Верховна Рада прийняла закон про недопущення переслідувань затриманих учасників масових акцій протесту. За відповідне рішення проголосувало 372 депутати.

За голосування закону без обговорення проголосувало 366 депутатів.

Згідно із законом, від відповідальності звільняються не лише ті, хто уже був затриманий, а й ті, проти кого такі справи можуть бути відкриті. Закон також звільняє від адмінвідповідальності усіх осіб, яким виписані штрафи та забрані права, у тому числі, автомайданівців.

“Верховна Рада щойно визнала право людей на повстання! Також вони визнали незаконність дій “Беркуту” та силовиків і дії учасників акцій протесту – як засіб крайньої необхідності проти порушення прав людини та тиранії і гноблення”, – зазначила на своїй сторінці у ФБ учасник Громадської ради “Майдан”, голова ГО “Воля!” Ольга Галабала. 

Вона також наводить фрагменти з пояснювальної записки до законопроекту:

“Загальна декларація прав людини, що була прийнята 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікована в Україні у 1973 році, гарантує право захисту фундаментальних прав людини, що порушуються.
У Преамбулі Загальної декларації прав людини вказано “…беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення..”.

21 листопада 2013 року в Україні почалися мирні акції протесту. В ніч з 29 на 30 грудня 2013 року мирних демонстрантів було жорстоко побито працівниками спецпідрозділу “Беркут”. Такі незаконні дії спричинили масовий мирний спротив народу в усіх куточках України, основною метою якого стало захист права на власну гідність, права на мирні зібрання, а також інших фундаментальних прав людини. Протягом 50 днів мирного спротиву не було притягнено до кримінальної відповідальності та покарано жодної людини, що несе реальну відповідальність за жорстоке побиття людей, більше того, почалися арешти та незаконні затримання низки активістів, намагання в силовий спосіб припинити мирні акції протесту, виносилися чисельні незаконні рішення судів. Протягом 50 днів мирної боротьби за права людини ці права постійно порушувалися та обмежувалися.

Окрім обмеження прав людини, деякими групами людей велася цілеспрямована робота по розпалюванню національної ворожнечі між північно-східними та західними регіонами України, що почало нести загрозу для територіальної цілісності України.

Суверенітет нашої держави також почав ставитися під загрозу через постійні спроби втручання в державну політику України урядів та представників іноземних держав.

16 січня 2014 року Верховною Радою України були прийняті неправові та неконституційні закони, які остаточно знищували права людини в Україні. А спосіб, в який були прийняті ці закони, нищив парламентаризм в Україні та ставив під загрозу можливість узурпації влади в країні. Розгортання подальших трагічних для народу України подій понесли за собою людські жертви, катування, зникнення людей та поставили державу Україна на межу тиранії і гноблення людей.

Для захисту та унеможливлення знищення прав людини, збереження демократії, захисту суверенітету та територіальної цілісності держави народ України був змушений вдатися до всіх можливих способів захисту, які гарантуються Загальною декларацією прав людини.

Сукупність цих обставин, а також, фактичне перебування держави Україна протягом останніх років в стані латентної політичної кризи з низьким рівнем захисту прав людини, високим рівнем корупції, неможливості людини захистити себе у суді та без гарантій справедливого правосуддя, відсутністю належного соціального захисту громадян, становлять основу конституційності дій учасників акцій протесту, що тривають в Україні з 21 листопада 2013 року і до цього часу.”