Днями

АВТОСТОП

Голосують два хлопці на трасі. Стоять довго, машин немає. Раптом з темряви вибігає мужик з кермом від «КАМАЗа». Імітує виск гальм і зупиняється біля них. «Що, мужики, проблема? Давайте підвезу». – «Ти що, ідіот чи що, їдь далі. Ми тут собі раду дамо». Той витягає пістолет і кричить: «Швидко в машину!» Хлопці злякалися, побігли з ним поруч. Кілометрів зо п’ять пробігли – тут знову виск гальм: «Чуєте, мужики, скоро пост ДАІ, а у мене прав немає. Ви зараз виходите, а я кукурудзяним полем в об’їзд, через кілометр вас підберу. Зраділи хлопці, що від дурня відхрестилися. Підходять до поста і кажуть даішнику: «Чуєш, нас тут під дулом пістолета п’ять кілометрів якийсь ідіот змусив бігти!» – «З кермом від «КАМАЗа»?» – «Так!» – «Де він?! Ми давно його шукаємо, він без прав їздить!» – «Кукурудзяним полем побіг», – нічого не розуміючи, відповідають хлопці. Даішник витягає кермо від мотоцикла і кричить: «Сідайте, зараз ми його наздоженемо! Один ззаду, другий в коляску!» – «Ти що, придурок?» Дайшник витягає автомат і кричить: «Швидко на місця! Один ззаду, другий в коляску!» Що робити, “сіли” хлопці «на місця». Біжать втрьох кукурудзяним полем. Даішник кричить на одного: «Ти що робиш?! Ти ж у колясці! Чому на прямих ногах? Швидко сідай!» Мужик біжить на напівзігнутих ногах, качани йому по обличчю б’ють, нічого не бачить, ноги болять, обертається до того, що «на задньому сидінні», і каже: «Нащо ми пересідали, їхали б собі спокійно у «КАМАЗі…»!

Якось

ФЕРРАРІ

Заходить чоловік у задні двері трамвая. П’яний в дошку, але на ногах тримається. І найцікавіше, що руки у нього в кишенях. Стоїть, хитається. Потім вирішує йти вперед. Починає він рух вперед по ходу руху трамвая. У цей момент трамвай рушає. Дотримуючись законів фізики і земного тяжіння, чоловік нахиляє тіло вперед, щоб воно (тіло) не впало. Нахилившись уперед від вертикалі градусів на тридцять і не виймаючи рук із кишень, чоловік продовжує рух вперед. Проходить приблизно третину вагона, і трамвай відразу після прискорення різко гальмує (не знаю, з якої причини). Що далі сталося, дехто вже, напевно, здогадався. Ясно, що руки в кишенях у нього заплуталися. Але чоловік не впав обличчям до підлоги. Намагаючись зберегти рівновагу, він почав бігти вперед, причому зі швидкістю, близькою до швидкості шаленої антилопи. Але бігти, не виймаючи рук з кишень, таки важкувато, та ще й коли спирт в мізках булькає. У результаті ноги у нього заплітаються, він падає на пузо, проїжджає на ньому решту вагона і заїжджає головою у відкриті двері вагоновода, а точніше – вагоновожатої. Виймаючи нарешті руки з кишень і ще лежачи на підлозі, він вимовляє: “Мадам, я просто офігіваю від вашого «Феррарі!»…”

Колись

КОНТРАБАНДА

На кордоні з Китаєм далекобійник стоїть у черзі на митний пункт. До нього підходить китаєць і просить: «Слусай, друк, допоможи перебраса, ну дузє нада! Ми тобі заплатимо! Нас небагато, всього двасать». – «А як же я вас перевезу?» – «А ми в кузов заліземо і брезентом накриємос». – «Ну добре, залізайте». Китайці залізли в кузов, мужик їх шматком брезенту накрив, під’їжджає до митного посту. Митник: «Та- ак, що веземо?» – «Партію руберойду. Ось документи». – «Руберойд, кажеш?» – з цими словами митник бере довгу металеву піку і починає дубасити нею по вантажу. Добряче подубасив, потикав… Тиша. «Добре, можете проїжджати». Водій благополучно перетинає кордон, від’їжджає трохи подалі і висаджує пасажирів. Бригадир китайців дає йому гроші і каже: «Дякуємо, друк! Але тільки в следуюсій разу говори, що лампоскі везеш, а то дузє болить!..»