Передовсім ми бачимо світ і тільки потім чуємо його, відчуваємо. Тому хвороби очей, які призводять до втрати зору, вважаються одними з найстрашніших. Глаукома небезпечна тим, що на ранніх стадіях ніяк не виявляє себе – сліпота розвивається поступово і назавжди. Про те, з якого віку можемо набути це захворювання, про ризики та дієві методи його лікування «ГК» дізнавався у спеціалістів Обласної клінічної лікарні – завідувача відділу мікрохірургії ока Ігоря Вітовського та завкурсу очних хвороб, доцента Марини Вершиніної. 

 

Хвороба віку?

Кожні п’ять секунд втрачає зір одна доросла людина, щохвилини сліпне дитина. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі є 135 млн. людей з низьким зором. Щороку кількість сліпих зростає на 1-2 млн. осіб. І якщо не вживати термінових заходів, зокрема з виявлення очних хвороб на ранніх стадіях, то до 2020 року кількість сліпих людей зросте до 100 млн. «Основними причинами пониження та втрати зору в Україні та області є глаукома, травми органа зору, патологія сітківки, висока прогресуюча близькозорість», – повідомив Ігор Вітовський.

Глаукома – хронічне захворювання очей. Його прояви – підвищений внутрішньочний тиск, звуження поля зору та ураження зорового нерва аж до повного його відмирання. Власне через це – загибель зорового нерва і нервових клітин сітківки – настає сліпота, пояснює лікар. Повернути зір тому, хто осліпнув, в цьому випадку вже неможливо. Через те, що глаукома розвивається поступово і часто без симптомів, багато пацієнтів дізнаються про свою недугу тільки тоді, коли погіршується зір. Це робить глаукому доволі небезпечною і підступною хворобою.

Від глаукоми страждають близько 3% населення земної кулі, незалежно від статі. «Вважається, що офіційно зареєстрованих 70 млн. – це тільки половина хворих, яким відомо про своє захворювання, – продовжує заввідділу. – Як мінімум, ще стільки ж пацієнтів не знають, що вони хворі на глаукому, відтак продовжують повільно і непомітно втрачати зір».

Глаукому часто називають «хворобою літнього віку», оскільки захворювання найчастіше розвивається після 40 років. І з віком цей показник збільшується до 12% (у пацієнтів після 80 років). Хоча це захворювання може траплятися навіть у новонароджених. Медичні дослідження свідчать, відзначив Ігор Вітовський, що з віком у структурі ока відбуваються біохімічні зміни і це, природно, призводить до підвищення внутрішньочного тиску. «Це лише одна з теорій, чому розвивається захворювання, – повідомив лікар. – Інша пов’язує виникнення глаукоми зі змінами кровопостачання в очному нерві. Що, втім, також залежить від віку – з віком судини всередині ока звужуються».

 

Шанс відсунути сліпоту

Медики на сьогодні не можуть визначити, що ж саме є основною причиною глаукоми. Однак уже доведено, що основним фактором ризику розвитку хвороби є підвищений внутрішньочний тиск. Він може підвищуватися з двох причин: через надмірне утворення внутрішньоочної рідини або через порушення її відтоку через дренажну систему ока.

«При порушенні відтоку внутрішньочна рідина накопичується, і це викликає високий тиск, – деталізує Ігор Вітовський. – Високий тиск, у свою чергу, веде до порушення кровопостачання зорового нерва. Перебуваючи в такому стані тривалий час, нерв поступово атрофується. І зір поступово погіршується. Загибель нервових волокон спочатку призводить до звуження поля зору. У стадії, що зайшла далеко, залишається лише так званий «трубчастий зір», коли хворому здається, що він дивиться ніби крізь вузьку трубку. З часом зір узагалі гасне…» За словами лікаря, показник нормального внутрішньоочного тиску – індивідуальний, але коливається в межах 16-26 мм ртутного стовпця за тонометром Маклакова.

«В Україні є 170 тис. хворих на глаукому. В області на диспансерному обліку перебувають 4068 пацієнтів. Кожного року ми виявляємо більше 400 людей з глаукомою», – продовжує завкафедри очних хвороб Марина Вершиніна. За її словами, більшості пацієнтів діагностують глаукому на ранніх стадіях. Відтак у них зберігається шанс максимально сповільнити незворотний процес. Для цього, наголошує медик, треба передовсім внормувати внутрішньоочний тиск. Оскільки при високому тиску захворювання прогресує значно швидше.

«Серед факторів, що підвищують ймовірність розвитку глаукоми, – вік, спадковість, наявність певних хронічних хвороб, короткозорість та вживання стероїдів», – застерігає Марина Вершиніна. Тож людям у віці більше 40 років рекомендують регулярні обстеження і вимірювання внутрішньоочного тиску – як мінімум, раз на три роки. Бо чим старша людина, тим вищий ризик розвитку глаукоми. Якщо глаукому діагностували комусь із найближчих родичів, іншим до обстежень слід вдаватися вже з 35 років. Симптомами, які можуть свідчити про глаукому, є затуманення зору, так звані «райдужні кола» при погляді на джерела світла, погіршення зору в сутінках, головний біль – вранці чи після заходу сонця, а також при фізичному навантаженні, та біль в оці у поєднанні із затуманенням зору.

Слід знати, що супутні захворювання серцево-судинної системи, зокрема артеріальна гіпер- і гіпотонія, вегетосудинна дистонія, мігрень, також підвищують імовірність глаукоми. Хвороба може розвинутися і в тому випадку, коли людина мусить тривалий час приймати стероїдні лікувальні препарати. «На сьогодні єдиним шляхом запобігання сліпоті при глаукомі є своєчасне її розпізнавання і правильне лікування, – наголошує офтальмолог. – Ми рекомендуємо  людям, які входять до так званих «груп підвищеного ризику», перевіряти зір і внутрішньоочний тиск щонайменше двічі на рік. Це особливо актуально для пацієнтів з історією сімейних захворювань у кількох поколіннях, а також для тих, хто має сильну короткозорість чи далекозорість. Так само і для людей, старших 60 років». Обстеження можна пройти в 48 очних кабінетах, які працюють в кожному районі та місті Івано-Франківської області. У Франківську такі кабінети є в кожній поліклініці.

 

Довічна терапія

Важливо затямити, що лікування глаукоми – довічне, його не можна припиняти. «Глаукома – хронічне захворювання, що вимагає застосування лікарських засобів протягом усього життя пацієнта, – підкреслює Ігор Вітовський. – Якщо лікар прописав очні краплі, їх слід закрапувати регулярно, без перерв у лікуванні. Кожне самовільне припинення лікування може призвести до незворотного погіршення зору».

Насправді все не так складно: за умови дотримання рекомендацій лікаря приборкати глаукому можливо. Все, що необхідно для цього робити пацієнту з таким діагнозом, – дотримуватися щоденного режиму закапування крапель, виконання рекомендацій та регулярно обстежуватися в офтальмолога. Тільки лікар на підставі багатьох чинників може обрати оптимальну терапію і лікарський препарат в кожному конкретному випадку, відзначає спеціаліст. Самолікування в цьому разі геть неприпустиме.

У деяких  випадках при глаукомі показане лазерне чи хірургічне лікування, метою якого є створення каналу відтоку внутрішньоочної рідини. Обидва методи – ефективні і широко застосовуються в очних стаціонарах області. Щоправда, вважається, що хірургічне втручання дає більш тривалий ефект. «Все – індивідуально. Результат залежить від багатьох чинників. Тому метод лікування призначається кожному хворому зокрема, виходячи з його стану і історії хвороби», – каже завідувач офтальмологічного відділу.

«Діагноз «глаукома» – не привід депресувати чи панікувати. Адже в більшості випадків перебіг захворювання керується за допомогою медикаментозного або хірургічного втручань чи їх комбінації. Завдяки сучасним методам лікування більшості хворих вдається зберегти зір на довгі роки. Якщо пам’ятати про необхідність ранньої діагностики і дбати про своєчасне обстеження», – підсумовує доцент Марина Вершиніна.

Наталія КУШНІРЕНКО