потім 30 років працював у Брошнівському лісокомбінаті “Осмолода”, звідки й вийшов на пенсію.

Ця сім’я добре знана і шанована односельцями. Дмитро Григорович свого часу був головою так званої «двадцятки» у церкві. Анастасія Михайлівна також у всьому підтримувала чоловіка, дітей та онуків привчала жити згідно з християнськими заповідями. Нині сивочолий дідусь з гордістю каже, що вони з дружиною не дозволяли обставинам зруйнувати їхню родину. 60 років разом – в горі і радості.

Добро велике панує на світі

За словами старожилів, познайомилися вони у рідному селі. Кажуть, у ті часи молодь збиралася на вечорниці. Одного дня хлопці і дівчата проводили своє дозвілля в одній хаті, іншого – вже у іншій. Між молодим Дмитром та юною Анастасією відразу блиснув вогник кохання. Зустрічалися Шевчуки два роки, а у 1961 році одружилися.

Бойківське весілля справили велике, з усіма атрибутами та звичаями. Гостилося понад 150 осіб по сусідських хатах, бо так було модно і вважалося престижно в той час.

“Веселі були часи і наша молодість, – з усмішкою на обличчі говорить Дмитро Григорович. – Танці, гучні співи під баян аж до ранку. Дівчата вишивали та в’язали. А нині? Молодь не знає, як то веселитися так, аби аж перехоплювало подих!”

Чоловіка обурено доповнює дружина Анастасія: “Нема біди нині, добро велике панує на світі. Лише біда, бо нема між людьми порозуміння і доброти. Я 35 років пропрацювала у колгоспі ім. Шевченка. Тоді не давали навіть декретної відпустки. Мої діти гралися сніжками та в піжмурки, ніхто їх не бавив, тоді тяжкі були часи… Ми виживали, заробляли на кусок хліба. А сучасних дітей на вулицю не виженеш з хати, бо вони у віртуальному світі зависають. Сидять лише в телефонах, нема ніякого живого спілкування”.

Під кінець зустрічі запитуємо подружжя Шевчуків, який же той секрет успіху, яка формула щасливого сімейного життя. Запевняють, жодних секретів немає. Бо, як кажуть, мир і злагода будують, а незгода – руйнує. Зазначають, що прожили разом завдяки вмінню пробачати та розуміти одне одного. Любов і терпіння – ось основа їхнього щасливого шлюбу.

Мар’яна ЛОКАТИР