Днями

КРЕДИТ

Зайшов у банк чоловік асоціального вигляду. У руці пакет, в пакеті пляшки дзвенять. На пиці щетина, навколо – перегар. Попросив споживацький кредит. Двісті гривень. Чесно сказав, що на похмілля. А банк менше тисячі не дає. Довелося взяти тисячу. У документах написали “Кредит готівкою на невідкладні потреби”. “Цинічні ви”, – кажу банкірам. “Чого це ми цинічні? – запитують вони. – У тебе є сумнів, що потреби у мужика невідкладні? Згадай вираз обличчя позичальника”. – “Ні, – відповідаю, – сумніву нема найменшого. Полум’я палаючих труб виривається прямо через очі”. – “Власне. А взагалі він вже не перший раз бере позику. Завжди віддає. У нього така кредитна історія, що ніяким порядним іпотечникам не снилася. Дванадцять кредитів на рік, і всі без прострочення. Недавно робили розсилку сумлінним клієнтам, то йому запропонували кредит до мільйона без поручителів. Бо сумлінність позичальника заохочувати треба.

Якось

РЕМОНТ

Одна будівельна фірма виконувала євроремонт у приміщенні якогось магазину. А власник цього магазину був сильно крутий. Матеріали він купував дорогі, але дуже строго контролював їх витрату. І робочі фарбували стіну страшенно дорогою фарбою, яка після нанесення на поверхню розтікалася красивими візерунками, щось на зразок “під мармур”. Цю фарбу майстри ще жодного разу не використовували і властивостей її не знали. Звернулися до виконроба, мовляв, шпаклювати під неї чи не варто. А той теж її вперше бачив, але, щоб не занижувати власний престиж, сказав: “Та ні! Фарба сучасна. Можна так фарбувати”. Сказано – зроблено. Взяли і пофарбували. Але через деякий час, там де була велика пляма вапна на стіні, фарба здулася, а та булька потім лопнула і осипалася. Такої фарби більше не залишилося, до того ж, от-от має під’їхати господар з перевіркою. За свої гроші ніхто таку розкіш купувати не хотів. Прораб кудись пропав. Ну і ось стоять будівельники, важку думу думають. І тут один каже: “Не біда, хлопці. Я вас всіх зараз спасу”. Бере сокиру і малює нею навколо облупленого місця великий прямокутник. Потім відходить трохи, щоб помилуватися на свою роботу. Решта не мають що робити, стоять і теж витріщаються, але нічого не розуміють. Приїжджає тут власник магазину, зауважує цю біду на стіні і питає: “Що це за фігня? Відновлюйте, як хочете, або у всіх проблеми будуть”. А той робочий з сокирою відповідає: “От не знаю, як у нас, а у вас проблеми будуть, це точно” – “Не зрозумів…” – каже господар. “Та тут з пожежної охорони приходили, сказали, що на цьому місці двері треба робити” – “Ні фіга…! Нате, мужики, гроші, йдіть за фарбою і замалюйте це. Я зараз добазарюсь”. Будівельникам того тільки й треба, зраділи вони, але мовчки. А замовник тим часом витягує мобільний і починає “добазарюватись”.  Що йому говорили по мобільному, про це можна тільки здогадуватися, але ось його репліки: “Що це за муть! Я вам такі бабки заплатив, а тут приходить якийсь… з ваших і двері мені тут на стінах малює… Ну які-які… Запасні… Чого?…. Повинні бути… – тут його обличчя кам’яніє і весь його вигляд стає загрозливим. – Які ще, на хрін, сходи?”

 

Колись

БІЛЕТ

Їдемо ми з дядьком в машині, і він мені розповідає, що був у нього один друг в університеті, разом вчилися на одному факультеті. Ну і, словом, у них на носі іспит, а друг його вчить лише один білет – 13-й. Всі з нього сміються, мовляв, який ідіот і т.д.. Він не звертає уваги і всім своїм виглядом показує, що знає, що робить. Настає довгоочікуваний день, і він забігає в аудиторію першим. Всі недовірливо спостерігають за ним. Викладач каже: “Ну, тягніть білет”. Студент витягує білет наосліп, дивиться на нього і потім зі словами “Чорт, 13-й, нещасливий” кладе його назад і перемішує все. Викладач зі сміхом: “Ні, який витягли, на такий і відповідайте” – і дістає з усіх білетів 13-й.