Віджеїнг (назва походить від VJ (video jockey) – «відеожокей») — це зведення в один відеоряд різних фрагментів (цитат із фільмів, хронік, генерованих на комп’ютері зображень, фото та авторського відео тощо) і  – необов’язково – живого сигналу з камер під музику, яку грають діджей або музичний колектив. Результат для глядачів відображається в залі на проекційних моніторах чи екранах.

Віджей-група «Куб» (VJ group «CUBE») створена у 2006 році на базі однойменного івано-франківського кіноклубу. Зараз група складається з трьох віджеїв: VJ Glow (Сергій Пілявець), VJ DaPix (Денис Овчар) та VJ Ra (Роман Шкоромида). У своїй віджей-роботі група надає перевагу цитатам із документальних та арт-хаузних фільмів, часто використовується live-зйомка під час акцій, а також авторське відео, створене учасниками групи. За вісім років «Куб» брав участь не тільки у «рідних» для жанру виступах (рейви та вечірки), та й у рок-музичних та літературних проектах.

Арт-проекти:

1. «Multiperson A»

Хепенінг, інтерактивна відеоінсталяція в межах виставки актуального мистецтва в галереї арт-клубу «Химера». Грудень 2007, м. Івано-Франківськ, Україна.

2. «Paris» — музичний відеофільм за мотивами фоторобіт Юрія Бакая «Париж». Листопад 2007, м. Івано-Франківськ, Україна.  

3. Журнал “Четвер”. Проект “Гіпсокартон” — презентація літературного альманаху «Четвер» №29 у львівському “Арт-депо» у рамках фестивалю «Флюгери Львова» (відеоінсталяція, арт-хепенінг, індустріальна провокація).  3 травня 2008, м. Львів, Україна.

«Галицький кореспондент» зустрівся з лідером групи Сергієм Пілявцем (VJ Glow).

Фото Денис ОВЧАР

– Нещодавно відшуміла дискусія стосовно візуального стилю Івано-Франківська. Ти займаєшся візуальним мистецтвом, як би ти прокоментував цей проект і те, що маємо в результаті?

Мене тішить, що є рух, є бажання, енергія, засоби, люди. Пропонований логотип міста візуально мінімалістичний і архаїчний, мені б хотілося бачити щось більш прогресивне, багате ідеєю і оригінальне. Але зараз все ж думаю, що він відображає об’єктивну ситуацію. Так нас багато хто бачить збоку – вишиванка, вареники, простота… Але не хотілось би мімікрувати під масове кліше. Та в цілому проект візуального стилю я сприйняв позитивно і навіть беру участь у його просуванні, оскільки це не тільки логотип і літери. З’явився рух “Тепле місто”, люди хочуть змінити своє місто, зробити його кращим.

– Сусідній Львів став зразком презентації європейського міста, а ще ж кілька років тому львів’яни страшенно заздрили Івано-Франківську через його розслабленість, позитив, творчу атмосферу. Тепер же складається враження, що наше місто безнадійно відстало і потихеньку перетворюється на провінцію. Яка причина?

Ну, я не погоджуся, що безнадійно. Я буваю у справах в різних містах України і можу сказати, що наше містечко – одне з найбільш наближених до образу Львова. Крім того, я не вважаю, що змагання – це здорова тема для побуту. Можна брати приклад, вчитися, робити порівняння, але заздрити і комплексувати не варто. Це як сумувати за розбитим горням – зворушливо, але марно. Так, Івано-Франківськ провінційний і може бути привабливою провінцією, комфортною для проживання та відпочинку.

– Але певний застій все-таки простежується…

Думаю, що розслабленість і позитив зіграли в мінус, все ж для поступального руху потрібна якась концентрація і зібраність. Велике значення має бізнес, коли містом керують не тільки чиновники, а й підприємці. Скажу також, що постановка питання «Хто винен?» або «Що винне?» не дає відповіді на питання «Що робити?»

– Торік група “Куб” влаштувала візуальний перформанс на площі Міцкевича, де транслювала візуальні образи на стінах будинків. Реакція городян вас задовольнила?

До цього у нас вже був такий перформанс на День міста. Про реакцію городян важко було судити: під час цієї акції почався дощ, і випадкових глядачів було небагато, але ті, хто потрапив, були заінтриговані, і їм сподобалося. Нас з якихось причин не внесли до списку подій, хоча ми нічого не вимагали, це був подарунок місту на день народження. На Міцкевича наша акція була спонтанною, і ми нікого не запрошували спеціально, щоб був ефект несподіванки. Люди зупинялися і дивувалися, мало хто розумів, що це проекція, не знали, звідки вона йде, деякі підходили до нас, цікавилися, звідки ми, просили частіше таке влаштовувати. Один маленький хлопчик радісно побіг до стіни, але мама так істерично закричала: “Не біжи тудааааа!» Таке враження, що його зараз розріже якимось лазером або він провалиться в паралельний всесвіт. Ми через зацикленість на своїх інтересах і замкнутість у своєму колі вважаємо, що всі люди такі, як ми, що вони думають і знають те ж саме, що ми, але це не так. Більшість жителів міста не знає, наприклад, що таке візуальна культура, відеоарт, мапінг, віджеїнг, сучасне мистецтво. З огляду на це дивно нарікати на нерозуміння чи слабкий інтерес. Без популяризації і доступної пропаганди, разовими акціями змінити ситуацію дуже важко і займає багато часу.

– А ви думали над тим, як популяризувати цю культуру? Як стати ближчими до народу, так би мовити… Пам’ятаю, фестиваль відеоарту, організований вами, мав несподівано великий успіх і значну колекцію авторів…

Так, це була відносно масштабна подія. Зараз, коли взялися до роботи ініціативні люди, можливо, ми спільно налагодимо певний процес з регулярними акціями, своїм фестивалем. Вселяє надію, що відкрився і розширює свою діяльність Івано-Франківський центр сучасного мистецтва. Так само у нас в планах співпрацювати з локальними фестивалями, впроваджуючи у них візуальні складові. Переговори вже йдуть, і наступного року, я сподіваюся, будуть результати.

– Група “Куб” – вже ветерани віджеїнгу в Івано-Франківську, а є ще якісь групи або автори в місті, яких ти би міг відзначити?

Є клубний віджей, наш колега, але через відсутність сучасних нічних клубів і прогресивних вечірок він більше працює в Одесі. З відеоарту – нещодавно художник Ярослав Яновський на відкритті виставки в ЦСМ показав цікаві нові відеороботи. Є групи молодих людей, які роблять непогану, стильну відеорекламу. Наскільки я знаю, це все.

– Ви з владою якось пробуєте контактувати? На ті ж міські свята, наприклад… Ти ж сам кажеш, що городяни не дуже поки що відкриті для інноваційних жанрів мистецтва.

На цей рік ми подавали заявку через ЦСМ, хотіли влаштувати масштабний мапінг (спеціальну проекцію) на дерева Вічевого майдану, але позитивної відповіді не отримали. Може, у зв’язку зі складною ситуацією в країні. Думаю, що потрібно спочатку пояснити якомусь чиновнику, чим ми займаємося, і зробити його апологетом відеоарту в адміністрації міста. Швидше можна домовитися з представниками бізнесу, тому при нагоді хочу звернутися до рекламних менеджерів бізнес-компаній, банків та інших закладів: є така ідея – подарувати жителям постійно (або довгостроково) діючу відеоарт-проекцію на будівлю міста. Це можна використовувати собі на користь і всім на радість.

– Ви багато співпрацюєте з «АртПолем», майже всі їхні проекти супроводжуються вашими візуальними роботами. Розкажи детальніше про це і чого слід чекати від вас на «АртПолі» цього року?

Так, з агенцією «АртПоле» ми співпрацюємо вже 7 років. Регулярно беремо участь у фестивалі, створюємо по кілька робіт з різними музичними колективами. Нас об’єднує бажання творити якийсь загальний візуальний простір і подібне світосприйняття. Приємно знайти однодумців і мати можливість працювати з ними разом. Не буду перераховувати якісь окремі проекти, взагалі, дуже дивно описувати візуальні твори словами. Хочу лише згадати останній і унікальний проект, тому що скоро, 29 травня, його можна буде побачити, почути і відчути на дотик. Це літературно-музичний перформанс «Альберт, або найвища форма страти», створений за однойменним оповіданням Юрія Андруховича. Ми вже демонстрували його в нашому місті цієї зими в рамках всеукраїнського туру, але тепер цей медіаспектакль відбудеться на місці описаних у ньому подій – у Львові. Недалеко від місця страти Альберта, під відкритим небом на площі перед Домініканським собором, 29 травня, коли стемніє (о 21:30). Навіть тим, хто вже бачив, рекомендую подивитися ще раз. Це буде розгорнуте в просторі дійство з новими елементами та учасниками. «Приходьте насолодитись видовищем страти!» Якщо мова про фестиваль «АртПоле» в Унежі, то я не буду поки що видавати секретів, тим більше, що він змінює формат з фестивалю на творчий майданчик, а творчість – непередбачувана.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ