В Івано-Франківську на Євромайдані я був ще в п’ятницю з самого ранку. З першої ночі там стояли молоді люди, які не належать до жодної з політичних партій. З деким із них знайомий через всілякі культурні проекти, з більшістю – ні. Ще молодші за мене, переважно студенти, ентузіастичні люди із прагненням змін. Саме з них все починалося.

Коли я повернувся до наметового містечка в обід, то довкола рясніло місцевими громадськими діячами і політиками, які хвацько роздавали коментарі для ЗМІ, які теж появилися перед обідом. Ну, нічого, кесарю – кесареве…

Тепер про мотивацію виходити. Насправді, може, й не виходило б стільки людей на ці мирні протести. Більшість справді не знає в яку Європу ми йдемо. Подруга, якій довіряю, каже: Європа – це добре, а ЄС – не конче. Бо ж не знаємо насправді всіх законів і обставин, які зумовлює цей Союз. Безперечно, купа позитиву – гуляй, як олень по всяких Німеччинах і Франціях, але ж є фактори, які також стримуватимуть. Проте, зараз про інше. На Євромайдани треба йти. Це однозначно.

Справа така, що зараз це протест проти Митного союзу. Відкараскаємося від нього, вступимо до ЄС, тоді там будемо протестувати. Головне, що буде змога висловлювати невдоволення. А це вже немало. Бо народ вийшов на майдани не за політиками. Спочатку – ніякої політики, доки вона сама не прийшла і не вихопила в недосвідчених студентів мікрофони. Спочатку – за правду і право.

Адже, по суті, теперішню владу ніхто толком не вибирав. Добралися до найвищих постів різними шляхами і роблять, що заманеться. По-перше, призупинення підготовки угоди щодо  асоціації з ЄС не було вольовим рішенням якого-небудь принципового гаранта. Це була ница, підлабузницька здача державних інтересів Москві. По-друге, наша теперішня тотальна розчарованість дозволяла владі безкарно обкрадати наше сьогодні, і ми терпіли. Та коли зайшла мова про майбутнє, де нікого з них не буде, але будуть дехто із нас і наші нащадки, то тут терпець мусить вриватися. Стояти за правду – не соромно.

Проте, стало сумно, коли проходив через франківський Євромайдан минулої неділі. Якраз виступав наш новий голова ОДА і дякував населенню, що підтримує його і проєвропейську політику президента. Звісно, народ кричав «Ганьба!», але так чи інакше губернатор був. Далі може бути так: президент звільняє прем’єр-міністра, ніби винен саме той. Тоді починається нова кампанія, мовляв президент знову за Європу. На жаль цього разу не вийшло через недолугого прем’єра, але виберіть ще раз, і за наступний термін конче вступимо до ЄС.

Плюс запитання на мільйон – як? чому? хто? – надав слово на Євромайдані губернаторові, якого призначив Янукович? А було так, що міліція не дозволяла ставити ще один намет. Мітингувальників це дуже схвилювало, що робити? Аж тут появляється цей самий губернатор, наївному ведучому доносять, що от він є, і ведучий з надією запитує, що ж то за прикрість така із міліцією. А губернатор: «Де міліція? Яка міліція? Ану ходи, міліціє, сюди…» І все заспокоюється, намет ставлять безперешкодно, губернатор ще раз дякує за підтримку і обіцяє, що міліція нікого не чіпатиме. Ведучий дякує ставленикові президента за підтримку європоривань молоді.

Не знаю, як вам, а мені якось дивно все виглядає. Як зауважив один товариш, влада ніби проти  цих майданів, але дозволяє їм бути. Щоб трималася напруга. І наступний варіант може бути ще й такий, що, врешті, президент скаже: «Дорогі співвітчизники, я і моя команда, а особливо недолугий прем’єр-міністр, наробили дурниць. Ми справді бачимо ваше щире прагнення до Європи. Тож давайте зробимо все красиво і по-європейськи! І, щоб мене не шпетив московський цар, давайте проведемо референдум – за ЄС чи за Митний союз, щоб все виглядало, як народне волевиявлення. Тоді і вам буде добре, і в мене будуть руки чисті!»

І що? Ніхто заперечень не матиме, бо ж чого боятися – он яка підтримка асоціації з ЄС, вся держава вийшла на майдани. Давайте покажемо! Але ж, як відомо, в нашій країні показують не ті, хто голосує, а ті, хто рахує… Про опозицію, яка не може не припускати подібних сценаріїв, мовчу, бо що тут скажеш?..

 

Василь Карп’юк