З першого погляду новина про те, що на святі останнього дзвоника у Хохоневі Галицького району говорили про поєдинок, може викликати певне здивування. Та насправді все було природно, бо місцева дев’ятирічка наразі виграє у боротьбі з проектом свого перетворення у початкову школу, що, по суті, було б початком її кінця.

Читачі, можливо, пам’ятають статтю у нашій газеті «Школі героя грозить закриття» (24.03.2016р.), в якій сільська громада розкладала по полицях, чому не можна одним розчерком пера втрачати такий загально-освітній заклад.Тому що школа типова, простора, розташована на лоні природи, у безпечному від транспортного руху місці. Дітям створені належні умови для навчання та відпочинку. Навчає їх молодий та досвідчений колектив педагогів зі стажем роботи від 8 до 22 років, немає жодного пенсіонера. У школі обладнані кабінети з усіх предметів, є, звичайно, і комп’ютерний клас. Для фізичного розвитку діти мають спортивну кімнату, спортивний та ігровий майданчики.

Але, відповідно до законодавства, школа підлягала процедурі оптимізації як така, в якій навчалося менше 25-ти школярів (16).Тому з 1 вересня ц.р. вона не мала б отримувати державну субвенцію і повинна була б стати школою початкових класів. У подальшому ж, як наголошували селяни, школа мала всі шанси закритися, а її будівля – перетворитися на руїну.

Сьогодні зазначаємо: на щастя, наша публікація виявилася тим впливовим голосом, який спонукав владу ще і ще раз придивитися до цього навчального закладу і, врешті-решт, зробити для нього виняток. Бо, окрім наведених аргументів, школа є особливою у морально-політичному сенсі: тут навчався герой АТО Олег Перепічка, 1988 р.н., який служив у добровольчому батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ» і загинув 29 серпня 2014 р. під Іловайськом.

Його бойовий шлях був дуже короткий. У зону АТО Олег поїхав 18 серпня, останній раз виходив на зв’язок 28-го. Бійця тривалий час вважали зниклим безвісти, тож дружина Марія з дворічним синочком та батьки плекали надію, що Олег ось-ось повернеться (не втрачають її навіть зараз). Тим паче, що російська правозахисницяЄлєнаВасільєва якось опублікувала список українців, які, за її даними, були вивезені до РФ та розкидані по тамтешніх СІЗО. Але чуда не сталося.

У вересні 2014 року Олег був похований у безіменній могилі, а після завершення процесу ідентифікації його тіло повернули на Прикарпаття. З усіма військовими почестями поховали бійця у рідному селі, на тому цвинтарі, до впорядкування якого він – молодий міліціонер – долучався за життя разом з односельцями.

Варто зазначити, що держава та місцева влада потурбувалися про його родину і без жодних зволікань надали все, що передбачено законом. Зокрема, дружина з сином мають можливість жити в Івано-Франківську, де вони безкоштовно отримали гарну квартиру.

Та особливою цінністю для рідних, друзів, однокласників та й усіх односельців Олега Перепічки є пам’ятна дошка, встановлена на його честь на фасаді рідної школиминулого року. Нагадаємо, що коли над школою нависла загроза перетворення у навчально-освітній заклад найнижчої ланки, родина Перепічки схилялась до того, щоб навіть зняти дошку з будівлі, якщо життя Олега, покладне за Батьківщину, не вартує того, щоб діти з його рідного Хохонева вчилися на місці, а не поневірялися по сусідніх селах.

Нарешті все владналося. Сесія Галицької районної ради двічі поверталася до теми оптимізації шкільної мережі, Хохонівську школу депутати повторно розглядали як виняткову, на чому наголошував голова РДА Ярослав Бартків. У результаті її залишили у попередньому статусі ЗОШ І-ІІ ступенів, незважаючи на те, що у новому навчальному році у ній буде навчатися тільки 19 учнів. Це означає, що кошти на утримання школи необхідно буде знайти врайоні, бо держава не дасть. Необхідно мати ні багато, ні мало – 302 тис. гривень тільки на зарплату вчителів. А для утримання будівлі школи введуть режим жорсткої економії витрат.

Щоправда, минулої п’ятниці, коли в ЗОШ лунав останній дзвоник, про майбутні проблеми педагоги, батьки, а тим паче школярі не думали. Лунали теплі слова, веселі мелодії та… спомини про героя неоголошеної війни Олега Перепічку, посмертно нагородженого орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Згадували, що з малих літ він був настільки компанійським хлопцем, що з часом всі школярі були його щирими друзями. І без свого села себе не уявляв. Тому після школи вирішив стати вчителем трудового навчання і здобув відповідну освіту в Коломийському політехнічному коледжі, який є відокремленим навчально-науковим підрозділом Львівської політехніки. Професія трудовика Олегові дуже пасувала, бо батьки виховали сина так, що він ніколи не бив байдики і хотів, щоб усі дівчата та хлопці не цуралися простої роботи. Сам, до слова, вже у своїх дванадцять років за кермом трактора орав собі город.

Як кажуть односельці, він весь час наче квапився жити і робити щось важливе. На якомусь етапі значною справою видалася йому служба у міліції, куди він і подався після служби в армії. А з початком гарячих подій на Донбасі родина відчула: якщо Олега призвуть, він піде. Так і сталося. «Ви  знаєте, що я не з тих, хто боїться. І не хочу, щоб мої діти боялися у своїй країні», – без пафосу казав він своєму дядькові.

Сьогодні Ганна Костюк, перша вчителька Олега Перепічки, пригадує: «Мені завжди у тому хлопчині вгадувався мужній захисник, так він любив за всіх заступатися, особливо за дівчат. Окрім того, яка б важлива справа у школі не починалася, він уже тут».

А директор Хохонівської ЗОШ Любов Жидан дістала з архівної документації  випускний диктант 5-класника Олега Перепічки за 28 травня 1999 р. і звернула увагу на дві п’ятірки, виставлені учителем і асистентом. Та головне – у невеличкому тексті під назвою «Поєдинок» директорка вбачає сьогодні передвістя незвичайної долі Олега, його готовності закрити своїм тілом Вітчизну від ворога…

Насамкінець зазначимо, що в результаті довгих, а часом гарячих обговорень соціальної та економічної складових оптимізації мережі навчальних освітніх закладів у Галицькому районі прийнято рішення ліквідувати одну школу – Кукільницьку, а ще дев’ятьом понизити ступінь. «Хохонівська залишається так, як була», – коротко запевнили нас у відділі освіти Галицької РДА.

Марія ПАЛЮГА