В Івано-Франківську презентували найдавніше відео з довоєнного Станиславова, відзняте 30 травня 1937 року під час урочистої коронації чудотворного образу Матері Божої Ласкавої, Покровительки Станиславова. Це відео, чудом віднайдене прикарпатськими істориками в архівах Варшавської кінемотеки, стало приводом пригадати історію чудотворного образу та двох його сучасних копій, а заодно й покласти крапку у доволі неприємній дискусії щодо того, яка копія сьогодні важливіша для міста.

Презентація найстарішого відео Станиславова відбулася 12 січня у Центрі польської культури та європейського діалогу. Досі найстарішим вважалося відео, відзняте після визволення Станиславова 27 липня 1944 року, яке було оцифроване з ініціативи Тараса Зеня і презентоване минулого року.

Віднайдене відео

Під час написання дисертації про повсякдення життя поляків Станиславівського воєводства Роман Чорненький, науковий працівник музею “Герої Дніпра”, знайшов згадку про те, що коронацію ікони фільмувала Польська агенція телеграфічна (P.A.T.): “Оскільки ПАТ випускала свого роду кіножурнали, які показували перед кожним кіносеансом, ми з колегою припустили, що потрібне відео може зберігатися в архівах Tygodnyk P.A.T.”

Петро Гаврилишин, провідний фахівець Центру дослідження Центрально-Східної Європи ПНУ ім. В.Стефаника, якраз проходив стажування у Варшавському університеті і зайнявся пошуком. “Відео віднайшли у підвалах національного кіноархіву Польщі у Варшаві. Це було надзвичайне щастя”, – відзначає історик. Чому ми згадали про чудо? Під час Другої світової війни Варшава на 90% була знищена, передвоєнне відео було втрачене. “В архіві залишилося лише кількадесят довоєнних плівок, одна з них – кіножурнал, який ми шукали”.

У кіножурналі розповідається про важливі події у Польщі 1935-37-их років. Сюжет з урочистої коронації триває десь півхвилини. Тисячі людей у національних строях пройшли від вірменського костелу, де зберігався образ, вулицями Станиславова услід за польськими, вірменськими та українськими єпископами, які супроводжували чудотворну ікону Матері Божої Ласкавої. Сама коронація відбулася на Діброві, де зараз знаходиться стадіон “Рух”. Можна розрізнити обличчя кардинала Польщі Августа Гльонда, який безпосередньо проводив коронацію, та вірменського архиєпископа Йозефа Теодоровича.

Коронація мала неабияке екуменічне значення і мала вимір міжнаціонального діалогу. “Ще донедавна на цих територіях була війна. Ікона Матері Божої Ласкавої прийшла, щоб об’єднати усіх тих розсварених людей, які стояли по різні боки барикад, щоб вони знову стали одним цілим”, – зауважив на презентації отець Володимир Вінтонів, парох церкви святого Йоана Хрестителя УГКЦ.

Звідки прийшла ікона Матері Божої?

Вшанування чудотворного образу Матері Божої Ласкавої у Станиславові було особливим культом. Без сумніву, це найулюбленіший і найшанованіший станиславівцями образ в усі часи. Ікона Матері Божої Ласкавої, покровительки Станиславова, є копією Ясногірської Мадонни, відомої як Ченстоховська. Хто і коли намалював ікону Матері Божої Ласкавої,  невідомо. За переказами, ікону намалював 70-річний побожний художник Даніель на замовлення секретаря вірменської управи Данінга. Данінг перший отримав оздоровлення очей біля образу і побачив сльози на обличчі Матері Божої. Тоді ж відніс ікону до вірменського костелу. Копія з’явилася у костелі у 1660-их роках.

У 1742 році спеціальна комісія вперше підтвердила надприродний характер появи сліз на іконі, одразу ж почалися чудесні зцілення біля образу, про які у своїй книзі згадує отець Садок Баронч. В подяку за отримані ласки і зцілення станиславівці принесли до образу понад 700 вотів. У 1777 році Папа Пій VI надав Станиславівському санктуарію право відпусту для всіх вірних вірменського, латинського та греко-католицького обрядів, таким чином ікона Матері Божої Ласкавої об’єднала вірних різних обрядів.

З ініціативи пароха вірменського костелу Комусевича, яку згодом продовжив отець Йозеф Теодорович, вдалося отримати декрет про коронацію, виданий Папою Пієм ХІ. Під зверненням до Папи зібрали понад 9000 підписів. Приготування до коронації тривали 9 днів. За 3 дні до коронації відбулися урочисті богослужіння у трьох обрядах. Вулиці, якими проходила процесія, прикрасили квітами, а також встановили 12-метрові стовпи з польськими та папськими прапорами, увінчані коронами.

У день коронації у Станиславові зібралося 17 єпископів, серед яких кардинал Август Гльонд, примас Польщі, митрополит вірменський, архиєпископ Йозеф Теодорович, єпископ Микола Чарнецький, єпископ-помічник станиславівський Микола Лятишевський, єпископ станиславівський Григорій Хомишин. Прибув також Максиміліан Марія Кольбе, монах-францисканець, визнаний святим. Участь у коронації, за різними джерелами, взяли до 80 тисяч осіб.

Історія образу у Станиславові обривається у 1946 році, коли останній парох вірменського костелу отець Казимир Філіп’як, згідно з наказом радянського уряду, покинув місто і організував вивезення ікони та інших церковних скарбів, знаючи, що їх тут чекатиме сумна доля. Із 1959 року ікона перебуває у костелі Петра і Павла у Гданську. У 2007 році вона була інтронізована у головному вівтарі костелу святих Петра і Павла, і Польща отримала ще один чудовий санктуаріум – відпустове місце. Збереглося фото, на якому Папа Іван Павло ІІ цілує чудотворну ікону Найсвятішої Діви Марії Ласкавої.

“Уже за часів незалежної України отець Філіп’як хотів повернути чудотворну ікону нашому місту, – наголошує отець Володимир Вінтонів. – Коли Аркадіуш Станішевський, який приїхав від його імені, зайшов у православну катедру і сказав, що він хоче віддати образ, йому відповіли: “Ми маємо православні ікони, і католицьких нам не треба”.

Котра копія краща?

В Івано-Франківську сьогодні є дві копії чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої,  виготовлені і освячені одночасно, незалежно одна від одної. Одна з них перебуває у церкві Царя Христа монастиря отців василіян на Майзлях, інша – у дерев’яній церковці Івана Хрестителя на вулиці Микитинецькій, де править отець Вінтонів. Біля обидвох копій уже зафіксовані випадки особливих ласк та зцілень. Попри це, у місті досі триває дискусія про те, що котрась із цих копій має більшу цінність, а інша меншу.

Історія появи у місті копії, що перебуває у церкві на Микитинецькій, є відомою. Копію на замовлення отця Вінтоніва написав реставратор Валерій Твердохліб. Про це багато писали, адже отець Володимир Вінтонів у своєму намірі заручився підтримкою влади. На освячення копії у 2010 році до Гданська вирушила офіційна делегація від Івано-Франківська, а після її приїзду у Краєзнавчому музеї організували виставку ікони і провели прес-конференцію.

Відтак у мешканців міста могло скластись враження, що ця копія є єдиноправильною.

Історія появи у місті іншої копії є скромною і безпафасною. Оскільки до цього процесу не залучали ні владу, ні ЗМІ, громадськість міста і справді не знає, звідки взялася “друга” копія.

Автором ідеї виготовити копію чудотворного образу для церкви на Майзлях є сестра  Християна Голомідова, магістр теології, настоятелька Мирянського чину Святого Василія Великого. “У 2007 році я віднайшла згадку про чудотворну ікону Станиславова у книзі С.Гайковського і загорілася ідеєю розшукати цю ікону, – розповідає сестра Християна. – Коли дізналася, що вона перебуває у Гданську, з’явилася ідея виготовити її копію для Івано-Франківська”. Про можливість виготовлення копії відбулася розмова з Правлячим Єпископом Володимиром Війтишиним ще на початку 2009 року. 14 жовтня того ж року сестра Християна вирушила до Гданська. Поїздку також благословив отець Порфирій Шумило ЧСВВ з церкви Царя Христа. “Парох костелу Петра і Павла отець Цезаре Аннусевич радо зустрів мене і подарував необхідні матеріали для виготовлення копії. Я подарувала йому всі документи та фото, які зібрала про ікону та про вірменський костел. Він був дуже вдячний, бо не мав тієї інформації”.

Усі документи для виготовлення копії Християна Голомідова передала отцю Порфирію. Вона запропонувала, щоб копія образу знаходилася у церкві Царя Христа. Копію намалювала сестра Августина, згромадження Служебниць Непорочної Діви Марії зі Львова. Її необхідно було освятити біля ікони у Гданську. Готуючись до поїздки, отці з Майзлів дізналися, що в Івано-Франківську є ще одна копія ікони, яку мають освячувати у цей самий час. Священики домовились з отцем Вінтонівим зробити цю процедуру разом, але коли отці з Майзлів прибули до Гданська, у костелі їм повідомили, що копію отця Вінтоніва щойно посвятили. Не знаючи історії створення копії для церкви на Майзлях, отець Вінтонів міг припустити, що отці-василіяни, дізнавшись про його задум повернути ікону місту, вирішили поспіхом створити копію, щоб випередити його.

Ці непорозуміння для мешканців міста не мають жодного значення, адже обидві ікони мають однакову цінність, пояснює доктор Петро Сабат, викладач літургійного богослов’я Українського Католицького Університету. Петро Сабат, зокрема, викладає богослов’я ікони у Франківській теологічній академії і знайомий з обома копіями чудотворного образу Матері Божої Ласкавої. “Питання копій є дуже делікатним, бо сьогодні немає канонів і приписів щодо копій, тому ніхто не знає, як це питання має регламентуватися”, – зазначає він. Копія ікони не обов’язково має бути точним відтворенням оригіналу, наголошує богослов, адже кожен іконописець має свою авторську манеру. Ікона Матері Божої Ласкавої теж не є точною копією Ченстоховської.

“Копія має зберігати оригінал, і зовсім не важливо, ким вона написана. Не має значення, яка копія написана раніше, а яка пізніше. Копії ікон можуть проявляти свої чудотворні властивості, бо вони знаходяться між людьми і люди у церкві їх намолюють. Через ікони та їх копії відбувається діалог людини із Богом і Бог проявляє свою благодать при спілкуванні з людьми. Якщо біля копії проявляється чудо – вона є благословенна Богом і не можна говорити, що вона зроблена не канонічно.

Ці дискусії варто припинити, бо обидві копії мають свою вагу і свою цінність для тих церков, у яких вони знаходяться. Якщо Бог діє через ікону, ніхто не має права казати, що ця копія є гіршою чи кращою”, – ставить крапку богослов. Факти зцілення і особливих ласк зафіксовано біля обидвох копій, тому можна вважати, що Матір Божа Ласкава, яка повернулася до рідного міста у такий дивовижний спосіб, дарує ласки іванофранківцям у подвійному вимірі. Було б лише бажання їх отримати.

Наталка ГОЛОМІДОВА

P.S. Правовласником згаданого відео в Україні є ПНУ ім. В.Стефаника. Оскільки ПАТ – державна агенція, на її архіви не поширюється термін давності, відтак розповсюджувати відео можна буде лише з дозволу ПНУ.