Зробити вітрильник і дістатися на ньому до найдальшого куточка Тихого океану – острівної Республіки Кірибаті. Саме з такої зухвалої мрії розпочалося цікаве захоплення 33-літнього івано-франківського інженера Вадима Матури. Тепер він уже не хоче на острів, натомість почав будувати кораблі, точніше тримарани. Не для продажу, для власного задоволення.

Тримаран – це той самий катамаран, тільки не з двома, а з трьома з’єднаними у наводній частині паралельними корпусами. В Україні тримарани будують небагато любителів, а з комерційною метою – взагалі ніхто.

«Невигідно, – пояснює Вадим Матура. – Катамаран значно популярніший, бо його собівартість суттєво нижча, а також він більш зручний для відпочинкових подорожей. У той же час тримаран є менш «підступним», адже безпечніший і легший у керуванні. Простіше кажучи, його важче перевернути на воді».

Інженер переконує – навчитися керувати тримараном нескладно, однак спершу важливо зрозуміти його конструкцію і суть роботи вітрила.

Перший тримаран, вагою 40 кг і розміром 2,5 на 2,5 м, чоловік майстрував протягом трьох років. Для побудови корпусу використав фанеру і пінопласт. Мало того, Вадим вигадав таку схему, що тримаран може зручно складатися, як конструктор, а тому легкий в транспортуванні. Шкода тільки, що на судні можуть вміститися не більше двох людей.

Перше власноруч зроблене диво з вітрилом обійшлося івано-франківському інженеру в три тисячі гривень. Але на цьому амбіції Вадима не згасали. Навпаки. Чоловікові захотілося досконалішого вітрильника – більшого, стійкішого і з ґумовим надувним корпусом. У такому кораблі не страшно і на Шацьких озерах ходити. Вже через рік-другий вітрильник був готовий. Цього разу корабель коштував значно дорожче – близько тисячі доларів. Вадим будував його за кресленнями радянського конструктора, книгу якого знайшов в інтернеті.

Кожен Вадимовий тримаран має своє ім’я. Першого назвав LSD (від little sail device, що з англійської перекладається як маленький пристрій з вітрилом). А другого «охрестив» Стрімким Тризубом – саме так називається проект України і НАТО щодо спільних командно-штабних навчань.

Зазвичай іванофранківець ходить на тримарані улітку на міському озері. «На озері переважає слабкий шквалистий вітер, що вимагає постійної швидкої реакції, – каже Вадим Матура. – Відповідно такі умови максимально сприяють тому, аби навчитися управляти тримараном».

У найближчих планах інженера – побудувати третій корабель, на якому переплисти Чорне море, дістатися до Босфору та завітати на кілька днів до Туреччини. Найцікавіше, що Вадим дуже боїться глибини. Однак він на це не зважає, адже море підкоряється тільки сміливим відчайдухам.

Наталя МОСТОВА