Травнева резиденція для нових молодих облич в українській літературі завершилася.

 

 

Вечірній захід підбивав підсумки. Місцеве кафе, тьмяне світло, бард Петро Стрижиборода своєю грою на акустичній гітарі поволі «підтягував» любителів письменницької діяльності на підсумковий літературний вечір «Станіславського феномена». Василь Карп’юк після короткого представлення відразу передав мікрофон одному з переможців-резидентів Романові Чихарівському, «кинувши» жартома: «От і послухаєте, за що він цілий місяць в Івано-Франківську безкоштовно харчувався, проживав, чого він навчився і, зрештою, як пише».

 

Вісімнадцятирічний хлопець із Тернопільщини розповів, що навчається у Львівському університеті на філології. Каже, якось так сталося, що він трохи занедбав навчання і мав намір у травні підтягнути всі “хвости”. Але ці плани зірвав дзвінок… «Мені повідомили, що я переможець «Станіславського феномена», і цього місяця я перебував тут», – завершив розповідь молодий письменник і розпочав читати фрагмент зі свого роману «Мудація».

Це творіння молодого пера незабаром вийде друком. Відтак у «свіжоспеченій» книзі читачі матимуть змогу прочитати розповідь про одного чоловіка, в якого серйозно прогресують «мудаційні» риси. «Я сповідую таку практику: якщо тобі щось “в лом” робити, тоді потрібно перестати це робити якнайшвидше. У мене ніколи не було проблем з тим, щоб доводилося себе пересилювати, над чимось задумуватися, змушувати себе шукати ідеї. Коли я маю можливість якнайбільше написати, тоді я її використовую по максимуму», – розповідає про своє натхнення Роман.

Рецепт натхнення другого резидента Назарія Заноза дещо інший: «Зараз ми постійно сидимо у мережах. Тоді голова перестає думати нормально. Але коли відволікаєшся, просто йдеш погуляти, щоб «відірватися» від роботи, натхнення приходить саме по собі». Зручно примостившись на нагрітому на сцені першим резидентом місці, Назарій читав свої твори про транзитні міста та оповідання про славнозвісний андронний колайдер під легкий музичний супровід гітариста. Якщо перший автор надає перевагу епічній прозі, другий експериментує з багатьма жанрами.

Найбільше за місяць перебування в Івано-Франківську Назарію запам’яталося саме місто, від якого залишилося неочікувано багато вражень, а також йому сподобалося спілкуватися з Тарасом Прохаськом. «Мені імпонує те, що письменники цікавляться своїм містом. Тому що я також належу до тих божевільних, що люблять рідне містечко понад усе, як я свій Тернопіль. Вони намагаються якось через власну призму, досвід, через авторське письмо його піднести», – сказав він.

Вечірній захід «розбавляли» поезіями та есеями місцеві літератори Степан Процюк та Іван Ципердюк. Водночас вони «пригощали» слухачів деякими своїми роздумами про поетичні вечори, їхні плюси та мінуси, порівнювали минуле із сьогоденням. А Василь Карп’юк на завершення сказав: «Травневі резиденти – це не лише хороші письменники, але й люди. Вони продовжують писати, їх публікують, вони також працюють над своїм розвитком. Уже розпочали своє входження у літературу, відтак ними почали цікавитися та їхні твори почали читати. Власне, хлопці виконують завдання, яке перед собою ставить резидент».

Вікторія Гордієнко