Два з половиною роки триває в Івано-Франківську процес ліквідації одразу кількох ЖЕО. І два з половиною роки бухгалтер Тетяна Ніколаєнко залишається без зарплати. Комунальні служби заборгували їй вже понад 35 тисяч гривень.

 

«Я інвалід третьої групи, – розповідає вона. – З сином живемо на мою та мамину пенсію. Аби прогодуватися, влізла в борги. Нехай мене скорочують хоч завтрашнім днем, лиш аби мала засоби для життя».

Паперовий раритет

Під час створення Єдиного розрахункового центру (ЄРЦ) всі житлово-експлуатаційні об’єднання (ЖЕО) проходили процес ліквідації. Подекуди він затягнувся на роки.

«Для того, щоб готувати в архів всі документи по ЖЕО №7, мене залишили на роботі. Я вела документацію, подавала звіти, оформляла довідки колишнім працівникам, звірялася з департаментом комунального господарства та міськвиконкомом. А мені кажуть, що мене немає. Оплата моєї праці не передбачена бюджетом», – розповідає Т.Ніколаєнко. 

Комірчина, куди сьогодні переселили її з горами старих тек, – це комунальні приміщення на вулиці Воїнів-інтернаціоналістів.

В кабінеті, де законно-незаконно працює бухгалтер-примара, – інтер’єр радянських часів. Високі дерев’яні шафи приховують безліч поличок та акуратно складених на них папок. Документи, які зберігаються, – це дані про екс-працівників 1970-80-их років. Книги по зарплаті, накази, робочі табелі, лікарняні – усе розсортовано по роках. На шафі не менш вагомі раритети: припадають порохом старі монітори, принтери та процесори. Поруч з шафою в кутку в картонних коробках також документи. Інформація з ЖЕО №6 в одному кабінеті, з ЖЕО №4 – в іншому.

«Після створення ЄРЦ я сама не знаю, кому ми підпорядковуємося. Але я особисто дані по всіх чотирьох жеках (№№4, 5, 6, 7) приносила в департамент комунального господарства», – так Т.Ніколаєнко намагається пояснити химерну картину існування робочого місця без передбаченої бюджетом зарплати.

Сторож не за призначенням

Поки ЖЕО функціонували, люди платили квартирну плату, ці кошти йшли на оплату праці. Організації отримували державні дотації, таким чином, розраховувалися з боргами. «Зараз ми практично нічого не робимо, крім того, що я сторожу всі ці документи. І ще видаю довідки в Пенсійний фонд, центр зайнятості, управління соціального забезпечення та готую накази. А ще іноді слухаю людей, які приходять посваритися про квартирну переплату кількарічної давності», – описує свої посадові функції Т.Ніколаєнко.

Згідно зі штатним розписом, вона з 2 липня 2001 р. і донині – бухгалтер другої категорії ЖЕО №7. Кількох останніх працівників скоротили, щоправда, також із заборгованостями з виплати заробітної плати. Жінка показує трудову книжку, де є запис про звільнення, датований 3 січня 2012 року. Утім, коли тодішній голова ліквідаційної комісії Віталій Новіков зрозумів, що з купою старих паперів залишається наодинці, то рішення про звільнення Т.Ніколаєнко відмінили. Запис про це є в трудовій книжці бухгалтера.

«Я просила скоротити мене, ніхто не хотів. А зараз піти за власним бажанням, посидівши два з половиною роки в такому болоті, не хочеться». Жінка пояснює, що центр зайнятості керується законами, згідно з якими їй вигідніше, щоб її скоротили, ніж звільнятися самій.

За останні роки вона зверталася в усі можливі інстанції. З тривалої переписки Тетяни Ніколаєнко з міськими урядниками зрозуміло, що заступник міського голови Руслан Гайда ще в листопаді минулого року зобов’язав ліквідатора Новікова (він вів процес ліквідації одразу кількох ЖЕО) розробити графік погашення заборгованості. А департамент комунального господарства виконавчого комітету міської ради має забезпечити виділення додаткових коштів у сумі 59 тисяч гривень. Та вже в наступній відписці того ж таки Гайди від 09.04.2014 йдеться про те, що «в міському бюджеті коштів на задоволення вимог не передбачено».

Жінка каже, що останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння, став прийом у міського голови Віктора Анушкевичуса. «11 березня о 14-ій годині потрапила до нього на прийом. Мер особисто пообіцяв у присутності керівника комунального департаменту Михайла Смушака, що до Дня міста зі мною розрахуються», – згадує жінка. І одразу ж показує ще один документ. Це відповідь з Департаменту комунального господарства, датована 9 березня, в якій ідеться про те, що кошти спрямовуються на фінансування бюджетних установ міста та захищених статей бюджету. А на погашення заборгованості Т.Ніколаєнко гроші не передбачено. «Не думаю, що зарплата в державній структурі є незахищеною статтею», – обурюється вона.

Операція-ліквідація

Тетяна Ніколаєнко – не єдина, кого міська реформа в житлово-комунальному господарстві залишила без вже зароблених грошей. Станом на 1 квітня ц.р. по ЖЕО №5 зарплатні борги є перед Соколовою (1986 грн.), по ЖЕО №6 – перед Спірідоновою (7105 грн.), Тимків (1669 грн.), Копильців (974 грн.) та Рибак (1277 грн.). ЖЕО №7 найбільше заборгувало Ніколаєнко (35483 грн.), Ковалюк (1208 грн.) та Сташко – (974 грн.). Загальна сума зарплатних боргів – понад 50 тисяч гривень. Коли люди отримають зароблені гроші, не може сказати жоден із чиновників.

«Департамент – контролюючий орган. Ми не маємо фінансової можливості виплачувати заробітну плату всім підприємствам, нехай її платить директор підприємства згідно зі статутом та договором, який він укладав. Бо виходить, що коли директор не виплатив зарплату – це нормально, а департамент, виконком, депутати чи міський голова – винні», – так прокоментував  ситуацію директор комунального департаменту Михайло Смушак і порадив шукати правди у плановому відділі.

Там пояснили, що процедура ліквідації регламентується згідно з законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Шляхів профінансувати заборгованість із заробітної плати кілька. Один із них – продаж майна підприємства-боржника. Інший, більш надійний спосіб – наявна дебіторська заборгованість.  «У них 41 тисяча гривень дебіторської заборгованості, з них тільки 15,6 тисячі – це так звана “безнадійна” сума. А стосовно решти 26,6 тисячі гривень можна працювати з дебіторами, просити, аби вони повернули гроші, і кошти спрямувати на погашення заборгованості з зарплати. Якщо ці засоби будуть вичерпані, тоді можна продавати майно», – так вважає начальник відділу планування, реформування та комунальних підприємств Ольга Білецька.

У плановому відділі кивають у бік попереднього ліквідатора Віталія Новікова. Мовляв, треба було активніше працювати з дебіторами. А виділити бюджетні гроші на підприємство, коли воно перебуває у стадії самоліквідації, згідно з законом, неможливо.

З березня в ліквідаційній комісії – новий голова Михайло Хлібейчук, який за сумісництвом ще й керує недієвими ЖЕО. Він визнає, що ситуація тупикова. Рахунки жекам заблоковано, коштів немає. Наразі він займається підготовкою документів про визнання банкрутом житлово-експлуатаційних організацій в господарському суді.

«Можливо, наша бюрократія затягнула цю справу, а можливо, були інші нюанси, – розмірковує М.Хлібейчук. – Шукаємо вихід із ситуації. Якщо міська рада віднайде гроші, то заборгованість Ніколаєнко покриють швидше, а якщо ні, то треба чекати рішення господарського суду про ліквідацію жеків».

Він додає, що вони знайшли часткове вирішення. Мовляв, справно діючий ЖЕО №9 свого часу заборгував жекам, які є зараз у стадії ліквідації, за послуги трактора на суму 5-6 тис. грн.. Коли ті гроші повернуть, то уся сума піде на погашення боргу Ніколаєнко. Проте цього замало. Але, за словами М.Хлібечука, майна, яке є у власності ЖЕО, також не вистачить на оплату заборгованої зарплатні колишнім та теперішнім працівникам… Голова запевняє, що буде збирати ліквідаційну комісію щотижня, аби до кінця літа цю справу хоч би зрушити з місця.

«Не знаю, до якого Дня міста і коли отримаю такий подарунок, що зі мною розрахуються», – песимістично дивиться в майбутнє Тетяна Ніколаєнко. Чекати вона вже втомилася, тому зі скаргою звернулася в міську прокуратуру. Там пообіцяли взяти питання на контроль…

Ірина ТИМЧИШИН