«ГК» продовжує аналізувати розклади політичних сил напередодні близького старту виборчих перегонів за посаду мера Івано-Франківська та знайомити читачів з потенційними кандидатами на головне міське крісло. Цього разу – Ігор Насалик.
У контексті майбутньої кампанії нинішній мер Калуша Ігор Насалик вважається «темною конячкою». Його стиль – ексцентричний і непередбачуваний, тож Ігор Степанович здатен добряче поїсти нерви багатьом конкурентам. Пригадується, як, оголосивши губернатора Романа Ткача персоною нон-грата в Калуші, Ігор Насалик почав приходити на колегії ОДА в яскраво-червоному светрі і виклично сідав точно навпроти губернатора…
Важливий момент: Ігор Насалик належить до найбагатших людей Прикарпаття. І те, як він заробляв свої капітали, неодмінно спробують з’ясувати конкуренти за крісло. Цікаво, що за місцем роботи калуський мер статками не хизується: службова квартира, невибагливий інтер’єр кабінету і скромне авто. А родина його мешкає в Києві – у шикарному особняку в елітній Конче-Заспі. У столиці Насалик тримає і свій автопарк, де красуються Bentley, Mercedes-Benz CL 500, спортивний кабріолет BMW Z4, AUDI A8 Quattro та інші шедеври світового автопрому… Навіщо Ігорю Насалику Івано-Франківськ – в інтерв’ю «ГК».

– Наприкінці березня з вашої ініціативи утворилася громадсько-політична організація «Голос нації», мета якої – перемога на виборах до місцевих органів влади, зокрема, до обласної ради планка 50%. Ігор Насалик замахнувся на обласний олімп?
Я був народним депутатом двох скликань. Коли балотувався вперше – мав достатньо багато конкурентів, але переміг. Балотувався вдруге – отримав найкращий результат в Україні. Чому? Тому, що чесно виконував обов’язки депутата. Аналогічно поставив плани і по області. Хочу, щоб ті погляди, які я зміг реалізувати, скажімо, в Калуші, були трансформовані на область.

– Місцевий політикум обговорює вашу ймовірну участь у виборах міського голови Івано-Франківська. Ви справді маєте намір стати міським головою обласного центру, чи це тактичний хід для популяризації «Голосу нації»?
Ніколи не робив тактичних ходів. Якщо прийму рішення, то піду і обов’язково виграю. Назву аргументи. От Івано-Франківськ: набагато більший бюджет, а заборгованість по комунальних службах 6-7-місячна, заборгованість за газ – 60 млн. Це необдумана політика керівництва міста. Влада Івано-Франківська ввела економічно обґрунтований тариф (поформульний) – і чого досягла? Досягла того, що залізли в кишені мешканців і витягнули останнє. Калуш пішов за іншим принципом – шляхом дотації. Тобто ми не залізли у кишені людей, а суму 30 млн. грн. нам компенсувала держава у вигляді різниці в тарифах. 30 млн. грн. для Калуша – означає, що кожен мешканець міста отримав по 500 грн.
В Калуші ідеальна чистота, а приїжджаю в Івано-Франківськ – жах! Із фонду у 256 будинків ми у 125  поробили дахи. У всіх комунальних будинках поставили пластикові вікна. Перелік можна продовжити. Громада Івано-Франківська хоче такої реалізації? Я готовий реалізувати.

– Ви належите до найбагатших людей Прикарпаття. Суспільство до багатих ставиться з недовірою. Не остерігаєтеся, що статки можуть зіграти проти вас, як, скажімо, і те, що опоненти можуть обклеїти місто плакатами, на зразок – «У Івано-Франківськ рвуться варяги»?
Щодо першого — абсолютно ні. Це довів Калуш, де сьогодні мій рейтинг – 90%! Власні кошти вкладаю в ряд проектів, що реалізуються в місті. Колись в Україні була чудова традиція меценатства. Тепер забули про те, що є все-таки філантропи і меценати, які можуть творити і отримувати від цього задоволення.
Щодо варягів (сміється)… Калуш від Івано-Франківська за 20 кілометрів. Ну, який я варяг? Навчався в Рогатинській середній школі, яку, до речі, закінчував екс-мер Івано-Франківська Зіновій Шкутяк. Був депутатом від Івано-Франківської області. Впевнений, іванофранківці бачили мою роботу як депутата Верховної Ради, можуть також порівняти мою роботу в Калуші з роботою нинішнього мера Івано-Франківська.

– Франківці пам’ятають також, як ви, будучи обраним до парламенту під знаменами «Нашої України», перейшли в інший табір…
А хіба я був не правий, коли в 2003 році разом з шістьма депутатами при засіданні всієї фракції підійшов до Віктора Ющенка і сказав: Вікторе Андрійовичу, якщо біля вас буде ось це оточення, то люди цим не будуть задоволені. Пройшов час — чи справдилося? Справдилося! Або коли мене по всіх каналах телебачення згадували, що я не голосував за відправку наших військ в Ірак, коли Ющенко зобов’язував мене це робити, то скажіть тепер, а чи треба було наших військових відправляти в Ірак?.. Час розставляє всі крапки над «і».

– Якщо ви заявляєте про намір взяти 50% на виборах до обласної ради, то, може, є і намір очолити обласну раду?
А для чого, які функції в голови обласної ради? Це не робота, а постійний відпочинок. Мені це не цікаво.

– У вас традиційно непрості стосунки з керівниками області. Були в опозиції до екс-губернаторів Михайла Вишиванюка, Романа Ткача. Як складаються стосунки з нинішнім головою ОДА Миколою Палійчуком?
Тепер у мене достатньо хороші стосунки з Михайлом Вишиванюком. Вважаю — він добрий  господарник. Але у свій час я був одним з небагатьох, хто був його опонентом. Багато речей були не зрозумілими. Скажімо, будівництво Гути, коли «море» шкіл, дитячих садків були незабезпеченими. Проте я чи не єдиний, хто після 2004 року підійшов до Михайла Васильовича і запитав: чим можу вам допомогти?
Щодо Романа Ткача… А які в мене з ним могли бути стосунки, коли на область розподіляються кошти на комунальні дороги, а місту Калушу не виділяється нічого? Або коли пан Ткач говорить, що бюджет Калуша 60 млн., а він насправді вже давно 140 млн. Я йому доводжу, а він мене називає популістом…
З Миколою Палійчуком в нас дружні, робочі стосунки. В підходах Миколи Васильовича до роботи —  формула зрозуміла і прозора. Якщо виділяються кошти на повінь, то пропорційно до того, як постраждали. Якщо виділяються на енергозберігаючі технології, то враховується кількість населення і потреба даного регіону. А це викликає повагу. В багатьох речах підтримую нинішнього губернатора.

– І все-таки вас, здається, більше тягне до Львова. Ініціювали виділення з міського бюджету Калуша коштів на футбольну команду «Карпати» (Львів)… 
Я зустрічався з представниками ФК «Прикарпаття» і пропонував, що готовий взяти клуб, але оскільки я міський голова Калуша, то команду потрібно зареєструвати в Калуші. До мене приїжджав Олексій Боровіков, менеджер, який вивів у вищу лігу «Ворсклу», «Арсенал».  Він дав зобов’язання фінансувати на 80% цю програму, з умовою введення бразильців і зайняття бізнесом. Давав гарантії, що через два роки ця команда буде грати у вищій лізі. На жаль, тоді ФК «Прикарпаття» не погодився з цією ідеєю. Можу взяти зобов’язання: якщо буду міським головою Івано-Франківська, то через півтора року «Прикарпаття» гратиме у вищій лізі. Впевнений, що і стадіон нарешті б довели до пуття.

– Чи правда, що прототипом пам’ятника Роксолані в центрі Рогатина стала ваша дружина?
Коли ми створювали пам’ятник Роксолані (в основному за гроші Техноінвестцентру), то обличчя Роксолани ми не знали. Думали підібрати образ дещо схожий до Ольги Сумської, але в результаті скульптор так зробив, що появилося лице дружини. Принаймні на 98%. Коли відкривали пам’ятник і був присутній Іван Плющ, то перша його фраза: о, Ігоре, ти здурів – пам’ятник жінці посеред міста поставив.

– Кому будете ставити пам’ятник в Івано-Франківську?
Найперше потрібно вирішити житлово-комунальні питання, освіти, охорони здоров’я, але не забувати про духовність. Не міський голова повинен визначати, кому ставити пам’ятник. Це повинна визначати громада.

Розмовляв Антін ТИМУРА