Те, що Дністром колись ходили кораблі, – вже майже легенда. Ріка зміліла, а прогулянкові катери тут востаннє бачили майже півстоліття тому. Сьогодні Дністровським каньйоном можуть милуватися лише учасники екстремальних сплавів на плотах чи катамаранах. Тож не дивно, що поява цього літа на водах Дністра двопалубного пасажирського корабля, який впевнено проходив мілину, стала сенсацією.

 

 

Кораблик пройшов маршрут від Галича до Незвиська, викликавши великий ажіотаж у місцевого населення. “Люди повисипали на береги, махали нам руками, всі дуже тішилися”, – пригадує капітан судна Валерій Герасим’як свій перший рейс по Дністровському каньйону. Втішно, що історія все-таки повертається. Двопалубна яхта “Юрій” виконує сьогодні почесну місію – відроджує традиції судноплавства на Дністрі. Як розповідає історик Наталія Храбатин, у 1936 році у власності Громадського водного об’єднання у Станиславові по Дністрі плавали 528 суден: спортивних – 57, прогулянкових – 10, рибальських – 383, транспортних для господарських цілей – 42, а ще 31 рятункове на випадок повені, та кілька каяків і моторних човнів.

Дністер, який можна перейти вбрід, знову став судноплавним. “Люди вражені тим, що корабель може проходити таку мілину”, – розповідає Валерій Герасимяк, перевозячи пасажирів з берега на кораблик за допомогою дерев’яного човна – щоб не замочили ноги. Якби пасажири мали гумаки, як капітан, то перейшли би тих кілька метрів до корабля самі. Судно пришвартувалось на глибині 25 сантиметрів, тож вода не дістає навіть до верху капітанових гумаків. “Цей корабель – це фактично позашляховик на воді. Він проходить там, де можуть пройти лише плоти”, – зауважує капітан.

Дванадцятитонне судно зроблене з найлегших матеріалів, зокрема з дюралюмінію. Корабель обладнаний потужним двигуном у 75 кінських сил, який запускає гребне колесо. Через це колесо судно нагадує давні кораблі з книжок про пригоди Тома Сойєра. Біля колеса можна сидіти годинами, слухаючи шум лопатей і м’який плюскіт води. Давня технологія виявилась найнадійнішою і єдино можливою для мілководдя Дністра. Кораблик йде тихо і не дуже швидко, якраз оптимально, щоб милуватися пейзажами Дністровського каньйону і встигати зафотографувати сірих чапель, які ходять берегом, вишукуючи поживу.

Над створенням унікального судна працювали чотири роки. “Коли з’явилася ідея збудувати корабель спеціально для Дністра, ми шукали подібні проекти, але їх не було”, – розповідає Юрій Шпіцер, ініціатор побудови корабля і його співвласник. Лікар за фахом, він ще й сам спроектував омріяне судно. Ідею допомогли втілити київські інженери, а збирали усе докупи на одному з львівських заводів. “Було дуже смішно, коли робітники поставали в коло, бо не знали, що робити, а пан Юрій мусив їм сам показувати, що до чого прикручувати”, – розповідає кухар Василь Гук, смажачи шашлики на мангалі, прикріпленому до поруччя нижньої палуби. На верхній палубі тим часом накривають обід.

Перші пасажири вже встигли назвати цю яхту плавучим готелем та “кораблем щастя”. Перше щастя у тому, що не потрібно гребти і хвилюватися, як би не наскочити на камінь чи не сісти на мілину. Цим переймається капітан у своїй капітанській рубці. “Бачите, попереду камінь. Будемо його обходити вправо”, – показує Валерій Герасим’як рукою кудись вперед. Чесно? Не бачимо. Каменем виявляються ледь помітні кола на воді, які вказують на те, що знизу камінь. Після кількох хвилин поруч з капітаном вже знаємо, що невеликі сріблясті плеса, які виділяються на поверхні ріки, – це мілина, а палиці, що стирчать з води, – розпізнавальні знаки.

“Перш ніж запускати корабель, ми весь маршрут від Галича пройшли на човні, а багато що й просто ногами – заміряли глибину, складали карту. На місці великих каменів ставили патики. Я вже напам’ять знаю, де уламок скелі, де западини, а де корови переходять вбрід”, – каже капітан.  На ніч яхта зупиняється, бо, згідно з правилами судноплавства, вночі хід річковим кораблям заборонений. Надто великий ризик сісти на мілину чи зачепити камінь. Кораблик підходить майже до самого берега, і в цьому також певна небезпека.  “За добу вода тікає на 1,5 метра, – каже Валерій Герасим’як. – Доводиться вночі не спати. Чую знайомі звуки, як вода сідає, значить треба йти відвязувати якорі і помаленьку відходити від берега”.

По-друге, на кораблику є усі зручності, про які тільки можна мріяти. На нижній палубі  каюти для десяти пасажирів з ліжками та чистою постіллю, кухня з холодильником і телевізором, а також санвузол – душ, умивальник і туалет. У каютах морозної днини так тепло, що можна ходити у шортах. Зранку пасажирів будить запах кави, як у рекламі: Василь Гук особисто готує каву та чай для кожного і не підпускає відпочивальників до кухні – вони ж мають відпочивати. Сніданок, обід та вечерю готують, як у ресторані. Василь Гук – професійний кухар, який ставив кухню у багатьох ресторанах Львова. Якщо пасажири прихоплюють з собою вудки, на обід може бути уха або риба на грилі.

“Мало хто вірив, що корабель буде ходити, – каже Володимир Мазур, співвласник яхти. – А сьогодні вже дуже багато людей ним зацікавились. Аналогів йому сьогодні немає.  Фактично, він може ходити по всіх мілководних річках. Ми запатентували розробку і будемо пропонувати його не тільки для України, але й для інших країн світу”. Яхта “Юрій” відповідає усім вимогам регістру судноплавства України. Туроператор планує запустити цілу серію подібних кораблів, обладнати порти на Дністрі та подбати про належну інфраструктуру.

За три місяці “Юрій” пройшов майже 150 кілометрів від Галича до Незвиська. Найбільше облюбували собі околиці Раківця та Унежа, а наступного року капітан планує зайти в Тернопільську область і випробувати маршрут Незвисько-Заліщики. Річковий флот оживає!

 

Наталка ГОЛОМІДОВА 

Газета висловлює подяку туроператору “П’ята стихія” за організацію подорожі на кораблику.