Тиждень тому волонтерки Майдану в Тернополі створили жіночий підрозділ загону народної самооборони. А днями жіноча сотня самооборони постала в Києві. Можна по-різному ставитися до цих фактів. Важливо інше. Настав час, коли жінкам треба потурбуватися, щоби вміти захищати себе. 

Самооборона як спосіб вижити в небезпечних ситуаціях передбачає, що кожна людина має право захищати своє життя, здоров’я, честь і гідність. Має право протистояти зловмисникам та нападникам усіх мастей. Бо насправді сьогодні ніхто на сто відсотків не захистить нас, окрім нас самих.

Вжалила і зникла

Від чоловіків, які навчають жінок бойових мистецтв, доводилося чути, що більшість видів спортивних єдиноборств не відповідають реальним життєвим ситуаціям. Зокрема, коли жінкам доводиться боронитися від кримінального нападу чи під час масових заворушень. «Регулярні заняття справді зміцнюють тіло, додають сили і впевненості. Але щоби це забезпечило жінці відчутну перевагу  в ситуації «життя-смерть», навряд чи…», – вважає тренер дзюдо Валерій Корсун, спортивний клуб КАНО.

Жінка мусить йти іншим шляхом, уважає Валерій. Природа наділила її потужною зброєю – чарівною слабкістю, яка безвідмовно діє на чоловіків. «Не можна розраховувати на те, що вивчивши набір прийомів і відпрацювавши їх застосування, дорівняєшся в силі з хуліганом чи спецназівцем, – застерігає вчитель. – Інша справа, коли поєднати все це із усмішкою, добрим словом і… хитрістю. Щоби вжалити несподівано – цього ж не чекають від слабенької милої дівчинки. В загрозливій ситуації жінці треба приспати пильність нападника, миттєво вжалити і зникнути».

На думку Валерія Корсуна жінкам варто практикувати так звані «м’які» стилі бойових мистецтв, що більше відповідають жіночій суті (такі як айкідо чи тайцзицюань), але знати і вміти використати набір жорстких ударів при самозахисті. «Реальна сутичка на вулиці це не кіношне протистояння. Геть блокбастери та комп’ютерні ігри, – продовжує Валерій. – Немає п’яти хвилин ударів битою. Людина не підводиться раз за разом, отримавши кийком по чолі. Є лічені секунди, які визначають, хто жертва. І у жінки є тільки одна спроба не стати цією жертвою».

Що стосується «м’яких» бойових мистецтв, то саме такі, вважає Валерій Корсун, навчать жінку керувати своїм станом під час стресу. «Стресові ситуації діють на людей по-різному. Викид адреналіну може одного разу дати надсилу. А наступного – спровокувати зворотній ефект, тобто заціпеніння. Це треба враховувати. Треба навчитися свідомо керувати стресовим станом», – вважає вчитель.

Для гідної відсічі противнику жінці, на його думку, цілком досить комплексу ОГГ – «очі, горло, геніталії». Хоча, переконаний Валерій, слід використати всі можливості, щоби поєдинок не відбувся. «Насамперед з усім арсеналом специфічних жіночих прийомів треба гасити агресію нападника», – радить чоловік. І тільки якщо це не спрацьовує, дати відсіч і зникнути.

Щоби мати шанс вижити при нападах під час вуличних протестів, треба весь час рухатися, наголошує Валерій. Вліво, вправо, по колу – це дасть змогу мінімізувати травми, якщо нападу чи бійки не уникнути. Якщо ж перебуваєш у потоці людей і мусиш пересуватися разом із ним, в жодному разі не можна йти проти течії. Треба старатися не впасти і поволі пробиратися до краю потоку. Виходити, притиснувшись до стіни, заскочивши в арку, під’їзд тощо. Захищаючись, застосовувати ту саму тактику, що й один-на-один. «Усвідомлювати ризики, контролювати емоції, оцінювати ситуацію і не наражатися на небезпеку», – універсальні поради від Валерія Корсуна можуть взяти на озброєння не тільки жінки і не тільки для вулиці.

Заламала всі вісімдесят

«Прийшла в джиу-джитсу, шукаючи самозахисту», – розповідає франківчанка Інна Красій, яка практикує в клубі «Сьогун». До того, як обрати цю техніку, дівчина займалася йогою. Відчула, що потребує іншої, більш інтенсивної, роботи. «За минулий рік, який провела в залі, я стала сильною. А була така слабачка, – посміхається Інна. – Тепер шліфую «бойовий» характер».

Дівчина – єдина в клубі представниця слабкої статі. Займається в парі з чоловіками. «Коли це чоловік 80-85 кілограмів, то я з ним справляюся, мені комфортно, – каже Інна. – Якщо ж тіло на всі сто і більше, то вивести його з дії навіть з певними вміннями дуже складно. Ударом не переможеш, кидковою технікою особливо не повалиш. Напевно, мені невипадково подобаються техніки заломів – знати, на яку точку натиснути і як скрутити. Це дає результат…»

Джиу-джитсу – давня японська система рукопашного бою, передбачає роботу зі зброєю і без неї. Належить до так званих «м’яких» технік. Комбінує кидки, заломи, придушення, больові прийоми, удари, вплив на больові точки. На основі різних шкіл джиу-джитсу свого часу сформувалися такі універсальні системи єдиноборств як дзюдо та айкідо.

Головний напрям сучасного джиу-джитсу – власне самозахист. Головний принцип – «не йти на пряме протистояння, щоби перемогти». Тобто не чинити відвертий спротив, а поступатися натиску противника, скеровуючи його дії в потрібному напрямку доти, доки він не опиниться в пастці – і тоді обернути силу ворога проти нього самого. «Ми вивчаємо виключно юридичні техніки, які дозволені законом, – підкреслює Інна. – Можемо впливати на кисті і суглоби рук та ніг. Заняття діляться на три частини. В першій відпрацьовуємо ударну техніку, друга присвячується кидковій, а в третій практикуємо заломи та захист від палиці і ножа».

Інна каже, що джиу-джитсу як система фізичних вправ делікатна і жорстка водночас, є стимулом постійної роботи над собою і дає величезну впевненість у собі. «Я перестала боятися чоловіків. Тепер знаю: якщо не будеш боятися чоловіків у залі, не будеш боятися їх ніде», – додає дівчина.

Підібрала дрібнички

Трактувати самооборону як спосіб захистити не тільки себе, але й інших пропонує Анна Маланюк, боєць міліційного спецпідрозділу «Грифон». Силовики здійснюють захист учасників судового процесу, відповідають за безпеку в залі суду. Анна погоджується, що навчання жінок самозахисту на часі. І каже, що насправді захиститися жінці не так вже й складно, якщо правильно мислити і раціонально діяти. Жінка вже вісім років у «Грифоні», весь цей час займається рукопашним боєм і вже не раз змушувала партнерів визнавати свою перевагу.

За цей час уклала собі своєрідний алгоритм дій у критичних ситуаціях. Сприймати будь-який випадок спокійно, без паніки – правило номер один. «Культивуємо в собі установку опановувати емоції, – каже Анна. – Щоранку на інструктажі наше керівництво наголошує на цьому». На практиці це означає, – правило номер два, – що слід гасити агресію іншої сторони, не доводити до конфлікту чи бійки. Ознаки паніки – тремтіння рук і ніг, піт, почервоніння обличчя. Позбуваються цього з допомогою дихання: один довгий вдих чергують з двома короткими видихами. Можна крикнути – видати тваринний крик, він стимулює власну волю і стримує агресора.

«Будь-який підручний предмет може стати предметом самозахисту», – проголошує Анна правило номер три. І пропонує витрясти сумочку. Всілякі жіночі дрібнички, – кулькова ручка, пилочка для нігтів, манікюрні ножиці, лінійка, ключі, парфуми і дезодорант, лак для волосся, запальничка, грубий глянцевий журнал – усе це, виявляється, може бути зброєю для захисту у вправних жіночих руках. Коли затиснути предмети з гострими кінцями в кулаку, то немає особливого значення, куди завдавати удари. Головне – фактор несподіванки і натиск, якого не очікують від сполоханих дам нападники, відзначає Анна. Це – правило номер чотири.

Цікаво, що просте переосмислення призначення побутових предметів допомагає жінці позбутися страху і невпевненості. А вміння застосовувати їх у надзвичайних ситуаціях формує стійку психологічну готовність дати відсіч. Анна демонструє, як сув’язь ключів, затиснута в руці стає імпровізованим кастетом. Розповідає, що дезодорант чи лак для волосся вкупі із запальничкою можуть стати вогнеметом. Показує, як скрутити журнал, щоби удар ним у ключицю нападника вивів того з ладу. Зубочистки в кафе на столі, пакетики з перцем і сіллю, гарячий чай в горнятку – все це також годиться для захисту. «Жодних сумнівів. Слухатися тільки інстинкту самозбереження, – інструктує жінка. – Напад – це дуже серйозно, бо вас можуть не вагаючись позбавити і життя, і здоров’я».

Щоби не провокувати ставлення до себе як до жертви, не слід одразу тікати, переконує Анна. Добра зброя жінки, яка постійно з нею, – нігті та зуби, додає вона. Камінь, шматок цегли, палиця в руці посилять удар. Варто використовувати ще й голову. «Якщо не можеш дати відсіч, не доводь до нападу, не провокуй конфлікт, – застерігає працівник спецпідрозділу. – Психологічно згрупуйся і говори з нападником. Важливо побачити в ньому особистість і звертатися до неї. Така тактика іноді рятує краще за силу». Отже, не втрачати самовладання. Пам’ятати, що опір має бути несподіваним. Першій нанести нищівний удар і забратися. Не наражатися на видиму небезпеку.

«Жінці важливо зберегти себе для найближчих людей, щоби захистити не тільки себе саму, але й дітей і рідних», – мотивує наостанок Анна Маланюк. Без сумніву. Та не лише жінок стосується ця настанова. Ці би слова маленької бойової жінки та у вуха всім чоловікам у шоломах і обладунках.

Наталія КУШНІРЕНКО