«Як відомо, 3 червня 2014 року у Верховній Раді України відбулося два важливих голосування, які стосувалися антиукраїнської діяльності Олега Царьова. Прикарпатський депутат-тушка Купчак не підтримав згадані рішення і зайшов до сесійної зали після того, як відбулися два голосування. За словами народного депутата України Володимира Шкварилюка, така поведінка зрадника Купчака є ганебною і продовжує його антиукраїнський прорегіоналівcький курс.

 «Народні депутати України фракції «Батьківщина» від Івано-Франківської області звертаються до тушки Купчака з вимогою скласти мандат народного депутата України і покаятися перед українським народом, а в першу чергу перед тими людьми, які за нього голосували. Крім цього, ті мільйони доларів, які Купчак отримав за свою зраду, він повинен роздати сім’ям загиблих героїв, які були вбиті на Майдані та під час проведення АТО», переконані прикарпатські нардепи».

(http://firtka.if.ua, 04 червня 2014 року)

У рік 7 522 [2014]. Ганяли того року по всій землі руській пацана [колорадсько]-сарматського Олежика на прозвисько Царьок та пригноблювали ж його по-всякому – і звиздюлинами миколаївськими, і яйцями київськими, і питаннями хитро-історичними. Але надумали бояри народні [у раді верховній] зовсім примучити Царька, аки сепаратиста окаянного, та вельми на нього напосілися. А паче всього прикарпатські бояри старалися, за [батьківщину] свою вболіваючи так, як їм було звелено. І тільки один Підкупчак [газоносний] на прозвисько Тушка та Доцент, не старався, як треба, бо злий був, недобрий і запроданець.

Виступив тоді з-поміж бояр прикарпатських отрок [мужній, славний] та вельми небідний Влодко на прозвисько Банкір [фінікійський] і дивився він на Підкупчака, як долар на гривню у місяці лютому, і в упор його не бачив. І дивувався чуду такому [небаченому] Влодко та й опечалився чудом сим вельми. «Звідки взялася Тушка сеся неприкаяна? – мучився він загадкою незбагненною. – Якими вітрами [змінними], з яких [фронтів] незвіданих прибув до нас сей Підкупчак? Де бродить він, курча, в годину сю архіважливу, коли ніяк ми [без нього] Царька здолати не можемо, ні голосів, ні животів своїх не шкодуючи? І скільки тому гадові [сього разу] мільйонів доларових забашляли?»

І не знали, що казати, бояри прикарпатські на слова Влодкові [риторичні], і лиш чухали голови важкі під шоломами тісними, для добровольчих батальйонів закупленими. «[Мандати], – грозили вони Підкупчаку небаченому, – складати треба за таке неподобство та [під арешт] відправляти потрібно!» Та марними були нарікання їхні, плачі жалібні та погрози пусті, бо ж був Підкупчак сей, як було сказано вище, [злий, недобрий, запроданець] і мав він мільйонів незчисленне множество. 

Поки ж голоси свої надривали у раді верховній бояри прикарпатські, несподівано був [посланий] Царьок до свого СССР вельми бажаного, а Підкупчак пішов короткою дорогою прорегіоналівським курсом на [інші три] букви. І всі прикарпатські бояри спроквола слідом за ним потяглися.

НОРВАКС